Ініціатива «Навчай українською» допомагає викладачам гуртків та секцій переходити на державну мову викладання. У листопаді вона оголосила 21-денний челендж – в результаті, як кажуть організатори, майже пів сотні гуртків перейшли на українську мову навчання. Найактивніше взяли участь у виклику викладачі з Луганщини та Дніпропетровщини.
Наталя Федечко, координаторка та співорганізаторка проєкту, каже, що взятися за справу її спонукав «шок» від російськомовності гуртків у Києві.
Україномовна дитина не має можливості розвиватись у позашкіллі. Дорослі педагоги у спадок від Радянського Союзу передають їм мовний бар’єр
«У 2015 році, у перший рік війни, син пішов до музичної школи. Директор школи нам повідомила, що навчатимуть українською індивідуально за окрему плату. Ми звернулись до департаменту культури і вирішили це питання. Досі у цій школі викладають українською сольфеджіо та музичну літературу. Але така ситуація всюди: україномовна дитина не має можливості розвиватись у позашкіллі. Зокрема, у приватних студіях, не кажу вже про спортивні секції. Який же ми тоді створюємо культурний простір для дітей? Як вони будуть ставитись до держави і України як спільноти? Якщо дорослі педагоги у спадок від Радянського Союзу передають їм мовний бар’єр», – говорить Наталя.
Волонтери руху «Простір свободи» та ініціативи «Навчай українською» провели мовний моніторинг: виявилось, що лише 16% дитячих гуртків у Києві та 8% у Харкові ведуть усі заняття українською мовою. У 56% гуртків і секцій для дітей у п’яти найбільших містах України заняття винятково російськомовні. Найменше україномовного викладання на півдні та на сході України – Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька та Миколаївська області.
Щоб допомогти викладачам і тренерам подолати 21-денну дистанцію, ініціатива «Навчай українською» проводила регулярні вебінари. Наприклад, хореограф Ірина Бодрик ділилася хореографічною термінологією та розповідала, де шукати навчальні матеріали і музичний супровід українською. А морально підтримували учасників під час онлайн-зустрічей спортсмени, телеведучі і музиканти.
Донеччина: «Це фішка – у Покровську навчати українською»
Ольга Овсієнко, педагог із вокалу, художній керівник народного театру пісні «Златиця» в Покровській музичній школі імені Миколи Леонтовича, розповідає, що участь в проєкті допомогла їй почати мислити українською.
Я мислила російською і просто перекладала в голові
«Українська мова – це самоідентифікація: хто ми і навіщо ми взагалі живемо саме тут, на цій землі. В житті я спілкуюся двома мовами. Раніше, до початку челенжу, тяжко мені було розмовляти українською. Я мислила російською і просто перекладала в голові. Зараз же деякі слова я кажу лише українською, й доводиться шукати російські відповідники. Процес пішов навпаки», – ділиться вона.
Викладачі, звичайно, можуть спілкуватися українською, але якщо гуртківці не підтримують ініціативу, то атмосфера в колективі стає напруженою, а мовний бар’єр відчувається гостріше, зауважує Ольга Овсієнко.
Діти в мене такі, що завжди мене підтримують. Допомагали, виправляли
«Діти в мене такі, що завжди мене підтримують. Тому і тут підтримали. Допомагали, виправляли, казали, де говорю неправильно, – каже вона. – Але і зараз я продовжую спілкуватися українською, тож помічаю, що діти також переходять на українську. З батьками учнів також спілкуюсь українською, і вони відповідають українською».
Щоб позбутися кальок і русизмів, що трапляється з тими, хто починає розмовляти не «рідною» мовою, Ольга намагалася споживати побільше україномовного контенту.
Я слухала українські подкасти, дивилася україномовні відео на ютубі, але українського контенту дуже мало. Особливо, спеціалізованого та вузькопрофільного
«Я слухала українські подкасти, дивилася україномовні відео на ютубі, але українського контенту дуже мало. Особливо, спеціалізованого та вузькопрофільного. З моєї специфіки ми знайшли двох або трьох блогерів. Я досі шукаю варіанти, як пояснити дітям термінологію. Більшість матеріалів доводиться перекладати з російської. Я дивилася майже всі тренінги, що проводились ініціативою, дуже допомагали поради психологів. На цьому проєкті, оскільки я стикнулася з нестачею термінології, я знайшла колег, що викладають українською. Ми продовжуємо спілкування та плануємо продовжувати навчання українською», – розповідає керівник ансамблю.
«Це для мене фішка – у Покровську навчати українською мовою. Я така одна. Для мене челенж був дуже своєчасний. Я думала над проведенням всеукраїнських майстер-класів, але хвилювалась через свою українську мову. Тепер я сміливо можу цим зайнятися – у мене є мовна практика», – додає Ольга Овсієнко.
