«Страшно, низько, швидко і дуже маневрено» – так кажуть військові льотчики про безпрецедентну операцію з висадки спецпризначенців для звільнення острова Зміїного у 2022 році. Поміж собою льотчики називають її задачею «із зірочкою» та «валідольною». Як вдалося її здійснити?
- 30 червня 2022 року під ударами українських військ російські окупанти покинули острів Зміїний. У них не було вже іншого виходу після знищення 13 квітня 2022 року флагмана Чорноморського флоту РФ крейсера «Москва». Цьому передувало майже два місяці боротьби за острів.
- Одним з головних етапів деокупації стало десантування на Зміїний. Здійснити його вдалося лише з третьої спроби. Спецпризначенців на острів доставили вертольоти Армійської авіації Сухопутних військ Збройних сил України.
Про те, як це відбувалося, Радіо Свобода розповіли льотчики 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон», екіпажі якої виконували десантування та прикриття висадки на острів.
«Навіть від самої думки, куди будемо летіти, трошки холодок по спині пробігав, – каже Олексій, льотчик вертольоту Мі-8 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон», який доставляв спецпризначенців на острів Зміїний. – Що ми будемо залучені до операції на острові Зміїний, ми вже зрозуміли, коли відбувалося тренування, планування висадки, і ми брали участь у цих тренуваннях»
Таких операцій ніхто ніколи не проводив
Олексій (Радіо Свобода не називає прізвища учасників операції з міркувань безпеки, – ред.) брав участь у всіх спробах доправити десант до острова.
Серед тих, хто здійснював операцію, – його побратими по підрозділу, льотчики Артем та Олександр.
Артем на Мі-8 висаджував на острів спецпризначенців, а Олександр на Мі-24 прикривав побратимів, які здійснювали десантування.
«Спочатку це було цікаво, а потім трохи, як-то кажуть, страшнувато. А складність полягала в чому? У тому, що малий клаптик землі, скелі і на ньому багато ворожих сил, як російських спецпідрозділів, так і засобів ППО. А також дуже багато ворожих винищувачів над цим клаптиком землі. І навколо море. Ось у цьому вся складність», – каже Артем.
«Таких операцій ніхто ніколи не проводив. На тому острові були виявлені певні ворожі ЗРК, які треба було уразити. Задача сама по собі була цікава, але вона була складна своїм виконанням, тому що всі розуміли: цей політ був в один кінець. Усі знали, що хтось може не повернутися», – наголошує Олександр.
Задача «із зірочкою»
Пілоти 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» називають операцію з висадки на Зміїний завданням «із зірочкою» та «валідольною».
Чому?
Олександр пояснює:
«Тому що треба щось прийняти заспокійливого. Як знаєте, накапати собі трошки капелюнок карвалолу у водичку, щоб ти був спокійніший. Але коли ти вже запускаєш вертоліт, летиш на виконання бойового завдання, то в будь-якому випадку страх минає»
Долучитись до операції «із зірочкою» йому запропонував один із командирів його підрозділу і найдосвідченіших льотчиків Андрій Горецький.
«До мене Андрій підійшов і спитав, чи погоджуюсь я на задачку «із зірочкою». Я кажу: «А Ви?». «І я». «Тоді я за будь-який кіпіш». Я підійшов до свого льотчика-оператора, який був тоді зі мною і досі разом літаємо, виконуючи бойові завдання. Він теж був за будь-який кіпіш. Я до нього підійшов, сказав: «Поки я тобі нічого не скажу, але в нас буде задача «із зірочкою» – я тобі потім все розкажу». Він ходив увесь вечір: «Ну, скажи, скажи, що там за задача…»
Під час здійснення висадки на Зміїний саме екіпаж у складі Андрія Горецького та його штурмана Євгена Галицького був першим у групі вертольотів, які атакували острів та прикривали висадку. Напарники загинули цього року під час виконання бойового завдання із захисту України.
Побратими згадують, якими вони були:
«Андрія Горецького я знав більше 20 років. Ми спочатку разом навчалися. Разом потрапили в одну частину. Ми дружили. Це високоінтелектуальна Людина, професіонал своєї справи. Він все робив для того, щоб якомога краще працював підрозділ та Армійська авіація в цілому», – ділиться Артем.
Напарник Андрія, штурман Євген Галицький, за словами побратимів, був веселою та світлою людиною, увесь час жартував і намагався їх підтримати. Так було і під час підготовки до висадки на Зміїний.
