Рим – В Італії помітно активізувалася машина кремлівської пропаганди у вигляді проведення так званих культурних заходів: з-поміж фотовиставок, конференцій, презентацій книжок доволі наполегливо місцеві путіністи просувають кінофільми, які виправдовують вторгнення російської армії в Україну. Чимало таких акцій вдається скасовувати завдяки зусиллям діаспорян та небайдужих італійських політиків й активістів. Але не вийшло запобігти останньому випадку минулої суботи в Римі. У театрі Флавіо показали псевдодокументальну стрічку «Донбасс: вчера, сегодня, завтра» – проєкт російського телеканалу RT, забороненого в країнах ЄС.
Чому так відбувається в Італії? Чи несе це загрозу поширення московських наративів у Європі? Якою мірою кремлівська кінопропаганда впливає на громадську думку в країні? Як можна результативно їй протидіяти? З'ясовували Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
Росія вже не вперше просуває на італійську аудиторію фільми про Україну: на початку року Кремль запустив кампанію з демонстрації пропагандистської ігрової стрічки «Свідок» виробництва 2023 року, де зображені нібито «злочини українських нацистів» у Київській області навесні 2022-го. У деяких містах подію заборонили, а в інших – показ відбувся, зокрема, і в Римі, у тому самому театрі Флавіо.
У суботу, 6 квітня, організатори з Росії знову орендували там залу для перегляду нової роботи й обговорення документального фільму із субтитрами італійською мовою. Йдеться про «Донбасс: вчера, сегодня, завтра». Сюжетна лінія давно відома: геноцид, карателі-українці, імперіалістичний Захід, плачевні історії потерпілих.
Наскрізною ж ниткою у цьому російському кіно проходить історія про масові захоронення нібито жертв «українських нацистів» на Луганщині: цю тезу Кремль активно почав просувати за кілька днів до початку великого вторгнення, кажучи про потребу «захистити російськомовних від геноциду». Донбас Реалії уже писали про те, жертви, ексгумацію яких знімала окупаційна влада, вочевидь є жертвами російського наступу літа 2014 року.
Картину планують демонструвати і в інших містах Італії. У залі згаданого римського театру, розрахованій на півтори сотні місць, як звітують організатори, був аншлаг – зібралися понад сто осіб. Російські ЗМІ кричать: зробили «фурор», італійці шоковані, а українські провокатори намагалися зірвати подію.
Насправді, масштаб показу Росія сильно перебільшує. Насправді, глядачів у залі було не більше трьох десятків, в основному жінки-росіянки з італійськими партнерами. Про це кажуть представники української громади в столиці, які влаштували пікет проти демонстрації неправдивої стрічки неподалік театру, що в районі Колізею.
Дві години на весь квартал з колонок лунала правда про путінську агресію
«Пропаганда розповідає про великий інтерес італійців до фільму, видає бажане за дійсне. Насправді, протягом маніфестації дві години на весь квартал з колонок лунала правда про путінську агресію», – говорить для Радіо Свобода лідер пікету Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців в Італії.
Через телеграм-мережу на протест відреагувала замовниця фільму – головна редакторка RT Маргарита Симоньян, яка перебуває під санкціями ЄС. Пропагандистка обізвала маніфестантів «неонацистами, які хотіли зірвати прем’єру фільму», та закликала «берегти горлянки, бо таких фільмів ми ще назнімаємо багато».
Чому не вдалося скасувати
Постійні учасники протестних акцій звертають увагу на два варіанти поширення пропаганди РФ. Перший – коли згадані заходи відбуваються за підтримки державних органів влади через надання приміщення або патронату. Другий – коли події проводять приватно в орендованих закладах за попереднім записом, але без реклами акцій. Саме так і сталося з фільмом про Донбас, коли про подію дізналися з анонсу РИА Новости за півдня до її проведення, повідомив Городецький.
Представники влади не хочуть виглядати путіністами й намагаються зразу відмежуватися. Складніше, коли йдеться про закриті приватні заходи
«За розвитку першого варіанту, вдалося заблокувати практично всі акції пропаганди. Представники влади не хочуть виглядати путіністами й намагаються зразу відмежуватися. В інших випадках складніше, бо йдеться про закриті приватні заходи, – зауважує громадський активіст. – Закон не забороняє перегляду фільмів, конференцій чи презентацій книг. Це ж не путінська диктатура. Цими благами вільного світу якраз і користується Кремль, виставляючи свою пропаганду як іншу думку в плюралістичному суспільстві».
