Що отримає Путін на 9 травня?

Здобути в Україні хоч якусь «перемогу» до 9 травня спробує російський президент Путін. Про це заявляють в американській та британській розвідках. Журналісти проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії проаналізували хід війни Росії проти України, з'ясували – чи є чим похвалитися армії РФ на лінії фронту за останній місяць? А також отримали ексклюзивні аудіозаписи переговорів російських військовослужбовців, які пояснюють у чомусь – чому плани Кремля навряд чи стануть реальністю.

Сєвєродонецьк. Наслідки авіаударів Росії

Руїни на вулицях Сєверодонецька швидко дають зрозуміти масштаб боїв у цьому напрямку. За даними місцевої влади, постійний обстріл російської артилерії вже зруйнував місто на 70%. В українському Генштабі вважають, що саме Сєвєродонецьк – наступна мета для просування військ РФ у Луганській області.

Багатопрофільна міська лікарня Сєвєродонецька – це один із двох медзакладів, який, попри близькість бойових дій, продовжує працювати в Луганській області. Хоча, звісно, перебувати тут небезпечно. 27 квітня російські війська обстріляли лікарню з артилерії. Один зі снарядів влучив прямо в будівлю, на рівні 5-го поверху. В момент обстрілу там залишалися люди і один з пацієнтів від отриманих поранень загинув.

«Ми були на поверсі, почався артилерійський обстріл і прилетіло до нас на поверх. Вибило стіну в сестринській та накрило двох людей. Жінка померла, а чоловік вижив. Йому пощастило – накрило дверима. Уламки не потрапили в нього. Ні, я не думаю, що це випадково, бо вони били по лікарняному містечку, і довго били – кілька днів», – розповідає медбрат Володимир.

Обстріли Сєвєродонецька не припиняються. У лікарні визнають, що через бойові дії не можуть працювати повноцінно, але й залишати місто медики також не збираються. Місцевим потрібна допомога. Зараз у палатах пів сотні людей та пацієнти продовжують надходити щодня.

«Лікарня розташована там, де є люди. Як припинити роботу, коли є пацієнти? Апендицити ніхто не подів нікуди, інсульти не дів, інфаркти не дів, бронхіти і все інше… Поки є пацієнти, як лікарня може закритись? Як? Сьогодні зробити оголошення, усім встати і піти? Звертаються, швидка допомога працює, людей привозять: сьогодні була гостра хірургічна патологія, «півшостої» привезли пацієнта – куди повезуть?» – каже гендиректор КП «Багатопрофільна лікарня міста Сєвєродонецьк» Роман Водяник.

«Ні, я не поїду. Я тут народилася, у мене тут квартира, тут батьки, бабусі – все. У мене гараж, дача, машина, що, я це все кину і кудись поїду? Про що ви говорите. Я краще тут помру. Все життя наживали, а тепер кинути та кудись поїхати – де ми потрібні? Усі хочуть додому! Ось щойно дзвонили, ніхто не хоче там, куди поїхав. Усі плачуть дівчата. Вони плачуть і я плачу – усі хочуть додому. Ніхто не хоче, той, хто поїхав з моїх родичів, знайомих – ніхто не хоче ніде залишатися», – каже одна з пацієнток лікарні.

Ще один результат обстрілів знімальній групі Донбас Реалії показав начальник Луганської поліції Олег Григоров. Снаряд потрапив до однієї з будівель, де розміщувалися його працівники. Про довоєнний час тут нагадують хіба що фотографії на стінах. Кардинально змінилася і робота поліцейських на Луганщині, яка на 80 відсотків контролюється російськими силами.

«Присутність поліції, вона в людях створює відчуття, що влада є, що це наша земля, що органи влади не покинули нашу землю. Надання гуманітарної допомоги, роз’яснювальна робота по деяких питаннях: а буде евакуація, не буде, а де автобуси будуть. А як, до прикладу, до пожежників додзвонитись. А можете туди проїхати, у мене там тьотя лежить, допомога потрібна, чи ліки підвезти», – розповідає про роботу в нинішніх реаліях начальник поліції Луганської області Олег Григоров.

