«Росія програла і розуміє це». Про компенсації за активи «Чорноморнафтогазу» в Криму

Суд при постійній палаті Третейського суду в Гаазі підтвердив, що Росія винна у втраті кримських активів «Нафтогазу України», ‒​ про це повідомив ще на самому початку місяця голова компанії Андрій Коболєв. За його словами, українській стороні вдалося довести, що юрисдикція цього трибуналу щодо захисту інвестицій поширюється на Крим.

До того ж, «Нафтогаз» переконав суд, що держава Росія винна у втраті Україною активів, тобто дочірньої компанії «Чорноморнафтогаз», і має виплатити компенсацію. Коболєв оцінює збитки від цієї втрати в суму до 5 мільярдів доларів. Росія визнати рішення суду відмовилася.

Голова української компанії «Чорноморнафтогаз» Світлана Нєжнова уточнює, що збиток мають визначити під час окремого розгляду.

‒ Ще 2017 року арбітраж цю справу розділив на дві частини. У першій розглядалися відповідальність Росії та юрисдикція цього суду, а в другій частині суд перейде до підрахунку збитків. Тобто нинішнє рішення говорить про те, що юрисдикція трибуналу обґрунтована, що зобов'язання Росії перед українськими інвесторами в Криму підтверджені. Так само як і те, що Росія незаконно експропріювала активи «Нафтогазу» в Криму. Далі піде підрахунок збитків. Сума може бути як більшою, так і меншою за 5 мільярдів доларів, оскільки арбітри зараз визначать графік слухань щодо збитків. Цей розгляд може тривати півтора-два роки. Експерти «Нафтогазу» зробили попередній розрахунок, але суд залучить міжнародні консалтингові компанії, які будуть безпосередньо оцінювати втрачене майно.

Світлана Нєжнова зазначає, що дві бурові установки, захоплені Росією в Чорному морі 2014 року, не внесені до бухгалтерської звітності «Чорноморнафтогазу», а свідоцтво про право власності на них було отримане у другій половині 2014 року.

‒ До того ж, станом на 1 березня з моменту анексії Росією видобуто в Криму близько 9 мільярдів кубічних метрів газу. Це також вирішуватимуть експерти, за якою ціною рахувати видобутий газ. Наскільки я розумію, він використовується для забезпечення жителів Криму. Росія продовжує його видобувати, хоча темпи падають, і всі ці збитки будуть оцінені. Є рухоме майно, є флот «Чорноморнафтогазу», а є збитки, які «Нафтогаз» несе кожного дня. Зараз наша компанія, зареєстрована на материковій Україні, займається розробкою родовища «Стрілецького» в Херсонській області. Воно єдине, до якого сьогодні є доступ після окупації Криму. На мій погляд, сьогоднішня копітка робота в міжнародних судах призведе до прекрасних результатів для України.

Юрист-міжнародник, екс-представник президента України в Автономній Республіці Крим Борис Бабін наголошує, що юрисдикція Третейського суду в Гаазі поширюється на розгляд подібних справ, усупереч твердженням російського Мін’юсту.

‒ Свого часу був укладений договір на спільний захист інвестицій, а російська позиція ґрунтується на тому, що ця справа для агресора програшна. Вони ще 2016 року це зрозуміли і 2017-го просто не брали в ній участі. Тепер вони намагатимуться призупинити рішення арбітражу або ухилитися від його виконання, але загалом у нас є багато подібних справ, де вони поводили себе точно так само. Однак майже нічого не змінилося, рішення набули чинності, а потім у національних юрисдикціях різних країн ці рішення застосовують. Тут можна привітати «Нафтогаз», це велика перемога, зокрема, «Чорноморнафтогазу», тому що саме їхня наполеглива позиція, яку не завадило б, до речі, перейняти іншим державним компаніям, дозволила опинитися у виграші.

Адвокат Московської колегії адвокатів, голова експертної ради з міжнародно-правових питань при російському уряді Криму Олександр Молохов вважає, що про перемогу України говорити рано.

‒ Ми відстежуємо цю ситуацію, і результат цієї справи далеко не ясний. Свого часу щодо «Юкоса» теж були подібні справи, але потім урешті-решт велике рішення на 50 мільярдів доларів було скасоване голландським державним судом. У Третейському арбітражі, куди звернулася Україна, її логіка, на мій погляд, кульгає, тому що не можна сидіти на двох стільцях: або ви визнаєте, що була окупація, і тоді вимагаєте компенсацію, або ви все-таки говорите, що це не українська територія. Не можна одночасно в різних процесах займати досить дивну точку зору. На мій погляд, тут кульгає логіка та здоровий глузд.

Борис Бабін не вважає ці заперечення російської сторони змістовними.

‒ Мені здається, вони просто намагаються говорити щось на камери, приндитися, але справу вони програли й розуміють це. Процесуально вони, можливо, відтягнуть виконання на півроку-рік, тому що сума велика, і для них уже це буде перемога: хоча б відсоточок на 20-30 мільйонів євро недоплатити. Але, по суті, вони програли. Звичайно, все може бути, але приклад «Юкоса» тут наводити не варто. У компанії було декілька проваджень в іноземних юрисдикціях, деякі вже виконуються.

Співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич заперечує, що справа «Юкоса» в міжнародних інстанціях не призвела до виплати компенсацій.

‒ Я тут швидше песиміст. Після рішення того ж Третейського суду в Гаазі щодо «Юкоса» Росія не визнавала його юрисдикції й врешті-решт нічого не заплатила. Тому хотілося б, щоб у цій ситуації все було трохи інакше. Так що відносно цього прецеденту я досить скептично налаштований щодо того, які будуть остаточні результати розгляду цієї суперечки. Що стосується Криму, з Кубані збудували газопровід і максимально завантажують його недорогим паливом для місцевих споживачів у Криму. Чесно кажучи, я не бачу особливої перспективи розробки родовищ як на сухопутній частині Криму, так і на шельфі, і статистика це підтверджує. Так що особливої цінності активи «Чорноморнафтогазу» для Росії не мають ‒ але це не означає, що їх віддадуть Україні.