Свічки та незабудки пам’яті, сімейні спогади та навіть телемости – так в одеських школах згадують роковини однієї з найжахливіших трагедій Європи в XX сторіччі. Цьогоріч Україна відзначає 85-і роковини Голодомору 1932–1933 років. Одеським школярам розповідають про причини штучного голоду, закликають ділитися історіями із дітьми з інших регіонів та навчають милосердю та любові.
«Ми не пробуджуємо в дітях ненависть, не говоримо, що колись нас, українців, так гнобили, а тепер ми будемо мститися. Це не є нашим завданням. Наші заходи – це радше про милосердя та про пам’ять» – так розповідає про свій досвід учителька історії одеської гімназії № 7 Валентина Ободовська.
Вона розповідала своїм учням про Голодомор навіть тоді, коли керівництво системи освіти натякало: не треба такі теми порушувати зі школярами. За словами самої вчительки та її колег, таке траплялось за часів попереднього президента Віктора Януковича – незважаючи на ухвалений іще в 2006 році закон «Про Голодомор».
Вчителі розповідали про трагедію 30-х років по-різному, наприклад, декілька років поспіль учні гімназії писали листи майбутнім поколінням – тим, хто пригадуватиме загиблих у соті роковини Голодомору. А кілька років тому всі учні гімназії збирали сімейні історії – півтори тисячі гімназистів і майже стільки же історій.
«Діти отримали домашнє завдання: спитати у батьків чи бабусі, дідуся, щоб у кожного була якась своя історія. Окремо ми говоримо про доброчинців – тих, хто рятував людей під час Голодомору», – розповідає Ободовська. Родинні історії учнів зберігаються у школі – їх показали Радіо Свобода.
Діти роблять навчальні матеріали власноруч – кілька учнів зробили для школи інфографіку на тему Голодомору. Щороку цей інформативний плакат прикрашає кабінет історії. Активну участь в уроках беруть учні – вони самі висувають ідеї для обговорення, розповідає Радіо Свобода учениця гімназії Катерина.
«Особисто мене вражають людські історії. Нещодавно я дивилася відео із розповідями звичайних людей про Голодомор, і мене вразило, як один дідусь розповів про своє дитинство. Відео так і називалося «Мамо, вибач, я з’їв увесь хліб». Дідусь пригадував, як під час Голодомору він знайшов хліб і ніс його додому. Але йому настільки хотілося їсти, що не зміг стриматися і все з’їв», – розповідає школярка.
Цього року на роковини Голодомору в сьомій гімназії відбудеться телеміст із трьома школами – одна з них у Куп’янську Харківської області, друга – в Кам’янському Дніпропетровської області, а третя – в Полтаві. Захід запланували на 23 листопада.
Такі телемости – це гімназійна традиція, розповідає заступник директора з навчально-виховної роботи Олена Саблукова. Ця традиція існує вже кілька років. У минулі роки із школами з інших регіонів обговорювали дипломатичну місію вишиванки, рух опору часів Другої світової війни та інші теми.
Минулого року в листопаді також організовували тематичний телеміст – згадували про загиблих у різних регіонах України. А цього року тема більш конкретна: «Рефлексія на тлі дитячих спогадів про Голодомор: регіональний вимір». Учні ділитимуться власними історіями, обговорюватимуть родинний досвід і головне – пам’ятатимуть, щоб не повторити знову.
«Ми не повинні створювати уявлення, що наша нація тільки страждала, маємо обговорювати, як жити далі. Минулого року ми запрошували також на роковини одеського кобзаря Павла Ровенка, а цього року міністерство рекомендувало не влаштовувати вистав. Ми також більше не можемо запалювати всередині школи свічки, як робили раніше. Тому цього року зробимо свічки з паперу. На кожній буде написано «Ми пам’ятаємо…», і треба буде, щоб дитина продовжила це речення», – розповідає вчителька.
Гімназія № 7 була заснована в 1989 році як один із небагатьох україномовних навчальних закладів, розповідає Радіо Свобода незмінний директор школи Світлана Мельник. Із початку 1990-х років вона товаришує із канадійською українкою Іраїдою Винницькою – архівісткою Українсько-Канадського дослідчо-документаційного центру. Вона відвідувала гімназію в перші роки Незалежності, а в 2014-му до Одеси приїжджала її дочка – Оксана Винницька-Юсипович, почесний консул Канади в Україні, педагог і громадський діяч.
Школа має власні напрацювання щодо відзначення роковин Голодомору та інших пам’ятних дат української історії, деякі з їхніх розробок увійшли до національних рекомендацій, зазначає директор.
Відзначають роковини Голодомору і в інших одеських школах – Радіо Свобода запросили до навчально-виховного комплексу № 4. 20 листопада там запалювали свічки пам’яті та згадували загиблих. У школі навчається майже тисяча школярів.
«Такі заходи в нас проводяться регулярно. Минулого року ми також запалювали свічки і передавали їх додому, діти регулярно ходять до пам’ятного знаку «Жертвам Голодомору». Наша головна мета – вшанувати пам’ять безвинно замучених у 1932–1933 роках українців. І ми робимо все для того, щоб виховати милосердя в дітях. Хочемо, щоб вони були добрими, щоб були патріотами нашої держави, щоб любили батьків, свою країну, свою парту, все, що стосується того, що їх оточує», – каже директор школи Наталія Аббас.
До заходу писали реферати, готували виставку, а сам урок пам’яті почався із «незабудки» – школярі згадували загиблих і прикріпляли квіти до карти України, а потім слухали лекцію шкільного вчителя Артема Кройтора. Він також працює доцентом кафедри політичних теорій у національному університеті «Одеська національна юридична академія».
«Довгий час говорили про грандіозний замисел, що потрібно було нагодувати робітниче населення. Це і було пояснення для колективізації села. Але селяни почали чинити опір, спротив був і на території України», – розповідав, зокрема, Кройтор. Розповів він і про причини Голодомору, і про його наслідки, і про штучний характер голоду в Україні.
Раніше в Києві в інтерв’ю Радіо Свобода директор київської спеціалізованої школи I–III ступенів № 148 із поглибленим вивченням української мови та літератури імені Івана Багряного Сергій Горбачоврозповів зі свого досвіду: школи самостійно планують свої заходи і на роковини Голодомору, і на інші важливі дати.
«У нашій школі в ці дні ми проводимо бесіди із дітьми, вчителі історії проводять певні заходи. Від великих заходів із нагнітанням трагічності відмовились, бо, відверто кажучи, це травмує дітей. Звичайно, цю тему треба пояснювати і розказувати про неї, але також треба дбати про психічне здоров’я дитини. Подекуди перегинають палицю, і це може бути не дуже добрим для дітей», – розповів київський освітянин.
Із цим погодилися і в Одесі – і вчителі 7-ї гімназії, де молодшим школярам проводять зайняття на тему гідності і свободи, і в 4-му навчально-виховному комплексі. Урок пам’яті тут закінчили позитивно – танцем під пісню «Свіча» і музичною композицією «Діти України».
«Учням має бути корисним цей захід, наш головний сигнал – ми маємо більше любити нашу Україну», – підсумовує директор.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
«Люди йшли на кулемети, співаючи «Ще не вмерла Україна!» – історик про причини Голодомору 1932–1933
Голодомор-геноцид 1932–1933 років і нинішній погляд на ворога через приціл
Світ починає розуміти, що політику терору продовжує Путін – генсекретар СКУ про Голодомор
Зона голоду на заході закінчувалася на кордоні УСРР: подільські хроніки
У Росії не визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом, бо головне – «не здавати своїх»