«Євген так із пальчиків увесь час робив сердечко і казав: «Все буде добре», – згадує Олександр.
Кілометри над самою водою
«Ну що, ти готовий покупатися у Чорному морі?»Олександр
Щоб дістатися до острова Зміїний, вертольоти із спецпризначенцями на борту та група їхнього прикриття мали летіти над відкритою акваторією моря.
«Чорний гумор присутній був у всіх. Коли я вимірював найближчу відстань від суші до острова, я нарахував близько 40 кілометрів. Кажу: «Щось далеченько», а старший штурман каже: «Ну, вибачай, підтягнути не можу», – згадує льотчик 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон» Артем.
Його побратим Олександр додає:
«З нами був ще один полтавський льотчик, Максим. Він із таким чорним гуморком. Коли нам завдання поставили, він до мене підійшов і каже: «Ну що, Саню, ти готовий покупатися у Чорному морі?». Ми так посміялися. Всі розуміли, що завдання складне. Холодочок був. Польоти, які здійснюються над морем, вважаються складними метеорологічними умовами, тому що немає берегової зони, не видно, куди ти летиш, а якщо ще вода без хвиль, то це трошки дезорієнтує льотчика».
Сказати, що це було не страшно, – мабуть, ніхто не повіритьЛеонід
Щоб бути максимально непримітними, групи гвинтокрилів, які прямували до острова, йшли на максимально низькій висоті.
У частини учасників операції вже був досвід подібних польотів на гранично малих висотах.
«Ми в зоні АТО так літали над сушею. Ми не розуміли, де наші, де ворог, тому ми літали дуже-дуже низько», – ділиться Артем.
Про те, як це – летіти на такій висоті, розповідає інший учасник операції на Зміїному, льотчик Мі-8 на ім’я Леонід:
«Вертоліт ламався, я скажу так, нормально, виходячи з того, що він був завантажений боєкомплектом та особовим складом. Але на той момент він це дозволяв робити, тому що ми того хотіли, ми того прагнули. Сказати, що це було не страшно, – мабуть, ніхто не повірить».
Перша група мала завдати ураження, а друга група мала висаджувати спецпризначенцівОлександр
Навесні 2022 року Леонід був учасником авіапрориву до Маріуполя. Каже, що під час операції йому став у пригоді досвід тренувань і військових навчань, у яких раніше брала участь 11 окрема бригада армійської авіації «Херсон»:
«Наша бригада кожного літнього сезону була залучена до різного роду навчань. Оскільки ми базувалися в Чорнобаївці – це південний регіон, тому над морем ми працювали часто. Польоти на гранично малій висоті, в принципі, для нас вже були не чимось новим. Але над морем ми не часто собі дозволяли ходити на метр-два. Пам’ятаю, мій ведучий каже: я лечу і відчуваю якесь таке пошльопування «пум-пум-пум-пум», а це я передньою стійкою по морю б’ю. Тобто це була достатньо низька висота. Це було некомфортно, це було низько, швидко і дуже маневрено»
Температура ж води в Чорному морі, над яким летіли вертольоти із спецпризначенцями на борту та їхнього прикриття, складала на час проведення операції, за словами її учасників, не більше чотирьох градусів.
Спроби висадки
Виконувати висадку в таких умовах – це дуже зухвала операціяОлексій
Сили оборони декілька разів намагалися реалізувати план із десантування на острів Зміїний. Перша спроба відбувалась наприкінці квітня.
«У кожного вертольота, у кожної групи було визначене своє завдання. Перша група мала завдати ураження, а друга група мала висаджувати спецпризначенців. Коли вони висаджували, перша ударна група Мі-24 мала їх прикривати. Під час першого польоту, який ми виконували, завдання виконати не вдалося. Винищувальна авіація наших Сил оборони, яка нас теж прикривала з повітря, побачила, що підходять ворожі винищувачі. У нас були певні алгоритми, домовленості, коли операція завершується. Була подана певна команда і всі розвернулись та полетіли на сушу», – пригадує учасник операції, льотчик Мі-24 Олександр.
Вони нас бачили краще, ніж ми їхЛеонід
Ще одну спробу висадки Сили оборони України здійснили у перших числах травня.
