Наскільки потерпають від обстрілів російської армії Миколаїв і Нікополь? Якою є гуманітарна ситуація в цих містах? Чи виїжджає місцеве населення з цих регіонів? Як живуть ці українські міста під постійними обстрілами, дізнався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- Російські військові 29 серпня здійснили масований обстріл Миколаєва. За інформацією оперативного командування «Південь», російська армія використала для обстрілу міста 16 зенітних ракет С-300, що призвело до численних руйнувань і пошкоджень приватних, багатоповерхових будинків, а також об’єктів транспортної інфраструктури. Внаслідок обстрілу дві людини загинули та 24 отримали поранення.
- Крім того, за інформацією командування, 29 серпня обстріли з боку російських військ зафіксовані у місті Очаків Миколаївської області, а також в селі Червоне Воскресенської громади. За межами села Калинівка, внаслідок обстрілів сталась пожежа на відкритій території. Ввечері того ж дня російські військові атакували двома зенітними ракетами С-300 Баштанський район Миколаївської області. Внаслідок розриву ракет є пошкодження приватних будинків, попередньо постраждалих немає, розповіли в оперативному командуванні «Південь». Також, за даними військових, під постійними обстрілами залишаються села Березнегуватської громади, що розташовані на лінії розмежування.
- У квітні Миколаїв залишився без централізованого водопостачання після пошкодження водогону внаслідок обстрілу російських військових. В середині травня його частково відновили, нині у квартири миколаївців подається технічна вода, яка має багаторазове перевищення норми солоності та жорсткості. Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім у липні цього року заявив, що найкраща перспектива відновлення централізованого водопостачання у Миколаєві – це відвоювати у російських окупантів території Херсонщини, по якій іде водогін з Дніпра.
- Попри численні свідчення й докази, Росія стверджує, що не обстрілює цивільні об’єкти.
Миколаївщина: «гуманітарна ситуація є страшною»
Координатор волонтерського центру «Дім офіцерів флоту» у Миколаєві Дмитро Давиденко розповів «Новинам Приазовʼя», що внаслідок обстрілів у місті зруйнована частина підприємств малого і середнього бізнесу.
Фактично всі підприємства малого та середнього бізнесу, не всі, але багато – розбиті через війну та обстрілиДмитро Давиденко
«Все більше біженців (переселенці – ред.) і малозабезпечених людей опиняються перед проблемою бідності, незабезпеченості харчами та відсутності джерел заробітку. Фактично всі підприємства малого та середнього бізнесу, не всі, але багато – розбиті через війну та обстріли, та багато людей втратили роботу. Навіть ті люди, які виїхали та перебувають у відносній безпеці в інших регіонах України або за кордоном, коли повернуться, зіткнуться з тим, що у них не буде робочих місць, у них не буде джерел постійного доходу. Буде складна зима, коли важко знайти кошти на опалення та і самого газу, я думаю, буде мало», – вважає Давиденко.
За спостереженнями волонтера, новою тенденцією є те, що найбільш незахищеною категорією населення стають люди віком від 50 до 60 років.
Найбільш незахищеними верствами населення, про це ніхто не говорить, можливо, це буде новою думкою, стали люди від 50 до 60 років.Дмитро Давиденко
«Ми з моїми друзями приєднали дві великі програми. World Food Programme – це всесвітня продовольча програма від ООН та World Central Kitchen, де ми допомагали продуктовими наборами. Цікаво, що найбільш незахищеними верствами населення, про це ніхто не говорить, можливо, це буде новою думкою, стали люди від 50 до 60 років. Тому що до 50 років легше знайти нову роботу, альтернативну з меншим доходом. Після 60 у людей є пенсія, це хоча б мінімальне, але якесь джерело доходу», – поділився волонтер.
Давиденко називає гуманітарну ситуацію в прифронтових селах Миколаївщини «страшною».
«Якщо місто ще якось виживає, то прифронтові села, по яких я регулярно їжджу та відвідав усі можливі локації, там взагалі страшна гуманітарна ситуація та все тримається тільки на волонтерах. Дуже мало сміливців, які туди в принципі щось возять», – зауважив Давиденко.
Він розповів, що кількість медичного персоналу в Миколаєві зменшилася, частина лікарів виїхала з міста, але загалом послуги сімейної та екстреної медицини надаються.
Залишилися люди, якраз хворі, старі, похилого віку, які частіше звертаються з медичними проблемами. Молодь виїхалаДмитро Давиденко
«Деякий персонал виїхав, під час обстрілів важко добиратись. Думаю, що для лікарів ця проблема теж загострилася. Загалом залишилися люди, якраз хворі, старі, похилого віку, які частіше звертаються з медичними проблемами. Молодь виїхала. Ліків вже вистачає якихось в аптеках. Бо протягом березня-квітня та частини травня взагалі нічого не можна було купити, навіть елементарного знеболювального», – повідомив волонтер.
Він зазначив, що у Миколаєві, через зростання цін, збільшується кількість запитів на отримання гуманітарної допомоги.