До повномасштабного вторгнення у місті було 130 тисяч мешканців. Зараз – вдесятеро менше. Бої за Сєвєродонецьк – один із епізодів великої «битви за Донбас», як багато хто вже назвав бої на сході України. На Луганщині з початку квітня російські війська відтіснили ЗСУ від Кримського та Жолобка, захопивши наприкінці місяця зруйноване селище Новотошківське – лінія фронту тепер проходить по лінії Оріхово-Золоте. Спроби пробитися до Сєвєродонецька та Лисичанська також безуспішні. Найзапекліші міські бої тижнями йдуть у Рубіжному та Попасній – російська армія знищує міста, але не може прорвати українську оборону.

«Говорити про те, що вичерпається, наприклад, російський натиск, тиск, і формувань «ДНР/ЛНР» не доводиться. Стійкість нашого угруповання у зоні проведення ООС, скажімо так, умовно, вона залежатиме лише від логістики. Наскільки ця логістика діятиме чітко, і наскільки наше угруповання отримуватиме у необхідній кількості боєприпаси, паливо та все необхідне для того, щоб продовжувати, бо одним із завдань росіян зараз є перекриття логістики», – вважає історик та військовий експерт Михайло Жирохов.

Розмови російських солдатів: втрати та відмова воювати

– Ваш корпус вроде отправляют на усиление – нас, на х*й, не?
– Ну, не знаю. Мы в резерве пока генерального штаба. А куда нас отсюда отправить с этого острова? Я здесь вижу, на х*й, невооруженным глазом территорию соседнего государства, на х*й. Может быть с Сахалина с 39 бригады будут отправлять 2 БТГр, х*й его знает…
– Сахалин точно едет сюда на усиление, потому что пятёрка едет на Южный округ, на х*й, а Сахалин едет сюда к нам.
– Так еще наш округ едет Южный округ усилять? Еб***ться!
– Пятерка едет на Южный, там у них большие потери слишком.
– Да, и я так понимаю, под Харьковом у Западного округа не все ох**нно складывается.
– Да тут везде пи**ец, короче, на х*й.

Від наших джерел в одному з розвідувальних органів України ми отримали десятки записів телефонних розмов російських військовослужбовців, які розкривають багато проблем у російській армії, відсутність мотивації – аж до написання рапортів про відмову воювати. Також підтверджують значні втрати. Про це російські солдати та офіцери говорять зі своїми дружинами, друзями та товаришами по службі.

– Да тут пи**а. Короче, все, кто был там в Сирии, говорят: еб**ь, в Сирии там был курорт, еб**ь. Ху*и, там на базе кайфуют, там же в основном ВКС ху*рило. Тут, на х*й, и наши самолеты сбивают до х*я бл*дь, такая х*йня…
– Бл*дь, с*ка, побыстрее бы съе**ться на х*й отсюда.
– Ну и отказников тоже много. Ну, перед тем, как сюда шагнуть, написали, потом сюда попали тоже, на х*й. Причем и офицеры есть, и разведосы есть, все подряд, на х*й, типа, на х*й надо…

*****

– У меня во взводе, слышишь? У меня во взводе из 22 осталось, короче, осталось 13. Остальные убитые, раненые.
– Зая, к вам подкрепление приехало?
– Да, там человек 100.
– Это мало, да?
– Ну, вчера за один день минус столько же.

На Донеччині за квітень фронт на колишній лінії розмежування фактично не змінився. Російська армія повільно просувається з боку Луганщини – захопивши там Кремінну, сили вторгнення пройшли Зарічне – і зараз бої точаться в районі Ямполя та Лимана.

«Навіть невеликі населені пункти стають для української армії такою фортецею та таким опорним пунктом, який може чинити опір дуже довго. За канонами військовими для того, щоб реально штурмувати будь-який населений пункт потрібно у 3-4 рази більше людей, особового складу, техніки та найголовніше – велике зосередження артилерії. Те, що ми зараз спостерігаємо на Донеччині», – продовжує Жирохов.

