Гості програми «Ваша Свобода»: Олег Котенко, керівник громадської організації за звільнення полонених «Група Патріот»; Дмитро Куліш, колишній полонений боєць батальйону «Донбас»; Марк Фейгін, російський адвокат.
Рівно вісім місяців минуло після масштабного обміну утримуваними особами на Донбасі. Понад 70 українців змогли тоді повернутися додому. На підконтрольній бойовикам території погодилися опинитися тоді 233 людини. Але відтоді вдалося повернути з полону лише кілька українських полонених. Підтримувані Росією бойовики на Донбасі виступають за обмін з Україною у форматі «174 на 46 осіб». Принаймні, про це заявив телеканалові «112 Україна» представник України на переговорах у Мінську, кум президента Росії Путіна Віктор Медведчук.
Олександр Лащенко: Пане Котенко, Медведчук, як би до нього не ставитися, є ньюзмейкером у темі обміну утримуваними особами на Донбасі. У будь-якому разі, цифри, названі ним, варті уваги. Як ви це прокоментуєте? Адже ви вже не один рік займаєтеся цим – намаганням визволити українських бранців.
Медведчук здійснить обмін, щоб отримати політичні дивідендиОлег Котенко
Олег Котенко (переклад): «174 на 46» – ці названі цифри трішки некоректні. Наразі йде мова про понад 100 людей із боку бойовиків, утримуваних наших заручників. Ми говоримо не про 46, а про понад 100 людей. Він називає 174 особи – ми говоримо про тих людей, списку яких не бачили. Якщо ж говорить про людей, яких Російська Федерація хоче забрати, тоді, логічно, можна було би говорити і про тих, які утримуються і в Росії. Щодо 46 осіб, то нехай нам покажуть цих 46 осіб. Ні Ірина Геращенко, ні СБУ не розуміють, що це за 46. Можливо, це ті люди, яких хочуть нам вчергове просто передати, не розуміючи, хто це. Зазвичай так уже було при всіх великих обмінах – ми отримували людей, які були в наших списках в останню чергу.
(Повна версія програми)
Обмін відбудеться лише тоді, коли це буде вигідно Путіну. Міжнародна спільнота вже досить тривалий час намагається тиснути на Путіна. Путін на це не йде. Йому вигідно, щоб Медведчук у перебігу передвиборчої кампанії здійснив такий обмін. Він усе зробить, щоб бодай частковий обмін відбувся. Йому (Медведчукові – ред.) видадуть усі карти, знову «хтось когось попросить» – Медведчук здійснить обмін, щоб отримати політичні дивіденди з боку українського електорату. На це сподівається Москва. Ось це Путіну наразі є цікавим.
Медведчук абсолютно ні на що не впливаєОлег Котенко
Найімовірніше, Медведчука нав’язали Україні як переговірника щодо обміну військовополоненими. Це питання вирішувалося не в Україні, навіть не в Росії. Були якісь домовленості між європейськими країнами, не виключаю, що й між Америкою – має бути людина, яка влаштує і Москву, і Україну. Наскільки з серйозними намірами він брав участь у цьому – на сьогодні переконалися, що людина навіть не розуміє порядок цифр (скільки людей утримується і скільки вже підтверджено). У Мінську він з’явиться тільки тоді, коли знатиме, що дали команду з Москви провести ці переговори.
Яка різниця, з ким розмовляти Путіну. Путін має для себе вирішити, хто буде його «шісткою»… Медведчук абсолютно ні на що не впливає, на переговори щодо військовополонених зокрема. Єдине – він озвучує думки і бажання Путіна. І він робить те, щоб Путін згодом думав, що це зробила не українська сторона, а його кум.
У 2014 році координація (з Медведчуком – ред.) була – команду на звільнення давав саме Медведчук. Починаючи з 2015-го – ні. Це навіть не координація. Ми готовили обмін, вказували списки – Дарії Морозовій в «ДНР» давали команду щодо проведення обміну. Завжди обмін Медведчук зараховував собі «в обойму».
Тільки санкції можуть вплинути на певні вчинки і рухи ПутінаОлег Котенко
Тільки санкції можуть вплинути на певні вчинки і рухи Путіна. Якщо схожі санкції (запроваджені після отруєння родини Скрипалів у Великій Британії – ред.) запровадять за те, що незаконно утримуються українські політв’язні, то питання зсунеться набагато швидше і рішучіше. Росія міняє тільки на тих, хто їй потрібен – прикордонників поміняли на прикордонників. В Азовському морі затримуються судна – це зворотна реакція. Нашим спецслужбам необхідно працювати твердіше, потужніше, виявляти ФСБешників та шпигунів на території України, заарештовувати. Тільки тоді Путін з нами розмовлятиме як з людьми, з якими хоче вести переговори про обмін.