«Навіть з допомогою міжнародних організацій, як Червоний хрест, якісь фонди, це дуже сумно та напружено виглядає. Люди записуються на отримання продуктової допомоги та можуть чекати тиждень-два, поки прийде їхня черга. Дуже добре, коли ОСББ об'єднуються, подають такі списки або є активісти, які збирають списки вразливих категорій населення по вулицях», – пояснив Давиденко.
Чоловік зауважив, що у Миколаєві склалася одна з найбільш критичних гуманітарних ситуацій в Україні. Крім того, особливої допомоги потребують громади Миколаївщини, в яких живуть переселенці, каже волонтер.
«Ліки важливі, крім антисептиків і парацетамолу, будь-які категорії та найменування дуже важливі. Продукти, бо дуже багато біженців, ВПО. В ОТГ, де сидять біженці, не було бюджетів, вони не можуть допомагати. В них немає коштів, і їм потрібні донори. Новоодеська ОТГ, для прикладу, яка годує під тисячу внутрішньо переміщених осіб, там якось їм допомагає. Це одна з найбідніших ОТГ, і там їм важко. А є ОТГ, в яких 2,3,4 тисячі ВПО, і це люди, які потребують постійного фінансування, забезпечення, соціальної роботи, а це все кошти», – наголосив Давиденко.
Разом із тим, каже волонтер, є проблема з водопостачанням: «Вода неймовірно поганої якості. В деяких районах вона буро-помаранчевого кольору, залишає страшний накип після себе. Досить неприємні відчуття, якщо в ній купатися. Хоча це набагато краще, ніж коли була повна відсутність води. Буде проблема, як таку воду закачувати у централізоване опалення. Тому що водопровідні труби металеві, які в будинках, прогнивають з цією водою дуже швидко. Вона прискорює набагато корозію і руйнує водогін».
Що розповідають жителі Нікополя?
- Під постійним вогнем з липня цього року перебуває також місто Нікополь Дніпропетровської області. Російські військові обстрілюють його з окупованого Енергодару Запорізької області, а також з території Запорізької атомної електростанції.
- Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук 26 серпня повідомив, що з Нікополя через постійні обстріли російськими військами виїхали майже 80 тисяч жителів. За його словами, до початку повномасштабної війни там проживали понад 120 тисяч людей, а зараз залишилося 40 тисяч жителів. Лише упродовж ночі з 29 на 30 серпня російські військові обстріляли автовокзал, бібліотеку та лінії електропередач у Нікополі.
- У селищі Кам’янське Нікопольського району повністю знищений будинок, ще близько десяти пошкоджених, також постраждали електромережі та газогін. Про це 30 серпня повідомив голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко. За його даними, російська армія обстріляла Нікопольський район з реактивної системи залпового вогню «Град» та важкої артилерії. Голова Нікопольської районної військової адміністрації Євген Євтушенко додав, що у місті постраждала жінка.
- Міський голова Нікополя Олександр Саюк у своєму відеозверненні 30 серпня розповів, що внаслідок обстрілу, який відбувся вночі, були пошкоджені близько 20 будівель. За його даними, інфраструктура та комунальні підприємства в місті працюють.
«Новини Приазовʼя» розпитали жителів Нікополя, наскільки змінилася ситуація в місті останнім часом.
Сподіваємося та чекаємо, що буде краще, що не будуть бомбитиЖителька Нікополя Катерина
«Як усі живуть, боїмося, у підвалах ночуємо. Ніч у підвалі – день у квартирі. Виїхати нема куди. Ми і не намагалися, бо чоловік у мене на милицях, тому нам нема куди їхати. Сподіваємося та чекаємо, що буде краще, що не будуть бомбити», – розповіла місцева жителька Катерина зі сльозами на очах.
Інший житель міста, Володимир, каже, що залишається у місті, бо поки є робота та не хоче залишати матір-пенсіонерку:
«Працюю на підприємстві. Ніби гроші потрібні, тому й не поїхав. На заводі бункер, ходимо у приміщення бомбосховища. Вдома – у підвал. У мене – мама, їй 74 роки. Ми могли б поїхати ще давно, але вона каже: «Я нікуди не поїду. Це моє місто». Ну вона старенька, я ж нікуди сам не поїду, її теж я не залишу, тому я тут», – пояснив житель міста Володимир.
«У мене тут мама, яка практично невиїзна. Робота, ще працюю. Дві квартири шкода кидати та й взагалі не хочеться виїжджати. Завжди страшно (вночі під час обстрілів – ред.). Поки терпимо, проблем ні з ліками, ні з їжею немає», – запевнила містянка Ірина.
Жителі Нікополя кажуть, що більшість дотримується правила «двох стін» під час обстрілів.
«Де ховаємося? Вдома ховаємося, правило «двох стін», на роботі – так само. У магазинах поки що все є, в аптеці так само. І вода. Все добре. Я гадаю, що наші хлопці нарешті вже скоро їх виженуть(з України загалом та Енергодару зокрема – ред.), і ми будемо жити звичайним життям, і все буде добре. Тільки так», – поділилася жителька Маргарита.