– Алло.
– Здорово, зае**л.
– Здорово.
– Как сам, как у вас дела?
– Да так, чё, нормально, бл*дь, еба**т суки. Три трехсотых уехало, один двухсотый уехал.
– А кто еще уехал?
– Со стороны «ДНР»…..Технику вчера там половину высекли, бл*дь у этого, у «Питера». Ну, там чё, тоже накрыли. Так они пешком съе*ались на х*й. У тя чё, все достали осколки?
– Да х*й знает, не знаю, в ноге там может осталось, в бедре.
– На память?

*****

– Короче раз, два, три, четыре, пять, шесть, семь, восемь, девять человек за сегодня.
– Ни хрена себе…
– У меня получается чё по машинам, бл*дь, раз, два, три, четыре минус, на х*й, в хламину, на х*й…
– А у нас вчера шестерых отсюда забрали туда к вам.
– Та это блин, на х*й. Тут видишь, на х*й, они не на то упор поставили. Они на х*й на количество поставили, а тут надо качество.
– На РТГр технику 12 машин я почти приготовил, но личного состава нет на эти машины ни х*я. Короче, и типа с солдатами заключайте контракты, 200 человек надо набрать за неделю, чтобы 200 человек солдат, бл*дь, срочников заключили контракт, на х*й, чтобы туда к вам…
– Да они не нужны, на х*й, сюда это мясо еще, еб**а в рот, надо спецов, еб**а в рот… – пусть их будет 20 и все спецы, чем этих 200 и все мясо.

В одному з розвідувальних органів України Донбас Реалії повідомили, що на 26 квітня в ОРДО місцеві судмедексперти зареєстрували майже півтори тисячі загиблих бойовиків (1485). Також відомо про майже шість тисяч (5981) поранених членів угруповань «ДНР», які зараз перебувають у лікарнях. Про зниклих безвісти інформації немає.

«Є значить ось така ідеологічна конструкція, цвях, на який вішаються обладунки Володимира Путіна і всіх інших прихильників при ньому, і є інший, маленший сенс цієї самої дати – це, по-радянському знову ж таки, часовий поріг, до якого треба щось зробити. Ось, до 9 травня треба перемогти Україну чи заявити, що ми перемогли Україну», – каже російський політолог Дмитро Орєшкін.

Про початок «битви за Донбас» 18 квітня заявив президент України Володимир Зеленський. Трохи згодом, у Росії метою так званої «другої фази спецоперації» назвали захоплення сходу та півдня України. Про новий наступ можна судити за даними втрат російської армії, які щодня оновлює український Генштаб ЗСУ: стабільно збивають авіацію та ще більше безпілотників. Знищують до пів сотні різних бронемашин та танків. Зростають втрати серед особового складу. У Росії востаннє офіційно кількість втрат називали ще місяць тому (1351), а про техніку не повідомляють взагалі.

– Потери есть?
– Ну, помимо тех вчера 9, вчера 9. А так нормально, бл*дь.
– Откуда 9?
– Ну, получается двое вот эти танкисты, один бурят старший лейтенант.
– Да, ну на х*й…
– Да, да, прямо лоб в лоб с танком вышли, там пи**ец. Получается вражеский танк въе**л нашу беху, БМП, там семь двухсотых и вот этот танк короче.
– Вообще сиди там где-нибудь в конце, картошку жарь, бл*дь, пускай идут жрут.
– Я тоже, брат, об этом думал сегодня, брат.
– Ты, бл*дь, замполит – ху*и тебе там делать впереди?
– Там кто разведчики погибли – дали посмертно орден мужества. На х*й оно нужно, в очко себе засунут свои ордена.

