Рік тому склалася парадоксальна ситуація: американська розвідка та президент США Джо Байден попереджали про те, що Росія готова напасти на Україну, а багато західних аналітиків вважали, що Кремль блефує і не розпочне широкомасштабної агресії.
Чому так сталося? Що ж ввело в оману західних аналітиків та політиків? Чи врахували вони свої помилки в оцінці теперішніх подій та прогнозуванні? Про дізнавалися журналісти «Голос Америки».
Уже через кілька годин після того, як перші бомби почали падати на українську землю і перші російські танки перетнули кордон з Росії та Білорусі, президент США Джо Байден виступав у Білому домі.
«Це навмисна атака. Володимир Путін планував це місяцями, як і я – як ми весь час говорили. Він перекинув понад 175 тисяч військових, військову техніку на позиції вздовж українського кордону. Тижнями – тижнями ми попереджали, що це станеться. І зараз все розгортається в основному так, як ми передбачали», – сказав президент Байден.
Але те, про що тижнями попереджав американський президент, було далеко не очевидним навіть для експертів, які роками вивчали російське військо і російську політику.
Навіть авторитетний Інститут вивчення війни, за чиїми зведеннями щодо подій на фронті та в Кремлі щодня стежать в Україні, помилився тоді у своїх прогнозах.
Ми вирішили, що це не виглядало як планування грамотного вторгненняБаррос
«Причина була в тому, що ми дуже уважно вивчали російські розгортання сил навколо України, які почалися наприкінці 2021 року. Ми подивилися, як вони розташувалися на південному заході Росії та в Білорусі, і ми вирішили, що це не виглядало як планування грамотного вторгнення», – каже в ефірі «Голосу Америки» експерт з геопросторової розвідки Інституту вивчення війни(ISW) Джордж Баррос.
Аналітики тоді помітили, що російські підрозділи не мають необхідного матеріально-технічного забезпечення, командування та контролю, не розмістили «правильні підрозділи, які зможуть компетентно досягати своїх цілей у потрібних місцях», а відтак, на їхню думку, «це більше було схоже на кампанію тиску, а не на створення умов для реального вторгнення».
Захід робить висновки, базуючись на власній логіці
Колишній американський військовий, підполковник у відставці Александр Віндман, один з головних свідків на слуханнях щодо імпічменту президента США Дональда Трампа через його телефонну розмову з президентом України Володимиром Зеленським у 2019 році, каже, що немає нічого дивного, що аналітиків ввели в оману дії Росії.
На Заході звикли покладатися на власну логіку, а не на знання про те, як насправді функціонують і Росія, і Україна, наголошує Віндман.
«Дуже мало людей розуміють Росію достатньою мірою, і ще менше людей розуміють Україну. Я провів три роки в Москві, працюючи з російськими військовими та спостерігаючи за тим, як вони діють, мені було зрозуміло, що не все буде працювати, і що вони не будуть мати змоги використовувати все це в операційних концепціях, які вони могли б застосовувати в Україні», – каже Віндман.
На його думку, росіяни зробили кілька важливих помилок – не зібрали такої кількості військ, яка їм була потрібна, і не розуміли свого противника.
«У перші пару тижнів, вони мали б мати півмільйона військ замість 150 тисяч військ», – каже Віндман. А також «вони не знали український народ, не знали, що це люди, які вісім років вели війну», «дуже сильні люди».
«Сов'єтологи купилися» на міф про «велику державу»
Автор нової книжки про вторгнення британський аналітик Тарас Кузьо каже, що проблема з незнанням Росії та України є дуже глибокою на Заході. На його думку, що західні аналітики, які ще не кілька десятиліть тому були просто «сов'єтологами», а потім перекваліфікувалися у спеціалістів з «пострадянського простору», «купилися» на російські наративи про «велику державу».
Вони повірили у російський наратив, що відбулася військова реформа
«Вони не дуже глибоко це вивчали, вони повірили у російський наратив, що відбулася військова реформа, вони не використали свої власні висновки про те, що Росія є мафіозною державою, корумпованою державою. Вони не розуміли того, що відбувається в армії, так, ніби армія була якось відділена від російського суспільства», – вважає Кузьо.
