Широкомасштабний наступ армії Росії на Харківщину, зосередження її військових на Сумському напрямку, посилення штурмів армії агресора на північний захід від Авдіївки та в бік Часового Яру – все свідчить про те, що анонсований весняно-літній наступ Росії на Донбасі розпочався. На цьому тлі відбуваються і навколовійськові події, які можуть влинути на перебіг війни: лунають заяви російських лідерів про «нелегітимність» президента Зеленського, Міноборони РФ проводить ядерні навчання у Південному військовому окрузі РФ, а українська влада, вочевидь, всерйоз взялася за отримання дозволу від США бити по території країни-агресора їхньою зброєю.
З якою метою РФ відкривала новий фронт в Харківській області?
Чому Київ саме зараз наполегливо просить у США дозволу бити по Росії американською зброєю?
Як на це відреагує Кремль? Та як лідер РФ Володимир Путін збирається обігрувати «нелегітимність» українського лідера через кінець терміну його повноважень?
На ці питання в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) відповів військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко.
– Олександре, давайте почнемо з нелегітимності Зеленського, ось це ІПСО, запущене Російською Федерацією. Підтримано воно на найвищому рівні: Дмитро Медведєв (заступник голови Ради безпеки Росії, експрезидент РФ – ред.) вкотре вибухнув постом у телеграмі, де заявив, що Зеленський – узурпатор, влада в Україні нелегітимна тощо. Ми помічаємо, що подібні заяви Медведєва та інших російських чиновників передують якимось діям або на полі бою, або на міжнародній арені, або ще щось. Навіщо Росія зараз розкручує цю історію про те, що Зеленський нелегітимний? Та й взагалі 21 травня озброєна революція, виявляється, планувалася в Україні проти Зеленського.
– Звісно ж для Росії дуже важливо дестабілізувати ситуацію в Україні. Дестабілізувати у соціальному питанні, у політичному. Загалом подібні хаотизації для російських спецслужб – улюблений коник. Вони на цьому, як то кажуть, собаку з'їли. І те, що робитимуть на цьому акцент, можна було передбачити.
«Улюблений коник» російських спецслужб
Російські спецслужби у певних своїх інформаційних спецопераціях досить прямолінійні та передбачувані.
Для Росії дуже важливо дестабілізувати ситуацію в Україні
«Затравку» зробив сам Путін, коли під час візиту до Китаю (Путін відвідав Пекін з дводенним візитом 16-17 травня – ред.) і, коментуючи китайський так званий мирний план, поставив під сумнів легітимність Зеленського. Потім відпрацювала Служба зовнішньої розвідки Російської Федерації.
Наришкінці (Службу зовнішньої розвідки РФ очолює Сергій Наришкін – ред.) видали якісь фіктивні рейтинги популярності Зеленського серед цивільного населення та в армії. Тобто наперед можна було бачити, як російські спецслужби на найвищому рівні готуються до цих дат, 20-21 травня.
І, звичайно ж, для цього були активізовані їхні осередки. Для цього створили не лише величезну кількість фіктивних інформаційних майданчиків, через які цей наратив інтегрувався і в український інформаційний простір, і за кордоном, а й задіяли так званих лідерів громадської думки: блогерів, політологів, оглядачів, журналістів. До того ж не тільки на території Російської Федерації.
Типу проукраїнські лідери громадської думки-втікачі максимально стали розкручувати через себе наративи, аналогічні тим, що йдуть від Медведєва: ніби Зеленський є узурпатором влади, Україна перетворюється на Північну Корею тощо. Дуже схожі наративи.
Я думаю, що СБУ через Інтерпол має щодо цих персонажів відпрацювати, оскільки тут очевидний взаємозв'язок із російськими спецслужбами та заздалегідь підготовленою глобальною інформаційною хвилею.