«Висадка спецпризначенців – це одне з наших звичних завдань, що ми виконуємо, але виконувати висадку саме в таких умовах – це дуже зухвала операція. Я б сказав навіть, із розряду неможливого. І ще велику роль відігравав, як тоді ми сподівалися, ефект несподіванки, що це буде виконуватись зненацька. Але коли ми зробили одну спробу, іншу спробу, то ворог уже знав, що ми там, і вже на нас очікував, що ми все-таки будемо намагатися», – каже льотчик Мі-8 Олексій.
Його побратим, Олександр, ділиться подробицями другого польоту на Зміїний:
«Він виконувався так само з прикриттям, але трішки в інший час. Наша винищувальна і бомбардувальна авіація здійснила вогневі удари. Після цього була спроба висадки, але противник відкрив вогонь по вертольотах, і тому висадка не відбулась».
Політ 7 травня
Реалізувати план із висадки спецпризначенців на острів вдалося з третьої спроби, яка була здійснена 7 травня 2022 року.
«Острів, коли ми підходили, ми бачили приблизно за 15 кілометрів. Виходячи з того, що острів розташований на підвищенні (здається, десь 42 метри над рівнем моря), вони нас бачили краще, ніж ми їх. Просто зіграв ефект нахабства», – згадує той день учасник операції, льотчик Мі-8 Леонід.
Всі розуміли: є цей день і цей момент, який зараз, і жити потрібно нимиОлексій
Інший учасник операції, теж льотчик Мі-8 Олексій, ділиться спогадами про те, яким у той день був настрій у військових – учасників операції.
«Запам’яталося найбільше те, яка атмосфера була між нами – між льотчиками, між керівним складом, між хлопцями, які десантувалися, кого ми везли на острів. У них, я вам скажу так, бадьорості і такого піднесеного настрою було стільки, що можна було б і позичити, як кажуть. Більше того, вони своїм настроєм нас підбадьорювали, що все у нас вийде. Всі розуміли: є цей день і цей момент, який зараз, і жити потрібно цим днем і цим моментом. Всі розуміли, хто на що готовий йти, що в цій ситуації в тебе немає кількох спроб чи кількох шансів. Є один шанс і одна спроба», – каже Олексій.
Додає:
«Я був безпосередньо в першій парі вертольотів Мі-8. Ми виконували десантування. Дуже складно було саме підійти до острова. Під час висадки, коли вже за 10 метрів від нас точиться бій, повз свистять кулі, ми розуміли, що фактично процес пішов».
Десантування
Пощастило, що ВОГ не вибухнув над лопатями несучого гвинта вертольотуЛеонід
Паралельно з групою вертольотів до Зміїного прямували катери із спецпризначенцями, які забезпечували підтримку операції з моря. По російських військах на острові також працювала українська тактична авіація та ударні БпЛА.
«Там уже до цього наші «Байрактари» попрацювали. Вже все розвалено було. Авіація Повітряних сил теж завдала точкових бомбових ударів. Усе диміло. Відчуття не дуже приємні були, коли ми туди підходили – все димить, стрілецький бій. Ми з першого разу не змогли зайти, тому що по нас працювали. Ми по воді бачили, як піднімаються такі вибухи. Ми відвернули вертоліт.
Потім наші побратими з Мі-24, які мали завдання прикрити нас, підказують, що ніби нормально, можна заходити. Ми спробували, зайшли, висадили спецпризначенців. Усе було дуже швидко. В момент висадки спецпризначенців по нас теж працювали, були вибухи. Пощастило, що ВОГ не вибухнув над лопатями несучого гвинта вертольоту», – пригадує, як проходила висадка першої групи спецпризначенців на острів, льотчик Мі-8 Леонід.
Це диво, що не спрацювала жодна мінаАртем
Ще один виклик, з яким довелося зіткнутись екіпажам Армійської авіації Сухопутних військ під час операції з десантування на Зміїний, – це мінування острова.
«Майданчики для висадки були заміновані. То ми спочатку обробляли їх ракетами, стріляли по землі, щоб збити хоч якось мінування, і тільки потім висаджувати спецпризначенців. Була така ситуація, коли те місце, де я мав здійснювати висадку вже зайняв інший Мі-8 і ми були змушені сідати на майданчик, який не був обстріляний від ворожого мінування. Це диво – не спрацювала жодна міна. Після висадки спецпризначенців пішли працювати сапери – так, все було заміновано... Пощастило», – згадує інший учасник операції Артем.