*****

– Петруха, чё? Как?
– Так домой сейчас поедет.
– А чё такое?
– Так все, контракт заканчивается, в конце месяца поедет.
– А у тебя же тоже?
– Да я продлил, на х*й, его ёб**ый контракт. Вообще, пи**а, так бы тоже с ним уехал. Тут вот 6 отказников поехало, ну 6 человек отказалось из разведки. Сейчас домой поехали, а там чего-то статья до 7 лет.
– До 7 лет?
– Х*й знает, садить будут или так, уголовку.
– Х*й его знает, ну, тут вроде как разговоры были такие, что в военкомат, короче, тоже пришла телега, типа того, что уголовные дела завести, кто оттуда съе**лся.
– А кто-то съе**лся?
– Да…
– А тут кого в первые дни – вообще мясо было, мы ох**ли там заезжали…
– По новостям ху**ю говорят после того, тут уже 15 тысяч. К 20 уже погибших…
– Ну, про погибших сильно-то не говорят.
– Ну, до ху*ща…

«Саме такий рівень втрат і свідчить, що противник відчайдушно намагається, все ж таки, прорвати нашу оборону і, як кажуть, вирватися на оперативний простір з метою оточення нашого угрупування. І саме з цим пов’язаний такий високий рівень втрат. Тут треба ще розуміти одну річ, що противник, все ж таки, продовжує діяти в стилі планування військових операцій 70-х років минулого століття, який вже давним-давно не працює. І саме тому противник доводить ефективність нашої оборони і те, що він, попри досить значну перевагу, арифметичну перевагу у силах, неспроможний досягти успіху на всіх напрямках», – каже військовий експерт Сергій Грабський.

Що говорять у Росії про загиблих?

Журналісти видання «Медіазона» з командою волонтерів проаналізували понад 1700 повідомлень у російських ЗМІ та на сайтах держорганів про загибель військовослужбовців армії Росії. Таким чином вдалося встановити, що великих втрат зазнали найбоєздатніші підрозділи, крім того значна частина загиблих – понад 300 – офіцери.

«Нашим завданням спочатку не було порахувати ось усіх, хто загинув на цей момент, нашим завданням було зрозуміти, хто були ці люди, тобто це не кількісне дослідження, це якісне дослідження. З цих ось 1700 ми встановили рід військ далеко не всіх, а трохи більше тисячі і навіть за цими даними виходить, що 500 осіб – це елітні підрозділи, тобто це ВДВ, це морська піхота, це всілякі види спецназу, яких у Росії дуже багато. Що стосується офіцерів – тут дуже важливо, що ми не просто дивилися, у кого є зірочки на погонах, ми дивилися, наскільки багато вищих офіцерів загинуло і якщо рахувати вищих офіцерів від майора, то це 83 особи, 83 особи на 1700, ну, погодьтеся, це досить велика кількість», – розповідає керівник відділу публіцистики видання «Медіазона» Дмитро Трєщанін.

– В пятой роте управления вообще никакого нет, всё управление, короче, двухсотые, трехсотые.
– 5 рота пока «брки» не был, наверное, уже придет туда, ротный, замполит. Еще никто не уехал.
– По любому ротным кого-то отправят, замполитом.
– Отправят – поеду, чё поделать… Посмотрим.
– По возможности – не езжай. Тут заехали же – выбора нет никакого, а так...

Дослідження Медіазони показує – гинуть, зазвичай, молоді, зокрема строковики. І ще важливий момент, більшість – військовослужбовці із бідних регіонів. Найвищі втрати в Дагестані та Бурятії.

– А ты там, да?
– Да.
– Еб*ть, ну чё там, спокойно?
– Да ну на х*й, ггггг…
– Ты зуб вырви мне один на х*й у этого, у какого-нибудь француза замаскированного, на память, на х*й. Просверлю дырку. Буду на шее носить.
– Ггг…
– Ну, чё там, кипиша особого нет? Ты хоть в нормальном там месте?
– Ага, на х*й, в нормальном.
– Ну там заработок идет потихонечку, правильно?
– Ну, конечно.
– Ну, видишь, это самое главное. Хоть приедешь – стряхнешься, на х*й.

«З тих даних, які ми бачимо, а по регіонах у нас напевно найповніші дані, у нас невідомі регіони тільки там на десяток із 1744. Виходить в основному, що це вихідці з регіонів, де доходи нижчі від середнього, сильно нижчі від середнього, і там практично немає людей, що народилися у великих містах, тобто там практично немає москвичів, Санкт-Петербурга. Ну, звісно, там дуже багато людей з регіонів, де базуються великі військові частини, військові з'єднання ВДВ, оскільки ВДВ у нас багато, відповідно, там дуже багато Костроми, там дуже багато Пскова і досить багато Ставропілля», – продовжує Дмитро Трєщанін.

