Експертна комісія Українського інституту національної пам`яті (УІНП) рекомендувала демонтувати Арку дружби народів в Києві, яку було збудовано в часи СРСР, і яка мала символізувати нібито прагнення українського та російського народів до возз’єднання. З початком Великої війни монумент було перейменовано на Арку свободи українського народу, але експерти УІНП вважають, що все одно монумент є радянським імперським символом.

Експертна комісія УІНП, до складу якої входять дев’ятеро відомих істориків, філологів, які є докторами наук, вважає, що монумент має бути демонтований.

«Втілений у монументальному комплексі «Арка дружби народів» міф про «возз’єднання» двох «братніх» народів не відповідає історичним реаліям, у радянські часи цей міф використовувався для обґрунтування «віковічного прагнення українського народу возз’єднатися з російським». Зараз цей міф слугує для підтримки російських територіальних претензій і пропаганди, що має на меті змінити уявлення українців про свою історію та державність», – читаємо в рішенні Експертної комісії.

Комісія навіть додала, що монумент «становить загрозу національній безпеці України».

«Висновок Експертної комісії спрямований не стільки на те, що Арка має бути демонтована – так, вона має бути демонтована! – але цим висновком УІНП говорить, що цей монумент є символом російської імперської політики», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода секретар Експертної комісії Богдан Короленко.

Не сказати, що про Арку аж так багато говорили відколи Україна стала незалежною. Ясно, що за рівнем дискусій щодо її подальшої долі вона поступалась іншому монументу радянської доби – монументу Батьківщини-матері, на щиті якої в 2023 році змінили радянський герб на тризуб.

Та й видно Арку лише з лівого берега Дніпра і вона менше хвилювала громадську думку, порівняно з Батьківщиною-матір’ю.

«Питання треба вирішувати, виходячи з того, який символізм несе Арка. Невдовзі після відкриття цього так званого монументу дружби народів, кияни надали споруді дуже вдале ім’я – «ярмо». Це ніяка не дружба народів і треба було вже давним-давно думати про знесення цього «ярма», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода колишній депутат парламенту багатьох скликань Юрій Костенко, який голосував за Акт проголошення державної Незалежності України в 1991 році.

А письменник Віталій Капранов пояснює в інтерв’ю Радіо Свобода: «Кияни взагалі досить гострі на язик. Арка та взагалі схожа на ярмо. А по-друге, це символ ярма, яке накинуте на українські національні прояви. В ім’я «дружби народів» треба пожертвувати своїми національними проявами. Бо дружить можна було лише під керівництвом «старшого брата» – російського народу».

Історія

На місті Арки до Жовтневого перевороту більшовиків був розташований павільйон мінеральних вод, потім – літній театр, а вже в часи радянської України – фонтан зі скульптурою слона. Був також оглядовий майданчик, а пізніше – й оглядове колесо.

Саму ж Арку почали будувати за брежнєвського застою в 1978-79 роках і відкрили в 1982 році – на 60-річчся створення Радянського Союзу та 65-у річницю так званої «Жовтневої революції». Відкривав монумент перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький, який проводив політику русифікації України та гонінь на інакодумство.

Дискусії про потребу демонтажу Арки, яка в найвищій точці сягає 35 метрів, виникли одразу після здобуття Незалежності Україною в 1991 році, але тоді у владі домінували комуністи і рішення не пройшло б через Верховну Раду чи київську міську владу, та й суспільство, вочевидь, не було тоді готове до такого кроку – як і до ширшої декомунізації і дерадянізації.

Але Арку якось адаптували до нових часів. Її розмальовували в 2017 році в кольори веселки, підсвічували вночі в синьо-жовтих кольорах.

Після окупації Криму та початку війни на Донбасі почали частіше лунати голоси за знесення Арки.

В листопаді 2018 року група художників на чолі з Володимиром Кузнєцовим намалювала тріщину на монументі. Це було названо «Тріщина дружби».

Війна й Арка

Але з початком широкомасштабного вторгнення Росії стало зрозуміло, що й тріщини вже замало.

«Як би не прикрашали цю символіку – чи тріщину намалювали, чи райдугу там – все це не змінить сутності. Це символ імперської доби, яка панувала над Україною століттями», – каже в інтерв’ю Юрій Костенко.