Друга причина помилок, на думку Кузьо, це – некритичне перенесення на Захід російського бачення України як розділеної, слабкої держави, яка мала розвалитися від найменшого потрясіння, бо згідно з цим наративом, на сході та півдні України живуть російськомовні люди, які будуть вітати прихід росіян. І це, на його думку, вплинуло на політику Заходу – його небажання надавати Україні важку зброю.
Не хотіли давати важку зброю, бо вірили російському наративу, що Україна впаде
«Зеленський просив про важку зброю ще перед вторгненням, але західні уряди не хотіли її надати, бо вони були переконані, що Україну буде швидко переможено, і єдина зброя, яку варто давати Україні, це – зброя, яку можуть використовувати партизани», – каже автор книжки під назвою «Російський націоналізм та російсько-українська війна».
Цей підхід досі не був до кінця подоланий, вважають українські експерти, адже Україна отримує зброю повільно і кожен новий вид зброї, як то танки, ракети більшої дальності, чи літаки, надається лише в результаті тривалих обговорень.
«Зброї дають мало і із великим запізненням»
«Вони досі виходять з такої логіки, що одна з умов допомоги Україні – це те, щоб ця зброя не дісталася Росії за жодних обставин. Це було ключовим на початку, і це залишається основним зараз», – вважає Владислав Фарапонов, аналітик «Інтерньюз-Україна».
У своєму нещодавньому аналізі експерти Інституту вивчення війни кажуть, що Росії досі вдається впливати на постачання західної зброї в Україну.
На Заході, вказують дослідники, у потрібному Москві ключі реагують на наступні російські наративи: «ядерна загроза», звинувачення на адресу Заходу в «затягуванні війни» та у небажанні іти на переговори та на твердження, що потенціал армії та країни Росії набагато переважає український, і Україна все одно не зможе виграти війну.
«Ядерна інформаційна операція восени 2022 року, ймовірно, мала на меті стримати Захід від негайного посилення масштабних контрнаступів України на сході та півдні України, розпалюючи ірраціональні та невиправдані побоювання, що Путін може відреагувати на перемогу України ядерною ескалацією», – мовиться в аналізі, який експерти ISW публікують на сайті інституту.
Іншим прикладом реагування Заходу на російські інформаційні вкиди, на думку аналітиків, є те, що західні країни відкладали рішення про надання Україні ракетних систем Patriot через «абсурдні», за словами експертів, натяки Путіна на те, що Україна обстрілюватиме ними російську територію.
Путін абсурдно натякнув, що Україна використовуватиме Patriot (оборонні системи протиповітряної оборони) для ударів по російській території
«22 грудня 2022 року Путін звинуватив Сполучені Штати у навмисному затягуванні війни після того, як 21 грудня 2022 року США дали дозвіл на передачу Україні ЗРК Patriot.
Путін абсурдно натякнув, що Україна використовуватиме Patriot (оборонні системи протиповітряної оборони) для ударів по російській території, навіть коли Україна благала про ці системи, щоб зупинити триваючу повітряну та ракетну кампанію Росії по українській енергетичній інфраструктурі восени 2022 року», – мовиться у звіті.
Нині, коли наступ Росії вже почався, Тарас Кузьо вважає, що подальша підтримка України з боку Заходу залежатиме від того, наскільки ефективно Україні вдасться протистояти Москві за допомогою нової зброї. І час не є на боці Києва.
«Є тиск на Зеленського, щоб протягом наступних кількох місяців – навесні, максимум до кінця літа, щоб він показав, що ця зброя дає результати. Якщо Україна не досягне успіху протягом наступних, скажімо, півроку, буде зростати тиск на західні уряди з аргументами, що все це постачання зброї ні до чого не призвело, настала патова ситуація, і тому потрібно посадити сторони за стіл переговорів».
Є тиск на Зеленського, щоб протягом наступних кількох місяців, Україна показала, що ця зброя дає результати
У цьому випадку, кажуть аналітики, Росія вийде переможцем з цього конфлікту, бо знову отримає шанс підготуватися до нового нападу на Україну.
Щоб цього не сталося, кажуть експерти, Захід має чимшвидше поставити Україні зброю, якою вона зможе звільнити свою територію.
Також у західних столицях мають змінити свій погляд у майбутнє з того, щоб «Україна не програла», на такий, щоб «Україна виграла» і змогла забезпечити свою безпеку і надалі шляхом приєднання до НАТО і Європейського Союзу.