На його думку, такі протести ефективно проводити в окремих містах, бо важливо давати послання, що заперечення очевидного – недопустиме, що пропаганда – це зброя, а не інша точка зору. Водночас практично неможливо заблокувати усі акції по містечках, особливо якщо це приватні закриті зібрання.
Саме про такий не завжди успішний досвід протидії пропаганді розповіла Радіо Свобода Любов Старовська, президентка громадської асоціації «Соняшник» у місті Больцано, що у північній автономній області Трентіно-Альто-Адідже.
«З нашого досвіду я бачу акції протесту малоефективними, бо ми наче бігаємо за росіянами: куди вони – і ми туди протестувати, фактично, робимо їм рекламу. Серед місцевих, може, і не знали, що то за фільм такий «Свідок», а з нашими маніфестаціями виникає зацікавлення: що ж то за стрічка, якщо галас зчинився», – розповіла пані Старовська.
Якщо подія відбувається у якійсь приватній залі, то важко протидіяти, а пропагандисти тепер шукають саме таких орендарів приміщень
«Італійці потім втомлюються від наших протестів, їх це дратує, – продовжила вона. – Якщо подія відбувається у якійсь приватній залі, то важко протидіяти, а пропагандисти тепер шукають саме таких орендарів приміщень. Місцева влада нас підтримує, закликає організаторів не робити подібних заходів, але їх не можуть заборонити».
Про ефективність деяких акцій громадського протесту саме у великих містах говорить Массимілано Ді Паскуале, дослідник російської пропаганди, директор відділу з вивчення України при Інституті стратегічних студій Gino Germani.
При цьому він додає: «Стосовно української діаспори в Італії, то слід зауважити, що вона не є такою впливовою як у Польщі, Великій Британії чи в Канаді. Діяльність українців в Італії не завжди зосереджена на актуальних питаннях. Наприклад, останніми місяцями були ініціативи в культурному плані, тури українських поеток, вони потрібні, але стосовно боротьби з дезінформацією не є актуальними. Слід робити більше і якісніше. Але потрібна єдність і чіткий план дій».
Кінопропаганда на маргінесі?
На переконання активістки Старовської, корисніше проводити українсько-італійські культурні акції у державних закладах, зокрема показ повнометражного документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова. Цю стрічку-володарку Оскара-2024 демонстрували в Римі (англійською, без субтитрів італійською мовою) у парламентській кінозалі з ініціативи кількох депутатів Демократичної партії.
Громадські діячі та італійські оглядачі визнають, що кінематограф – ефективний засіб пропаганди Кремля, який емоційно може захопити глядача картинкою надуманої реальності. Однак згадані ініціативи, кажуть деякі спостерігачі, не викликають великого інтересу серед населення і мають маргінальний характер.
Взагалі дуже важко визначити ефект пропаганди на громадську думку, говорить Лоренцо Кріппа, експерт з міжнародної безпеки й політики національної безпеки Росії.
За даними соцопитувань, виглядає, що більшість італійців скептично налаштовані або проти військової допомоги Києву. Пропаганда сприяє таким настроям
«За даними соцопитувань, виглядає, що більшість італійців скептично налаштовані або проти військової допомоги Києву. Дуже ймовірно, що пропаганда сприяє таким настроям, але навряд чи це єдиний важливий фактор», – зазначив науковець Кріппа у коментарі для Радіо Свобода. Найбільш загрозливою для вкорінення московських наративів він вважає поширення пропаганди у провідних італійських медіа, де її не завжди спростовують.
А нечисленні кінозібрання цікавлять відданих прибічників Путіна, котрих ніякими доказами російських злочинів переконати не вдається. Ці симпатики режиму не є впливовими голосами в італійському суспільстві й представляють очевидну меншість. Про це зауважує депутат парламенту від опозиційної Демократичної партії Андреа Казу. За його словами, більшість громадян Італії та її інституції солідарні з Україною, знають, що там дійсно відбувається, і не вірять брехні Путіна.
«Серед причин, чому це (поширення пропаганди) можливо в Італії, можу припустити, що існує певний брак знань і сильні розумові лінощі у тих, хто не знає історії відносин між Україною та Росією від часів царської імперії до імперії після 1991 року. В Італії (і не тільки) поширене плутане уявлення про «Росію», слово, яке вбирає в себе всі національності, які були у складі російських імперій, і які відновили свою незалежність після розпаду СРСР», – зазначив для Радіо Свобода політик Андреа Казу.