«В усіх країнах, які звільнялися з рабства, від колоніального статусу, відбувався процес позбавлення від рабської, колоніальної чи імперської символіки. В Україні цей процес затримався аж до початку широкомасштабної агресії. От якраз на оцій символіці і тримались понад 30 років легенди Кремля про «триєдиний народ», про те, що ніякої незалежної України немає і все інше, на чому будується ідеологема нинішньої війни проти України», – додає Костенко.

Власне, через два місяці після початку масштабного вторгнення Росії до України, в кінці квітня 2022 року було демонтовано дві великі бронзові фігури під Аркою – українського та російського пролетарів, які над головою тримали радянський орден «Дружби народів», від якого ніби майоріла стрічка. Висота скульптур робітників була понад шість метрів.

Під час демонтажу стався курйоз – в російського пролетаря відвалилася голова і покотилася гранітом під Аркою.

Тоді ж один зі скульпторів монументу Сергій Миргородський сказав в одному з інтерв’ю: «Відчуваю радість. Нарешті! Дружба з Росією закінчена. Тому цей пам’ятник, як дружба великих народів колись, перетворюється на ворожнечу України та Росії. А мати пам’ятник ворожнечі – це гріх».

Після демонтажу пролетарів, однак, залишилася скульптура з червоного граніту, яка зображувала Переяславську раду 1654 року, де, як казала радянська історіографія, було проголошено «возз’єднання» українського народу з російським. Там зображені гетьман Богдан Хмельницький та російський боярин Василь Бутурлін, який був московським послом на переговорах з Гетьманщиною. Також там зображені українські козаки та селяни та кілька росіян.

Тоді ж, у 2022-му, монумент було перейменована на «Арку Свободи українського народу».

«Вся ця Арка дружби народів має таки суцільний радянський наратив. Тому просте перейменування в Арку Свободи українського народу питання не вирішує. Тут навіть не дуже порядно виходить – перейменовувати Арку, яка була символічним, монументальним втіленням ідеологеми про «возз’єднання» українського та російського народів, і перейменувати це на Арку Свободи українського народу», – каже в інтерв’ю секретар Експертної комісії УІНП Богдан Короленко.

Що думають кияни?

Радіо Свобода провело опитування перехожих біля Арки в Києві і хоч воно не репрезентативне, але передає палітру ставлення – від демонтажу до збереження. Ось кілька думок:

– На сьогоднішній день це зайве нагадування, що в нас є потужний і сильний ворог. Споконвічний ворог, до речі. Ця Арка не становить жодної цінності зараз, абсолютно! І та тріщина на Арці не може залагодити ті рани, які нанесла Російська Федерація українському народу.

– Пам’ятник (пролетарів) прибрали, але залишили тріщину як символ. Це як шрам. Я думаю, що може залишитись – її видно з Лівого берега гарно, а я там живу. Щоправда, сенс цього пам’ятника змінився і він зараз в тому, що немає ніякої дружби. Це була ілюзія, брехня!

– Ми маємо пам’ятати те, що в нас було, але маємо і відокремлюватись від Росії. Треба було робити це раніше, а не з приходом війни.

– Я б залишила б, але перейменувала б якось – «Арка вільної України».

– Логічно, напевно, було б демонтувати її і побудувати нову. Але більше про дружбу з народами, які допомагають нам під час повномасштабного вторгнення, під час війни.

«Технічно небезпечна»

Юрій Костенко до політичної кар’єри працював в Інституті зварювання імені Патона в Києві. І як фахівець-зварювальник звертає увагу на ще один аспект, пов’язаний з монументом – що він становить небезпеку з технічної точки зору.

«Там уже є купа технічних проблем з її стійкістю. І Арку конче необхідно демонтувати. Вона вже становить загрозу для людей, які там відпочивають. Там є реальні тріщини. В умовах постійних бомбардувань Києва – є небезпека для людей. Все це будувалось поспіхом, будувалось за радянським принципом», – каже Костенко.

Є також і аспект, на який звертає увагу письменник Віталій Капранов – Арка розташована неподалік і вище пам’ятника Магдебурзького права, що його давній Київ отримав в 1498 році.

В інтерв’ю Радіо Свобода Капранов пояснює: «Ця Арка мала на меті замовчувати, нависати над пам’ятником Магдебурзького права. Вона виконує ще одну функцію – затьмарює пам’ять про Магдебурзьке право, яке символізує самоуправління, демократизм і європейськість».

Долю Арки тепер якраз і має вирішити Київська міська влада.