Попри рішуче довготривале протистояння та підтримку України Заходом у війні з Росією, в деяких країнах досі немає розуміння цього конфлікту, вважає аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень у Шведському інституті міжнародних відносин Андреас Умланд. В інтерв'ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» експерт розповів, чого саме бояться на Заході через російсько-українську війну та чому досі дискутують щодо постачання зброї для ЗСУ.
«Захід налаштований рішуче»
– Від чого залежатиме подальший хід війни Росії проти України? І як тут може діяти Захід?
Є дискусії навколо танків, бойових військових літаків, що саме постачати Україні і є острах стати частиною цього конфлікту
– Я думаю, що Захід тепер вже налаштований на більш тривале протистояння та підтримку для України. І ті сигнали, які ми отримуємо: прийняття нових бюджетів, зустріч у Рамштайні, програма ленд-ліз, вони говорять про те, що Захід налаштований рішуче та довгостроково допомагати Україні.
Хоча є дискусії навколо танків, бойових військових літаків, що саме постачати Україні і є острах стати частиною цього конфлікту.
– Тобто побоювання, що Україна може використати ці знаряддя не для оборони, а для наступу?
– Ні, побоювання скоріше в тому, що якщо Захід почне постачати Україні військові літаки та сучасні західні танки, це призведе до того, що західні країни будуть втягнуті у цю війну, і це буде розглядатися Росією як оголошення війни для Росії, і що це перетворитися на Третю світову війну. Я сам не дуже вірю в це, навпаки, але у Німеччині, багато хто побоюється, що сама Німеччина вступить у цю війну.
«Економічний тиск на Росію триватиме»
– Чи видно, що економічний тиск може бути посилено і буде ухвалене ембарго на російську нафту?
Мабуть, ще цього року продовжуватиметься імпорт російського газу і він постійно скорочуватиметься. Те, що його буде скорочено і зрештою зупинено – це рішення вже прийнято
– Я думаю, цей економічний тиск триватиме. І зараз він обмежується лише тим, що повне ембарго на імпорт російського газу призвело б до того, що в Німеччині та інших європейських країнах були б закриті підприємства та велике зростання безробіття, соціальна та політична нестабільність. Тому у Німеччини зараз така стратегія, що імпорт із Росії скорочуватиметься тією чи іншою мірою, коли він буде заміщений іншим імпортом. І зараз триває активний пошук інших експортерів, які могли б постачати Німеччині газ та нафту.
Тут швидше питання в газі, менше в нафті. Я думаю, це вирішиться вже цього літа (з імпортом нафти – ред.), з газом складніше. І тому, мабуть ще цього року продовжуватиметься імпорт російського газу і він постійно скорочуватиметься. Те, що його буде скорочено і зрештою зупинено – це рішення вже прийнято.
«Будуть біженці з Африки та з Азії не від війни, а від голоду»
– Ті фактори, які ми вже назвали – зброя та економічний тиск, це вичерпний перелік факторів, від яких буде залежати подальший хід війни? Чи є ще щось важливе?
В інших країнах і регіонах світу думатимуть про те, а чи не придбати нам ядерну зброю?
– Я можу говорити про те, чого не вистачає Німеччині – це розуміння цього конфлікту між Росією та Україною, як чогось, що вимагає від Німеччини та інших країн солідарності. Проблема в тому, що ще недостатньо розуміють, наскільки це стосується корінних інтересів таких країн, як Німеччина, західних країн.
Наприклад – дії поблизу або на території атомних станцій, або через потоки біженців, або через ці нові проблеми з експортом українського зерна і подальші проблеми для Заходу, коли будуть біженці з Африки, з Азії, коли вже будуть біженці не від війни, а від голоду.
Або ж підрив міжнародного режиму щодо нерозповсюдження ядерної зброї. Вся ця війна може призвести до того, що в майбутньому в інших країнах і регіонах світу думатимуть про те, а чи не придбати нам ядерну зброю? Оскільки не можна покладатися на міжнародне право.
«Дехто вважає, що Крим назавжди втрачено»
– Які перспективи з деокупації захоплених РФ українських територій? Чи не буде втілена пропозиція деяких західних політиків про «мирний план» для України, тобто фіксацію здобутків Росії?
На Заході є різні погляди на те, що найбільше доцільно зараз зробити Україні
– Це складна проблема, яку не можна розглядати у категорії проросійська чи антиукраїнська. Справді, є різні підходи. Один із них, оскільки явна перемога України проти Росії неможлива або вважається, що це неможливо на Заході, то треба інакше думати, як розв'язувати цю проблему. Є така філософія, що, може, зараз Україна пішла б на поступки і потім через рік, може, коли вже буде більше ефекту санкцій, тоді можна було б знову обговорювати це і таким чином вирішити.
Я не дуже підтримую такого роду філософію, але, на жаль, на Заході є різні погляди на те, що найбільше доцільно зараз зробити Україні. Те, що український суверенітет має бути відновлено – це не заперечується. Є окремі люди, які вважають, що Крим втрачено, але щодо материкової України є консенсус – що має бути відновлений суверенітет. А щодо можливостей – це обговорюється, деякі підтримують українську стратегію – повернення цих територій військовим шляхом, є інші, які вважають, що в якийсь момент санкції змусять Росію відмовитись від цих територій.
Альтернативний союз замість ЄС
– Ситуація з Україною зараз може спричинити відмову від ЄС та створення альтернативного союзу?
– На мою думку, такі ідеї мають сенс на якийсь перехідний період для підготовки України для вступу до ЄС. Є такий проєкт – Центральноєвропейська вільна торгова зона, проєкт чинний, туди входять, як країни-члени ЄС, так і ті, що не мають членства. Є проєкт Міжмор'я, щоб створити якісь структури для Східної Європи, є ініціатива «Три моря», до цього можна включити Україну, Молдову, можливо Грузію. Такі ініціативи мають сенс, але вони мають всі слугувати для того, щоб наблизити Україну до ЄС.
Україна теж могла б зробити якісь ініціативи. Наприклад, повторити досвід із безвізовим режимом, коли спочатку Україна запровадила, а потім ЄС запровадив безвізовий режим.
Можна було б надати громадянам ЄС право постійного проживання та роботи на території України та сподіватися, що в якийсь момент це зробить і ЄС для українців. Частково це зараз уже робиться для біженців і в будь-якому разі це право на проживання включено до вимог членства в ЄС – Україна у будь-якому випадку, коли вона стане членом ЄС, має надати всім громадянам ЄС право проживання та роботи в Україні. Можна було б в односторонньому порядку поки що це зробити і таким чином прискорити європейську інтеграцію України. У будь-якому разі, зараз буде велике завдання для України – залучати іноземні інвестиції, іноземців, які хотіли б допомогти Україні.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