От зараз пішла на ринок, потрапила під сирену, під артобстріл – була в підвалі під ринкомЖителька Нікополя Антоніна
«У сховище ходимо, а вдень вдома поки, то за стінки ховаємось, то в підвал ідемо. От зараз пішла на ринок, потрапила під сирену, під артобстріл – була в підвалі під ринком. Магазини ніби деякі закриваються, звісно. Евакуація – поки ні. По-перше, кинути все – це нереально. Син працює, невістка з онукою поїхали, в іншого сина теж повиїжджали», – розповіла Антоніна з Нікополя.
«Тримають місто в страху»
Житель Нікополя, голова благодійного фонду «Україна – справедлива країна» Дмитро Осика розповів, що, за його спостереженнями, останніми днями кількість обстрілів у місті збільшилася.
Логіки у цих обстрілів жодної немає, просто кошмарять і тероризують, тримають місто в страхуДмитро Осика
«Раніше обстріли були лише вночі, сьогодні вони у будь-який час доби: і вночі, і вранці, і вдень, і надвечір, тобто непрогнозовані такі обстріли. Сьогодні обстрілювали як зі ствольної артилерії, так і було два залпи із «Градів», позавчора місто було розстріляне з гелікоптерів. Логіки у цих обстрілів жодної немає, просто кошмарять і тероризують, тримають місто в страху», – зауважив Осика.
За словами жителя Нікополя, гуманітарна ситуація в місті є задовільною. Комунальні служби зазвичай швидко усувають наслідки обстрілів.
Представниця громадської організації «Прихист» з міста Нікополя Ганна Целуйко зазначила, що вже відомі випадки, коли внаслідок обстрілів зазнавали мінно-вибухових травм не лише дорослі, а і діти.
В нас є до 10 загиблих і понад 40 людей постраждалихГанна Целуйко
«Ми перебуваємо під обстрілами з 12 липня, власне, тоді ми мали перший приліт у місто. Нікополь, Марганець і Червоногригорівська територіальні громади потерпають від обстрілів найбільше. В нас є до 10 загиблих і понад 40 людей постраждалих. Здебільшого це мінно-вибухові травми, навіть були двоє дітей, які наразі перебувають в обласній лікарні», – повідомила жителька Нікополя.
Целуйко розповіла, що містяни отримують сигнали оповіщення повітряної тривоги, а також загроз артилерійського обстрілу. Останні можуть тривати понад 12 годин.
«Інколи вони накладаються – повітряна тривога й артобстріл, сирени звучать в місті, але вони звучать спочатку близько 10 хвилин, в кінці близько 3-х хвилин. Але коли вони накладаються одна на одну, то відбій повітряної тривоги нас не сповіщає. Буквально два дні тому її увімкнули о 12-й годині дня і вимкнули на наступний день аж о 6-й годині ранку», – зазначила жінка.
Целуйко розповіла, що зазвичай жителі Нікополя намагаються дотримуватися правил безпеки, якщо є загроза артилерійського обстрілу.
Люди реагують: правило 2-х стін, коридори, укриття, підвали, падають на землю, закривають голову рукамиГанна Целуйко
«Коли повітряна тривога ми, мабуть, вже звикли до них і не було таких прильотів, а от коли маємо свою, місцеву – ми її називаємо «тривога по-нікопольськи», люди реагують і ховаються, тому що це дуже страшно. Декілька днів тому був обстріл о 6-й годині вечора, це самісінький час пік, коли люди повертаються з роботи, ходять до магазинів – і того дня ми мали дуже багато постраждалих, загинула одна жінка і зараз шестеро людей в лікарні. Тому на такі артобстріли люди реагують: правило 2-х стін, коридори, укриття, підвали, падають на землю, закривають голову руками», – розповіла Целуйко.
За словами жительки Нікополя, укриттів у місті вистачає.
«Укриттів дуже багато, є як комунальні, так і ОСББ. Керівники ОСББ облаштували, як тільки почалася війна. Є вода, світло, в деяких є інтернет, в деяких, я знаю, керівники навіть спромоглися організувати дитячі кімнати, щоб діти почувалися більш-менш в безпеці: іграшки, книжки. Телевізори, знаю, люди організовують для того, щоб відволіктися: воно там десь бахає, але я тут в умовній безпеці», – розповіла жінка.
Також Целуйко зазначила, що сімейні лікарі розповіли нікопольцям, як діяти у разі аварії на Запорізькій АЕС. Жителям роздали пігулки йодиду калію та сказали, як і коли їх вживати.
- Російські військові регулярно обстрілюють Дніпропетровщину, зокрема Синельниківський, Нікопольський і Криворізький райони.
- 29 серпня керівник Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що російські війська обстрілюють Нікополь, Марганець та імітують «відповідь» по Енергодару, хоча самі ведуть вогонь».
- Росія, попри численні свідчення і докази, це заперечує.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