Бій за острів
Операція з висадки на острів відбувалася у кілька етапів.
Друга група гвинтокрилів Мі-8 мала здійснити десантування ще однієї групи спецпризначенців та евакуювати з острова поранених. З повітря їх прикривала пара Мі-24, згадує льотчик Олександр, чиїм завданням було забезпечення вогневої підтримки.
«Коли ми полетіли на острів, за доповіддю пари Мі-8, по них відкрили вогонь. Вони були позаду. Доповіли, що вони розвертаються і відходять. Я був ведучим пари Мі-24 і розумів, що там перебувають наші спецпризначенці, які все одно продовжують вести бій, і вже є поранені, їх треба якось прикрити. Я вирішив, що заходити ми будемо з іншої сторони – для дезорієнтації ворога. Підійшла пара Мі-8, запитали, чи там безпечно. Відповів, що так. І коли вони вирішили заходити, у нас закінчилися всі набої, ракети», – розповідає Олександр.
Додає: «Своєму ведучому довелося сказати, що ми виконуємо імітацію атаки для прикриття наших вертольотів. Виконали ми такі три штуки. Тобто ми здійснювали з пікірування імітацію атаки на тій стороні, де знаходився противник, з метою відволікти вогонь на себе та дати можливість успішно здійснити висадку спецпризначенців вертольотам Мі-8. Таким чином прикривали. Я розумів: якщо влучать у Мі-8, то там загибель людей буде набагато більша, ніж у нас. Ми бортових техніків на Мі-24 не брали з метою мінімізації можливих жертв – у нас було всього дві людини. На борту Мі-8, на одному вертольоті, екіпаж – три чоловіки, плюс група спецпризначенців».
У разі надзвичайної ситуації порятунок екіпажів та спецпризначенців мав забезпечити Мі-14 ВМС ЗСУ, який чергував біля узбережжя.
«Ми втратили екіпаж Мі-14. Там був Михайло Заремба (український військовий льотчик, який під час окупації Криму навесні 2014 року не зрадив військовій присязі, вийшов із півострова та брав участь в АТО/ООС, – ред.) разом із рятувальниками. Вони мали нас рятувати, але винищувач противника його збив над сушею. Вони стояли на певній відстані від Зміїного в режимі очікування. Їх відстежив ворожий винищувач», – ділиться Олександр.
Вижив після російської атаки лише один член екіпажу з рятівників. Його під час огляду місця падіння ураженого Мі-14 виявили прикордонники, а потім евакуювали побратими з 11 окремої бригади армійської авіації «Херсон».
«Була річниця 7 травня, як не парадоксально, але я перебував саме в тому місці, де ми проводили нашу підготовку і звідки ми стартували на висадку на острів. В мене і холодок по спині пробіг, трошки так ком у горлі став, і спогади такі доволі і світлі, і сумні. І коли ми це все-таки виконали завдання, було пережито дуже багато хвилин, які потім перетворювались на час, просто безмежний. Але повторно цього пережити я, мабуть, не хотів би. Хотілося б пройти по мирному острову. Побачити, яке гарне море, що в нас є така частинка нашої України, з цікавою історією. Наша, у складі нашої країни, і згадати тих хлопців, які назавжди залишаться в нашій пам’яті», – каже льотчик Мі-8 Олексій.
Після боїв на острові спецпризначенці, які брали участь у десантуванні на Зміїний, морем повернулися на материкову частину України. Надалі Сили оборони України продовжили завдавати ударів по російських силах на Зміїному та поруч із ним. Зокрема, 17 червня 2022 року стало відомо про ураження в акваторії Чорного моря російського буксира «Василь Бех» під час транспортування на Зміїний боєприпасів, озброєння і особового складу Чорноморського флоту Росії.
30 червня 2022 року після вогневих ударів українськими ракетними та артилерійськими підрозділами війська РФ покинули острів. У Росії це назвали «жестом доброї волі».
Російська окупація острова Зміїний тривала 126 днів. Його звільнення дозволило відкрити судноплавство морським каналом гирла «Бистре», що з’єднує Чорне море та Дунай, та розблокувати українські порти на Дунаї. І відповідно відновити морську торгівлю, зокрема експорт агропродукції. Також звільнення Зміїного дозволило суттєво послабити домінування російського флоту в Чорному морі та убезпечити узбережжя Одеської та Миколаївської областей від загрози висадки російського десанту.
Форум