Харківська область. Ізюмський напрямок. Маріуполь

На півночі Харківської області українські війська трохи просунулися у бік кордону і продовжують утримувати агресора на північному сході від міста, яке російські сили постійно обстрілюють. На кордоні з Донецькою областю окупаційні сили, захопивши Ізюм, намагаються просуватися на Слов'янськ та до села Барвінкове.

«На сьогоднішній день, те, що вимальовується з картинки боїв, то можна зробити висновок, що найбільший акцент робиться саме на так званому «Ізюмському виступі», з якого противник намагається просунутися якомога глибше на південь для того, щоб охопити якомога більше українських військ і оточити їх. Тому саме там зосереджені основні зусилля противника, туди перекинуті були частини, які до того були викинуті з Київської і Чернігівської областей, туди були перекинуті додаткові частини з глибини Росії. Тобто там і саме там ми бачимо найбільше зосередження зусиль противника і намагання його просунутись одночасно і на Барвінково, і на Слов’янськ, і на Сєвєродонецьк з Лисичанськом», – каже військовий експерт Сергій Грабський.

Умовна стабільність лінії фронту на Донеччині – заслуга не лише тих, хто тримає оборону там, а й маріупольського гарнізону, заблокованого на «Азовсталі». Бійці «Азова», морпіхи, прикордонники сковують значні сили противника. Промисловий гігант продовжують бомбардувати авіацією та накривати артилерією.

«Це один із факторів того, що наступ не розвивається тими темпами, якими хотілося б російським генералам. Тому що десь 10 тисяч військовослужбовців та половина авіації, тієї авіації, яка використовується у війні в Україні, вона зараз відтягнута на Маріуполь. Там взагалі колосальний додаток сил авіації, наскільки знаю, минулої ночі 50 авіанальотів. 50 авіанальотів, навіть якщо розділити на 8-10 годин, це практично кожні пів години завдавали і удари наносяться великим калібром, тобто бомбами не вибіркової дії, тому що керовані ракети – вони мають недостатню вогневу міць для того, щоб пробити ті будівлі, які знаходяться на території «Азовсталі», – каже військовий експерт і історик Михайло Жирохов.

Херсонська область. Запорізька область. Лінія фронту

У Запорізькій та Херсонській областях лінія фронту змінюється лише на окремих ділянках – невеликі села переходять із рук у руки, але загалом – все як і раніше. Тут активно працює російська артилерія. Втім, і українська теж. Ось перехоплення розмови одного з російських військових, який отримав поранення у Чорнобаївці під Херсоном.

– Алло, привет Дань.
– О, бл*дь … ты что ли?
– Да, здорово, здорово.
– Хууух, думал хохлы звонят, уже на меня вышли.
– Гонишь, номер такой необычный?
– Пи**ец, как дела у тебя?
– Нормально у меня, нормально чё…
– Ты чё, рассказывай.
– В госпитале лежу, на х*й.
– Я знаю, обстоятельства. Рассказывай, как получилось так?
– Как уеб*ли меня?
– Да.
– Да ничё, бл*дь, стояли в аэропорту, на х*й, неделю, еб*ть. Они стреляли неделю по нам, там один, два, три снаряда, еб*ть, цели отрабатывали и все. А тут в обед как уеб*ло, на х*й, всё что у них было, еб*ть, пи**ец нах*й.
– В окоп сел, еб*ть, сижу нах*й. Все хуя**т, нах*й, я ору, еб*ть. У меня, короче, нет ни жгута, ни бинта, ниче нет, еб*ть. Я ору: «Медик, медик, еб*ть! Кто-нибудь, бинт, еб*ть!» У меня, ху*и, рука горячая, все течет.
– Ну-ну-ну…
– И никто не приходит, еб*ть, ну ху*и, не помирать же нах*й. Сидел в окопе, еб*ть.
– Пи**ец, мы стояли на взлетной полосе, понимаешь, бл*дь, это просто пи**ец.
– Да, ясен х*й, демаскировка, вас так и спалили. Квадрокоптер прилетел и всё, на х*й.
– По нам неделю хуя**ли, все знали где мы стояли. Диверсантов этих, бл*дь еба*ых хохловских, расстреливали, бл*дь, пачками, на х*й.
– А у пехоты вашей чё, много потерь?
– Бл*, я тут лежу в госпитале в основном из пехоты пацаны.
– Ну да, у них вообще пи**ец.
– Да только в этом на аэродоме, ой, аэродроме, еб*ть, гараж там был, на х*й, написано «Груз 200. Не входить», только там 40 человек лежали и это вообще первые, кто на этот аэропорт входили. До х*я, бл*дь, потерь, на х*й. Но сейчас, бл*дь, изменилось все немножко, бл*дь. Мы, бл*дь, сначала всё с землей ровняем, а потом заходим, поэтому такой х*йни больше не будет, на х*й.

