БРЮССЕЛЬ – На черговому засіданні топ-дипломатів країн-членів ЄС у Брюсселі наприкінці січня Радослав Сікорський у статусі міністра не вперше.
Ще до того, як російські війська вторглися в Грузію й окупували Крим, Сікорський керував Міністерством оборони Польщі, а згадані події застали його вже у кріслі очільника польської дипломатії.
Посаду глави МЗС Польщі Радослав Сікорський обіймав у 2007-2014 роках і був одним із «голосів» східноєвропейського флангу в Європі, який застерігав про наростання російської загрози. Спочатку на міністерських засіданнях, потім – з трибуни Європарламенту, будучи депутатом.
Тепер Сікорський знову керує зовнішньо-дипломатичним відомством Польщі. На цю посаду його призначив новий голова уряду Дональд Туск.
Чи достатньо рішучою є міжнародна спільнота зараз, після майже двох років повномасштабної війни Росії проти України? Чи справді РФ може атакувати НАТО? Як подолати перепони для продовження і посилення підтримки України? І як подолати проблеми у двосторонніх відносинах України та Польщі?
Про це все на полях міністерської зустрічі в Брюсселі Радіо Свобода поспілкувалося із Радославом Сікорським.
– Озираючись назад у 2014-й, коли ви були міністром закордонних справ Польщі, можна згадати, що ви попереджали тут, у Брюсселі, про небезпеку з боку Росії. Тоді ніхто не слухав …
Ми все ще можемо бути такими ж, як десять років тому і знову керуватися логікою запізнілих дійРадослав Сікорський
– Люди слухали, вони просто не були готові нічого з цим робити.
–…А вже після повномасштабного вторгнення багато хто визнав помилку. Чи бачите ви зараз якісь помилки з боку ЄС і Брюсселя зокрема?
– Що ж… Мене хвилює, що ми все ще можемо бути такими ж, як десять років тому. Тобто, знову керуватися логікою запізнілих дій.
Це направду терміново – допомогти Україні боєприпасами та засобами захисту їхніх міст та критичної інфраструктури (від російських атак з повітря – ред.).
Я намагаюся наголошувати на актуальності цих питань.
– Є небезпека зменшення військової допомоги зокрема і з боку ЄС. У чому причина? Це горезвісна втома від війни, чи все ж вичерпання запасів? І як можна здолати ці виклики?
– Наскільки мені відомо, справжня причина полягає в тому, що виробничі потужності зростають недостатньо швидко.
Уряди повинні були скласти довгострокові контракти для компаній півтора року тому.
А для створення нових виробничих ліній потрібен час. Мені сказали, що все запускається просто «з коліс». Але, все ж, недостатньо швидко.
– Під час візиту прем’єра Туска до Києва оголосили про військовий пакет допомоги. Вам відомі деталі?
– Це не єдине. Сподіваюся, це те, що українці оцінять.
Ми також приєднуємося до гарантій безпеки в межах G7
Ми також приєднуємося до гарантій безпеки в межах G7. Також відбуватимуться регулярні міжурядові консультації.
А ще Польща пропонує Україні продовжити військовий кредит для закупівель у Польщі (нова форма співпраці для збільшення закупівлі зброї для українських потреб – ред.). Сподіваюся, що все допоможе.
– Чи бачите дипломатичні шляхи подолання напруженості між Польщею та Україною у питаннях торгівлі та сільського господарства?
– Це не дипломатична напруга. Наші відносини з українським урядом – найкращі з можливих. Маю на увазі постійний контакт: буквально сьогодні (22 січня 2024 – ред.) він був неодноразовим із міністром Кулебою.
У нас є справжня проблема
У нас є справжня проблема, а саме те, що обсяги торгівлі та перевезень через польсько-український кордон зросли в рази, а польські далекобійники втратили свій бізнес.
Ми розуміємо, що Україна вкрай потребує нашої солідарності.
Але ця солідарність усієї Європи не може лягати лише на польську економіку. І нам потрібно знайти креативні рішення, щоб вирівняти умови для конкуренції між далекобійниками з України та Польщі.
– Якою бачите роль Брюсселя та Єврокомісії зокрема в пошуку креативних рішень, про які ви згадали?
Є кілька пропозицій, які ми зробили українській стороні.
Солідарність усієї Європи не може лягати лише на польську економіку
Наприклад, щодо так званого «права повернення» для польських далекобійників без необхідності чекати днями з порожніми автівками.
Є й інші рішення, але про це потрібно говорити міністрам транспорту та сільського господарства.
– Повернуся до питання війни – чи вірите ви, що вона насправді може вийти за межі українських кордонів і що російські танки можуть підійти до території Європи чи НАТО? Зараз лунають такі застереження від військових топ-посадовців.
– Ми тільки починаємо найбільші навчання НАТО в історії. Якщо пам’ять не зраджує, в них беруть участь 70 чи 90 000 військових.
Тож Росії краще не намагатися, бо вони програють. І завдяки хоробрості українських воїнів Росія вже втратила приблизно половину своїх танків і багато іншої військової техніки. Отже – ні.
Росії краще не пробувати, бо вони програють
Ми є найсильнішим військовим альянсом на Землі. Але Україні потрібно допомогти відновити її територію, і потрібно знайти шляхи, як це зробити вчасно. Тому що час має значення.
– Якщо ж Росія таки наважиться… Ми чуємо, наприклад, від міністра Бориса Пісторіуса, що, ймовірно, ЄС має від 5-ти до 8-ми років для підготовки до відбиття потенційної атаки. Від прем'єр-міністра Естонії ми чуємо, що є лише від 3-х до 5-ти років. Яка ваша оцінка?
– Я не збираюся спекулювати.
Але коли президент Путін погрожує іншим країнам, як він погрожував Україні перед вторгненням, боюся, що йому варто вірити.
І тому треба готуватися.
Форум