Національні збори Вірменії з другої спроби призначили лідера протестного руху Нікола Пашиняна прем'єр-міністром Вірменії.
«За» проголосували 59 депутатів, «проти» – 42.
Десятки тисяч людей на центральній площі столиці Вірменії Єревана зібралися на підтримку кандидатури Пашиняна на посаду прем’єр-міністра країни.
Для того, щоб бути призначеним на пост прем’єра, Пашиняну необхідно було отримати голоси 53 депутатів в 105-місному вірменському парламенті. З першої спроби Пашиняну не вдалося набрати достатню кількість голосів: під час голосування 1 травня за його кандидатуру проголосували 45 депутатів. В результаті протести в країні посилилися.
13 квітня в Єревані та інших містах Вірменії почалися масові акції протесту проти призначення екс-президента Сержа Сарґсяна на посаду голови уряду. 17 квітня парламент все ж підтримав кандидатуру Сарґсяна на посаду прем'єр-міністра, однак 23 квітня він оголосив про відставку на тлі акцій непокори.
Під час президентства Сарґсяна була змінена Конституція, Вірменія стала парламентською республікою, і влада перейшла в руки прем’єра.