– У середині червня Саміт миру у Швейцарії. Дайте-но вгадаю: російські чиновники будуть говорити, що нібито не має ніякої ваги цей саміт, бо «нелегітимний» український лідер укладав договори якісь, про щось розмовляв, він нікого не представляє?
– У даному випадку я скажу так – нас найменше має хвилювати, що говоритимуть російські офіційні особи, напівофіційні особи. Це абсолютно нікого не турбує. Для нас головне, що під час цього саміту світу Володимира Зеленського на міжнародному рівні визнають легітимним. А зовсім інший цікавий момент щодо самого Путіна.
Путін з 2014 року таки нелегітимний, оскільки всі виборчі процеси, які відбувалися в Російській Федерації після 2014 року, після так званого приєднання Криму, незаконні. Оскільки сам Крим, де також проводилися «голосування», не є частиною Російської Федерації, це міжнародно визнано.
І Путін уже 10 років, по суті, незаконний президент Російської Федерації, і для нього ця тема досить таки болюча. Вони все чудово розуміють, наскільки це тонка грань. І нагадую про те, що не так давно Європарламенті фактично визнав Путіна нелегітимним [президентом РФ], – було проведено відповідне голосування, і на це слід також звернути увагу. Тому йому припікає особливо сильно і намагаються, як завжди через російську пропаганду, спроєктувати це на Україну.
– Так, але цей аспект про те, що незаконне проведення голосування на захоплених територіях України, є лише одним із. Там же і так звані ось ці електоральні процедури: відсутність конкурентів, масові вкидання виборчих бюлетенів тощо.
Наступ армії РФ на Харківщині: два виклики для ЗСУ
– Давайте про фронт поговоримо. Проєкт DeepState у ніч проти 21 травня оновив карту бойових дій, зокрема стосовно Вовчанська Харківської області. Судячи з цієї карти, північна частина міста тепер не в сірій зоні, а окупована армією Російської Федерації. Та й де-факто можемо бачити, що фронт тепер проходить берегом річки Вовча, яка ділить Вовчанськ на дві частини.
Ще одна річка, Липець, зважаючи на все, заважає російським силам захопити село Липці на іншому фланзі від Вовчанська. На цьому фоні український Генштаб повідомив про те, що начебто стихають зараз бойові дії на Харківській ділянці фронту. Чи може зараз фронт зупинитися по річках, як ви вважаєте? Чи Росія перекине туди підкріплення? Чи Україну це не влаштовуватиме і ЗСУ захищатиме північ Вовчанська?
– Нас у жодному разі не влаштовує ця ситуація. І так чи інакше зачистка проводитиметься. Але тут важливий інший момент. Росіяни на свій перформанс із повторним вторгненням до Харківської області з боку Бєлгородської області РФ витрачають серйозний ресурс. І для продовження наступу на Липці, на Вовчанському напрямку, їм необхідно більше сил та засобів.
Ці сили та засоби будуть і вже перетягують з інших плацдармів, зокрема з групи військ «Захід» [ЗС РФ]. Це все призводить до того, що слабшає тиск на Куп'янський напрямок. Один із прикладів: 1-ша та 47-ма танкові дивізії зі складу 1-ї танкової армії РФ перебувають зараз не на Куп'янському напрямку, а саме на Вовчанському – для вогневої підтримки наступу у Вовчанську. І в такий спосіб відбувається анігіляція, назвімо це так, російського ресурсу.
До речі, у Вовчанську, коли проходили перші штурми, фактично розпочалися перші міські бої, то переважно у штурмових підрозділах були мобілізовані, які на полігонах у Бєлгородській області проходили підготовку як майбутній резерв групи військ «Захід».
Тобто майбутній резерв групи військ «Захід» зараз «обнуляється» у Вовчанську. Тим не менш, у цьому питанні є ще один момент, який нам заважає провести зачистку у відповідь, контратакувальні дії, які б дозволили видавити росіян з прикордоння Харківської області.
Майбутній резерв групи військ «Захід» зараз «обнуляється» у Вовчанську
Проблема у тому, що, по-перше, ми не можемо вести адекватну контрбатарейну боротьбу. Більшість російської артилерії, що веде вогонь по Вовчанську, розташована на території Російської Федерації, і ми повинні отримувати зелене світло від наших міжнародних партнерів, щоб західними засобами ураження знищувати ці об'єкти.
– Тому й активізувався, мабуть, дискурс зараз і Володимир Зеленський дуже просить.
– Саме так. І другий момент. Це пов'язано з авіацією. Вовчанськ буквально стирається з лиця землі коригованими авіаційними бомбами. Місто знищується повністю. І цим завжди користуються російські окупанти. Їхнє домінування в повітряному просторі критичне. Тому на цьому напрямі необхідний відповідний інструментарій, який дозволяв би боротися з російською авіацією і застосування КАБів було б мінімізовано. КАБи та артилерійський вогонь не дають повноцінно нам здійснювати контратакуючі дії та видавлювати російських окупантів із Вовчанська та знов-таки з районів у напрямку Липців.
– Давайте трішки поговоримо на цю тему, застосування американської, зокрема, зброї на території Російської Федерації. Пишуть про це західні видання, що президент Зеленський постійно порушує цю тему на переговорах з міжнародними партнерами. Поки що нічого позитивного немає. І під час зустрічі у форматі «Рамштайн» глава Пентагону Ллойд Остін заявив: США очікують, що Київ застосовуватиме надане озброєння по цілях в Україні.
На боці Зеленського виступила колишня заступниця держсекретаря США Вікторія Нуланд, яка заявила, що Київ має право вражати військові цілі на російській території і що Вашингтон із союзниками має у цьому допомогти. Олександре, тут така, я так розумію, дуже жирна і чітка червона лінія адміністрації Байдена.
Салліван (радник президента США з нацбезпеки Джейк Салліван на брифінг – ред.), здається, розробляв цю стратегію допомагати Україні, не допускаючи кінетичного зіткнення (тобто застосування снарядів – ред.) країни НАТО чи сил країн НАТО з армією Російської Федерації. Удар HIMARS, ATACMS по території Російської Федерації – це кінетичне зіткнення, я так розумію. Напевно, надій на те, що ця червона лінія посунеться чи зникне, немає?
– Я думаю, що все ж таки є. Дискусія ведеться досить активно. Вона була винесена на рівень Рамштайну. Тобто зараз це не кулуарні розмови, це не, приміром, обговорення, дискусія off the record. Ні, на рівні Рамштайна про це заговорили. Нехай це була і онлайн-зустріч, але це рівень нового майданчика, на якому велися ці розмови.
Аналогічно максимально активно зараз запрацювала наша дипломатія. І я так бачу, цей тиск, схожий, знаєте, з 2022 роком, коли ми просили: закрийте нам повітряний простір, закрийте небо над нами. Ні, ми його не закриємо. Ну, добре, якщо ви не закриваєте над нами небо, дайте нам ППО, дайте нам ЗРК Patriot. Ні, ми не дамо вам ЗРК Patriot. Дамо інші засоби, але не «Петріот». Грудень 2024 – перше офіційне підтвердження, що Україна отримає «Петріот». І так щодо багато чого.
Читайте також: Пояснюємо, як дрони РФ опиняються над важливими об'єктами України і що з цим робити
Дайте нам F-16. Ні, ми не даватимемо вам авіацію. Минає певний час. Так, добре, ви отримаєте, але потрібно готувати пілотів, ми ще довго і нудно вирішуватимемо, хто яку кількість передасть і решта та інші бюрократичні моменти. Але сам факт залишається фактом: рішення про постачання є.
Дайте нам «Атакамс». Ні, ми не дамо вам «Атакамс». Жовтень 2023 року – «Атакамс» завдає ударів по аеродромах у Бердянську та Луганську. А зараз протягом 2024 року скільки вже було ударів по території тимчасово окупованого півострова Крим.
Тобто на все свій час. Все залежить тільки від того, наскільки інтенсивна буде скрізь дипломатична робота.
– Уявімо собі, що ATACMS прилітає на якийсь військовий аеродром Росії у Бєлгороді, у Курську, на якийсь такий «жирний» військовий об'єкт, який Росія використовує для атаки, зокрема, на Харківську область. Реакція Кремля, на ваш погляд, якою буде?
– «Ви перейшли наші червоні лінії, ми дамо вам адекватну дзеркальну відповідь, тремтіть, скоро буде». І, в принципі, все на цьому. Нічого не буде. Ось справді нічого не буде. Знаєте, є такий цікавий мем, як «останнє китайське попередження».
Багато хто про нього чув, але мало хто знає, що це таке. Це період конфлікту між Китаєм і Тайванем, коли Китай видавав дипломатичні ноти Китаю, Міністерство закордонних справ Китаю видавало попередження Тайваню, щоб вони не робили тих чи інших кроків зі зближення з США чи збільшення свого суверенітету окремо від Китайської народної республіки. Ось якщо ви проведете ті чи ті реформи, чи то ті зробите кроки, ми влаштуємо вам десантування, ми вас силою повернемо в лоно рідної гавані, назвімо це так.
У російській дипломатії з'являється новий мем – «російські червоні лінії»
Знаєте, скільки було таких останніх китайських попереджень? Понад 1600. Понад 1600 останніх китайських попереджень, чому це стало дипломатичним мемом. На десятиліття, покоління. І зараз ми бачимо аналогічну ситуацію із Російською Федерацією.
У російській дипломатії з'являється новий мем – «російські червоні лінії». Ви якщо переступите цю червону лінію, ох усе, ми розлютимося. Ага, ви переступили, але ми накреслимо ще одну. Ви й цю переступили, ми зараз ще одну накреслимо.
Тобто ось що таке російські червоні лінії. Все. Коли ми отримаємо дозвіл на застосування західного озброєння по території Російської Федерації, це не призведе до конфлікту Росії та Північноатлантичного Альянсу. Бо навіть, скажімо так, сама Росія боїться цього конфлікту.
Маленьке місто Вовчанськ не можуть захопити полком, полковим ресурсом протягом доби. Хоча у полку ресурс у першу добу наступальної операції – це прорив на глибину 10 кілометрів. У них полк на Вовчанському напрямку у першу добу навіть до Вовчанська не дійшов, він просунувся в «сірій зоні», практично незахищеній, на кілометр-три кілометри вглиб Харківської області. Про що тоді говорити, якщо йтиметься про конфлікт із НАТО?
– Так, але я ось згадую 2022 рік, коли Збройні сили України там атакували, здається, в районі «вишок Бойка», туди прилетіли ракети. Дійсно, тоді навіть були побоювання, що Росія якось відреагує, бо Медведєв же погрожував ядерним ударом, якщо буде атакований анексований півострів – і скільки ми вже бачили цих ударів.
– «Атакамси» прилітають по Криму, а Росія ж вважає Крим своєю територією. У них там таке ставлення щодо нього. І – питання – червона лінія?
Звідки у Путіна наполеонівські плани?
– Щодо планів Росії на Куп'янськ. Британське видання The Economist цікаву статтю опублікувало, отримало воно на якісь військові плани, не уточнює звідки. Пише, що росіяни під час цього Харківського наступу планували частково оточити місто Харків і тиснути на схід від Печенізького водосховища. Якщо подивитися на карту, від Вовчанська до Печенізького водосховища кілометри і кілометри. Тобто масштаб замислювався дуже серйозним.
За даними The Economist, операцію нібито було заплановано на 15-16 травня, але її майже на тиждень перенесли, стартувала вона 10 травня з невідомих причин. Росіяни нібито визначили два напрямки атаки з обох сторін водойми, зокрема, наступ із заходу мав бути спрямований на те, щоб ввести російські війська в радіус артилерійської досяжності до Харкова біля села Борщова. Але їх зупинила 92-га бригада і відкинула на 10 кілометрів від початкової цілі. Та й на Вовчанському напрямку окупанти хотіли прорватися до міста Печеніги.
Олександре, що це таке? Це теж якийсь «Київ за три дні»? Враховуючи сили та засоби, які росіяни зосередили на цьому напрямку, неможливо було реалізувати ось такий план, про який написав The Economist. У них там що, розвідка, як і раніше, жодних висновків не робить? Не розуміють вони, що там дійсно стоять Збройні сили України, є певні укріплені споруди. Звідки такі плани наполеонівські?
– В принципі, ті локації, про які йшлося, це саме ті локації, де розпочинаються наші повноцінні лінії оборони та рубежі. І тими засобами, які використовували російські окупаційні війська 10 травня, вони не змогли дійти одразу до Липців та Вовчанська. Як би вони у такому разі проривали лінії оборони? Тобто ресурсу, так, дійсно, критично бракує для такої амбітної операції. І, в принципі, їм і зараз його не вистачає навіть для того, щоб продовжувати розпочате.
Тому тут переоцінку можливостей не виключаю абсолютно. Так само, як це було і в 2022 році, коли вони, умовно кажучи, планувати «Київ за три дні» тощо. Не те щоб Київ за три дні, а в максимально короткі терміни захопити колосальну територію. І результат чого ми бачимо зараз.
Російські аналітичні центри, мабуть, при Міністерстві оборони, при Генеральному штабі, не допрацьовують планування таких операцій. Якщо дійсно саме такі були цілі, оскільки я теж не знаю, звідки у The Economist такі дані, але якщо була така ціль, отже, ця гіпертрофована ціль чимось мала підкріплюватися, якоюсь впевненістю, що це у них вийде.
Але погляньмо на Авдіївську наступальну кампанію, те, що відбувається в районі Часового Яру, Лимано-Куп'янської вісі. Того ж Куп'янська, до речі, де Синьківка, маленьке село, більше року стримує тиск, будучи непереборним укріпрайоном для групи військ «Захід», у якої найбільша танкова компонента серед усіх груп військ – близько тисячі танків за рахунок 1-ї танкової армії. Проте ми бачимо результат: більше року Синьківка перебуває під контролем Сил оборони України, тому це якийсь феєрично нереальний план.
– Американський Інститут вивчення війни (ISW) пише, що Росія концентрує обмежені, недоукомплектовані, незгуртовані сили на Сумському напрямку. Стоять там війська, під'їжджає техніка та особовий склад. Чи відкриватимуть вони новий фронт з огляду на уроки Харківського фронту? Як ви думаєте?
– Так, це правда, що там відбувається така концентрація. І правда те, що це угруповання, яке є значно слабшим за те, що було сконцентровано в Бєлгородській області і оперує зараз на Харківщині.
Імітація можливостей для них є важливою
Вони можуть розпочати аналогічні рейдові дії у прикордонні Сумської області. Але це не є загрозою окупації чи оточення Сум. Це не є загрозою окупації всієї Сумської області. Це саме оперування у прикордонні, щоб показати «а ось ми можемо відкрити ще один фронт, ми маємо такі можливості». Нібито це не обмежений функціонал, обмежені рейдові дії, а, мовляв, ми відкриваємо різні фронти, захочемо, можемо собі відкрити ще один фронт, наступ на Київ 2.0, наприклад. Тобто тут імітація можливостей для них є важливою.
Імітація того, що вони ще становлять серйозну загрозу і з ними потрібно домовлятися, причому на їхніх умовах. Тобто одна з цілей усіх цих операцій, які ми зараз можемо спостерігати, операції «Імітації», назвімо це так, саме змусити Україну сісти за стіл переговорів на умовах російських. Хоча, звісно, під виглядом, наприклад, китайського мирного плану.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
Форум