«Зараз вони намагалися наростити це угруповання, але тут діє так-званий «Херсонський фактор». «Херсонський фактор» – це фактор того, що наші військові тиснуть на ворога саме на правому берегу Дніпра, сковуючи противника і нав’язуючи йому свій стиль бойових дій, намагаючись витіснити його з правого берега або оточити. І тут треба розуміти, що якщо нашим військам вдасться вийти на Херсон, і захопити ключові переправи через Дніпро – відновити контроль, я б сказав, то під загрозою ударів стануть комунікції російських військ, які оперують у північній Таврії. Ви ж розумієте, що саме з Херсона можна буде дотягнутися до комунікацій, які ведуть з Криму. Тобто з бази зосередження і постачання російських військ», – додає Сергій Грабський.

Що таке «маніфест Південноруського народного собору»?

Проєкт Радіо Свобода «Схеми» отримав у своє розпорядження документ під назвою Маніфест південноруського собору. Він датований 16 квітням та вказує на плани створення на півдні України нового маріонеткового режиму. У тексті набір штампів російської пропаганди: нацизм і бандерівщина, генетична спорідненість російського народу, визнання російської мови, а українська названа «говіркою».

«Автором цього документу є Роман Романов. Це заступник керівника виконавчого комітету партії «Єдина Росія» – це пропутінська партія. І він цей документ створив і згодом передавав по партійній сітці «Єдиної Росії». Зокрема, цей документ отримував Андрій Турчак. Він заступник голови Федеральних зборів Російської Федерації. Згодом Андрій Турчак передав цей документ помічнику російського бізнесмена, якого називають спонсором війни на Донбасі Костянтину Малофєєву», – розповідає Георгій Шабаєв, журналіст програми журналістських розслідувань «Схеми».

Російські авіаудари по мирних жителях Сєвєродонецька

Єдине джерело, звідки мешканці Сєвєродонецька, які залишилися у місті, можуть отримувати якісь базові продукти, тобто, крупи, консерви та овочі – це місцевий центр гуманітарної допомоги. За словами волонтерів, які тут працюють, в день звідси розвозять близько п’яти тонн допомоги.

«Інфраструктура міста майже знищена, у нас не залишилось жодного супермаркету, великого магазину. Об’їжджаючи місто я нарахував два магазинчики, які працюють. Але все це дуже ефемерно, оскільки у нас майже перестали ходити гроші, бо їх немає, фізично немає готівки. Те, що є, це вже, вибачте, обмін бартером – речі на продукти», – каже Олександр Стрюк, керівник військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецька.

У найнебезпечніші частини міста продукти привозять поліцейські. Туди, де будинки розбиті снарядами, але у підвалах залишаються люди. Гуманітарна допомога – один із небагатьох випадків, коли місцеві виходять із укриттів.

«Все, перепрошуєм, будемо тікати. І так весь час. І вдень, і вночі. Вийшов, 5 хвилин і назад. От, вчора з десятої години і до третьої ранку. Весь час – бах і бах. От, у підвалі сидимо і все трясеться. До пів шостої просиділи, то трохи було тихо. І з пів шостої і до сьогодні. І геп, і геп. Оце вийдеш на 5 хвилин і знову йдеш туди», – кажуть місцеві мешканки Ірина та Любов, які ненадовго вийшли з укриття і відразу ж почули звуки обстрілів.

Решту часу люди проводять під землею. В одному з типових для Сєверодонецька укриттів з початку березня мешкають 9 людей.

«Тут ми спимо. Тут мама, тут я. Це памперси їй привезли. Світла якщо нема, то у нас лампочка спеціальна, на батарейках, ліки. Тут продукти у нас. Так живемо. Покривала, подушки – волонтери», – показує свою «кімнату» мешканка Сєвєродонецька Олена.

– Вже, що дому немає – я якось змирилась. Чоловік поряд, для мене це щастя. Їжу приготував – вже радість. Собачки поїли – вже радість. Не бійся Бусінка (каже песику), це тебе фотографують.

– Ви вирішили їх не кидати?

– Ні, ви що, це наші друзі. Як то кажуть, людям треба у собак вчитися – відданості, вірності. Правда? І я такої думки, – каже інша містянка Ольга.

Жителі, що залишилися в Сєвєродонецьку, незважаючи на загострення на фронті, місто залишають неохоче. Буває, щодня на евакуацію погоджуються з десятеро людей. Але є й ті, хто самостійно виїхати не може. Таким допомагають волонтери.

«Це люди, яких покинули. Іноді діти покинули або родичі виїхали на «територію «ЛНР/ДНР» (ОРДЛО , де діють угруповання «ЛНР/ДНР»​ – ред.). Таке також є, і вони залишились тут самі. Їм не потрібні ці батьки. Або люди самотні. Можна було б подумати, що війна, ці люди вже віджили своє, дехто каже. Але ні. Такі люди борються за своє життя. Ми везли одну бабусю. Погодували її, їдемо і вона отак рукою вхопилася за це крісло і трималася. Вона хоче жити. Є жага у неї до життя», – каже Роман Холодов, керівник відділу соціального служення Київської митрополії.

Роман відвозить хворих до Дніпра і повертається до Сєверодонецька, щоб продовжувати переконувати місцевих покинути прифронтове місто.

Що Путін готує до 9 травня?

«Що б і скільки Путін не зміг завоювати, не знаю наскільки ця перемога буде реальною. І недаремно з'явилося повідомлення, що начальник генерального штабу змушений був приїхати на лінію фронту для того, щоб керувати діями на місцях. Це вже взагалі скандал, бо це вже начальник іншого рівня, коли він приїхав до району там на харківському напрямку. Це значить йому сказали, що ось ти не справляєшся, йди і сам там керуй. І він був змушений туди поїхати. Це означає, що так, успіхів немає, а до 9 травня їх треба пред'явити, ось ти хоч трісни, а пред'яви.

Завдання дуже зрозуміле. Перемоги не буде до 9 травня, але буде пропагандистська довбанка і головне, що 9 травня не скінчиться війна, парад можливо і пройде, а війна продовжиться і чим довше вона йтиме, тим гіршими будуть справи для Володимира Путіна.

Перемоги в стратегічному плані вже точно немає і, мабуть, не буде в найближчому майбутньому, а 9 травня – так, навколо 9-го травня будуть шаманські танці, куди ж без цього», – завершує свою думку російський політолог Дмитро Орєшкін.

Поки у Москві вирішують – які військові успіхи на українському фронті покажуть 9 травня у Росії, у Вашингтоні вже зробили конкретний крок – Конгрес США схвалив ленд-ліз для України. Це допоможе значно прискорити постачання озброєння в Україну для подальшого захисту від російської агресії. Також Білий дім запросив у Конгресу додаткові 33 мільярди доларів для підтримки України. Понад 20 мільярдів передбачено для допомоги у сфері безпеки та оборони.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Боротьба за острів Зміїний. Погляд із супутника – «Схеми»