З усіма нашими хлопцями зараз дуже тісно «працює» ФСБОлег Котенко
Рубан для них – «відіграна карта». Найімовірніше, вони не захочуть його бачити у загальному списку. Морозова (так званий «омбудсмен» в угрупованні «ДНР» – ред.) про нього заявить, тому що вони дружили тривалий час. Але так, які він (Рубан – ред.) пропонував себе обміняти на наших спецназівців Глондаря і Корінькова, – навряд. Але й не факт, що такого не може відбутися, тому що з усіма нашими хлопцями зараз дуже тісно «працює» ФСБ. Знаємо і Асєєва – зняли відео. Інформаційну війну ніхто не скасовував. Чим ближче до виборів 2019 року і увесь 2019 рік, тим більше всі ці речі ускладнюватимуться.
Зараз із так званої «Ізоляції», з приватної в’язниці так званої «МГБ» в Донецькій області людей переміщують у колонію № 97. Роблять більш-менш нормальні умови, тобто ремонт в окремих корпусах. Там і утримуватимуть. Понад десять осіб зараз утримують у колонії № 32. Це також Макіївка. Там трішки гірша ситуація, але, тим не менше, їм вдається спілкуватися з рідними – двічі на тиждень, у вівторок та в п’ятницю. Щодо СІЗО № 5, що на Кобозєва (це слідчий ізолятор Донецька), – там утримуються і наші військовополонені, і заручники. Там переважна більшість людей. Стосовно багатьох вже проходять «судові засідання» – намагаються «довести» їхню «провину» і звинуватити у «шпигунстві» чи у «зраді батьківщині».
Щодо «ЛНР» – там інформації трішки менше. Переважна частина людей утримується у будівлі колишнього управління СБУ і в слідчому ізоляторі № 3.
– Пане Куліш, за ці 8 місяців були лише окремі випадки обміну. Чому це так, на ваш погляд?
Україна за своїх військовополонених і заручників воює, забирає усіх, навіть злочинцівДмитро Куліш
Дмитро Куліш: Наймасштабніший обмін був у 2014 році – було звільнено 150 наших заручників і військовополонених. Мені здається, що склалася тенденція, що перед усім чимось дуже важливим додається тема обміну полонених. На сьогодні ця тема додалася тільки завдяки тому, що Медведчук знову хоче залізти на політичну арену, знову включати свої, як у спрута, щупальця саме на території нашої держави. Це і вступ у партію так званого Рабиновича, хоча це все одно медведчуківська партія.
Росія відмовилася обговорювати повернення їхніх терористів у ході мінських переговорів, тому що вони у нас утримуються саме за цими статтями, тим самим не показуючи, що Росія є стороною конфлікту, заганяючи нас у переговори з терористичними організаціями. Україна за своїх військовополонених і заручників воює, забирає усіх, навіть злочинців. Потім згідно з законом із ними поводиться. На Росію у родин терористів, які хочуть їх повернути, немає важелів впливу. Люди як такі ніколи не цікавили владу Росії. І коли вони повернуть наших військовополонених і політичних бранців Кремля, у них якісь важелі впливу на нашу державу скорочуватимуться.
Я б їм сказав (українським полоненим, яких утримують бойовики – ред.) два слова. Катування – це все дурниці, трошки чи більше трошки побили, але людина своє ім’я і свою повагу заробляє впродовж усього життя, а втрачає за якогось певного моменту. Я б їм порадив, якщо у них той стрижень є, не дати його зламати і триматися на своєму до кінця.
– (Переклад) Пане Фейгін, на вашу думку, на п’ятому році війни на Донбасі що і хто може вплинути на Путіна, щоб відбувся черговий масовий обмін заручниками?
Путін не готовий зараз займатися обміномМарк Фейгін
Марк Фейгін (переклад): Щодо обміну громадян України, які перебувають під судом чи слідством в Росії, то на цей обмін мало хто може вплинути. Всі вже намагалися впливати – Макрон, Меркель… Трампу абсолютно все одно щодо прав людини і політв’язнів – на нього особливих надій не покладали. Путін не готовий зараз займатися обміном, обговорювати це, вести дискусії щодо цього ні з ким.
Останнє інтерв’ю Медведчука відобразило це. Він намагався сказати, що він – єдиний переговірник, який єдиний проводив переговори, і всі заслуги щодо звільнення – його, що манера тиску, яку обрало київське керівництво на Медведчука, результатів не дасть. І також сказав: щодо Сенцова проводив переговори, а зараз всі переговори припинені. Найближчим часом розраховувати на те, що є якийсь переговірник, з яким Путін погодиться говорити, не доводиться.
Москва і Путін чекають на результати виборів президента України 31 березня 2019 року. І переговори про обмін українських політв’язнів – це ще один із важелів тиску публічного на кандидатів, перш за все на чинного президента Порошенка.
Обмін Савченко на Єрофєєва і Александрова відбувався у травні 2016 року. На дворі – 2018-й. Ситуація для Путіна складніша. Кремль розраховував, що зі звільненням Савченко створить підґрунття для переговорів щодо послаблення санкцій, хоча б європейських. Але ситуація для Кремля тільки ускладнилася. Тому зараз не готові міняти на людей, а готові міняти на інтерес – на санкції. Проте до цього не готові всі решта – ні Америка, ні Європа.