Чому це досі можливо
Міф про Росію, про велику російську культуру, презирство до Заходу, глибокий антиамериканізм добре відображають не лише культурний, але й антропологічний контекст в Італії. На цьому наголошує експерт Массиміліано Ді Паскуале, котрий зі свого боку пояснює можливість поширення кінопропаганди кількома факторами.
На його думку, той факт, що навіть італійські ЗМІ продовжують переповідати московські стратегічні наративи щодо російської війни проти України, створив екосистему, дуже проникну для активних дій Кремля (серед яких і кінопропаганда).
«Також важливою є роль певних інтелектуалів, – продовжує дослідник, – чи варто дивуватися, якщо в соціальному центрі показують російський пропагандистський фільм, а такий історик як Лучано Канфора з гордістю оголошує себе сталіністом і стверджує, що війна в Україні – це посередницька війна НАТО проти Росії?».
За висновками Ді Паскуале, питання проникнення російської пропаганди в Італії сягає корінням 70 років лівої культурної гегемонії, в якій правда завжди належала Москві. Голоси, що виступали проти російськоцентричного наративу, завжди визначалися як фашистські, за повною аналогією з радянським і російським modus operandi, розповідає публіцист і дослідник пропаганди.
Мають вплив завуальовані експерти-пацифісти, які публічно кажуть, що це НАТО воює і раніше голосно гавкало біля воріт Росії
Про роль окремих відомих діячів на формування громадської думки говорить і громадський діяч Олесь Городецький: «На жаль, мають вплив завуальовані експерти-пацифісти, які, спотворюючи реальність, публічно кажуть, що це НАТО воює і раніше голосно гавкало біля воріт Росії. Ці речі небезпечні. Попередні роки подібна риторика повторювалася без заперечень і роз’яснень. Нині з нами світ і провідні ЗМІ часто спростовують фейки. Але ми маємо робити своє і заперечувати у різний спосіб пропаганду, доказуючи на конкретних свідченнях, що відбувається насправді».
Рецепти протидії російській пропаганді в Європі
Співрозмовники Донбас Реалії визнають, що завдання дуже непросте. У ліберальних демократіях пропагандисти захищені законом про свободу слова. В цих країнах не існує злочину за переконання чи за поширення дезінформації.
Як нагадує депутат Андреа Казу, свобода думки й висловлювання поглядів гарантовані статтею 21 італійської Конституції. Норма також встановлює обмеження для захисту інших прав у випадку приниження честі й гідності, наклепу, порнографії. Однак, пояснює політик, це право не дозволяє поширювати фейкові новини або спотворювати реальність у хибній перспективі «балансування» між двома «джерелами», які, очевидно, не можна порівнювати.
«Це складний баланс, такий же складний, як і демократія, зобов'язання, яке набуває конкретної форми не стільки в забороні, скільки в постійній інформаційній роботі, в поширенні правдивих новин, у відмові від будь-якої рівновіддаленості, яка б виражалася в підтримці агресора по відношенню до жертви», – вважає парламентар від опозиційних демократів Андреа Казу.
На загал аналітик Массиміліано Ді Паскуале бачить критичною нинішню ситуацію з поширенням і впливом російської пропаганди на італійську аудиторію. Він нагадує про наближення виборів до європарламенту у червні й на нагальній потребі нової зброї для України, щоб вона могла захищати себе та Європу від гегемонії Кремля.
У публічних виступах експерт постійно закликає до розробки ефективних методів боротьби й без цензури, що має бути у відкритому і плюралістичному суспільстві. Необхідно діяти на культурному та інституційному рівнях через ініціативи спрямовані на поширення правильної інформації, вважає Ді Паскуале.
Необхідно розуміти цінність національної безпеки й також те, що підтримувати Україну – цілком відповідає інтересам національної безпеки Італії
«Наприклад, слід поширювати більше інформації про механізм функціонування інституцій ЄС та Атлантичного пакту, що допомогло б боротися з величезною кількістю дезінформації про ЄС і НАТО, – пропонує фахівець і додає, – нам потрібне фінансування, фінансування серйозних фондів та інституцій, які мають перевірений досвід у цій сфері. На жаль, бачу багато індивідуальних ініціатив, без чіткого фокусу, метою яких, здається, є видимість у соцмережах та продаж книжки».
Вже недостатньо працювати на заперечення або займатися перевіркою фактів, радить експерт Кріппа. Бажано сприяти якісній кампанії з формування культури національної безпеки серед керівників державних інституцій.
«Необхідно розуміти цінність національної безпеки й також те, що підтримувати Україну – цілком відповідає інтересам національної безпеки Італії», – вважає Лоренцо Кріппа.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум