Данило Безручко
Маловідоме та за місцевими мірками середнє за чисельністю село (на початок 2017 року було 812 мешканців) на півночі окупованого Криму, точніше, на межі Красноперекопського району й Армянська, приблизно з 2017 року стало поступово мілітаризуватися. Сьогодні Філатівка – це, по суті, базовий табір російських артилеристів, зенітників, ракетників, морських піхотинців та інших військових, головний форпост Чорноморського флоту РФ на Перекопському перешийку в Криму.
Це степове кримське село на західному березі Сиваша «приростало» російськими військовими аж ніяк не таємно. І навіть періодично досить гучно, зі справжньою артилерійською канонадою. А почалося все з того, що ті, хто їхали автотрасою Е-97, у попутному та зустрічному напрямку серед білого дня все частіше стали помічати військові вантажівки. Рухалися вони до Армянська, але туди не доїжджали, а повертали праворуч, у бік села Філатівка.
Серед тієї техніки були не лише бортові «Урали» та КамАЗи, а й тягачі з причіпною артилерійською зброєю. Зрідка зустрічалися й трейлери із гусеничними самохідками. Знаючі люди легко визначали серед них гаубиці Д-30, «Гіацинт» і САУ «Гвоздику», «Акацію».
Російські військові в розмові з місцевим населенням розповідали, що служать у Перевальному. А там дислокуються дві військові частини – 8-й артилерійський полк та 126-а бригада берегової оборони зі складу 22-го армійського корпусу Чорноморського флоту РФ. У складі перевальненських береговиків також є штатні гарматники, цілий дивізіон гаубиць Д-30.
Не виключено, що стягувала туди свою штатну артилерію і 810-а бригада морської піхоти ЧФ Росії із Севастополя (ще один батальйон цього з'єднання дислокується в місті Темрюк Краснодарського краю Росії). Так на околицях Філатівки «з коліс» створювався новий артилерійський полігон. І заразом брався під вогневий контроль весь вхід на вузький семикілометровий Перекопський перешийок. Це один із трьох «сухопутних коридорів», що пов'язують Кримський півострів із материковою Україною. Перекопом також проходить залізнична гілка та автотраса сполученням Херсон-Сімферополь. Інші шляхи до Криму – аналогічний за значущістю Чонгарський перешийок та менший – піщана Арабатська стрілка.
Ймовірно, тому для росіян було важливо облаштувати саме біля села Філатівка великий базовий військовий табір і сконцентрувати у ньому сили та засоби для оборони й нападу. Службу щодо охорони табору несли морпіхи, паралельно забезпечуючи тил російським «зеленим кашкетам» ФСБ на перекопській ділянці адмінкордону між Кримом і Херсонською областю.
Згодом військове господарство в різних частинах Філатівки поповнилося зенітниками зі штатною технікою та озброєнням, усім іншим, чим посилено напхали «неприступну фортецю» з перших днів окупації Криму в 2014 році. У російських військових з'явилися і «зимові квартири», тобто 18 модульних казарм, їдальня та необхідна інфраструктура типового військового містечка. За деякими даними, у них можуть розташуватися щонайменше 2-3 БТГ (батальйонно-тактичні групи) чисельністю до 2 тисяч осіб. За необхідності особовий склад буде розосереджений і займе місця в окопах, бліндажах і капонірах, якими, судячи із супутникових знімків, вздовж і впоперек вириті поля на північ і на захід від Філатівки, а також зі зворотного боку автотраси.
Деякі подробиці, щоправда, п'ятирічної давності, про «тяготи та негаразди» польової служби російських військових у селі Філатівка можна знайти на форумі сайту «Військові частини Росії». Там є окрема сторінка про в/ч 13140, тобто гвардійської ордена Жукова 810-ї бригади морської піхоти РФ.
«Не вплинете на своїх бійців, напишу в Москву. Ваші «герої» вже набридли всім», – скаржаться місцеві жителі.
А щодо безпосередньо навчання артпідрозділів у Філатівці, практичних стрільб та керування вогнем, для цього було обрано пустельну смугу між практично висохлим Північно-Кримським каналом (ПКК) та відстійником кислотонакопичувача заводу «Кримський титан» у західній затоці озера Сиваш і майже до самого прикордонного села. Перекоп. До речі, на північний схід від нього розташовувалися такі ж заводські відстійники, але на той час неабияк пересохлі (відразу після захоплення росіянами Херсонщини у 2022 році їх заповнили дніпровською водою з каналу). І саме в них, найімовірніше, тоді, влітку 2018 року, випадково чи цілком навмисно потрапляли артилеристи з Філатівки. Від розривів снарядів у відстійниках у повітря піднімалися хмари спресованих за багато десятиліть донних хімічних кислотних осадів.
Таку версію не безпідставно, але не на камеру, висували деякі мешканці тутешніх місць. «Пам'ятаю, – розповідав житель Армянська, пенсіонер Микола, який багато років пропрацював на «Кримському титані», – ми у батьківський день прийшли на цвинтар. І тут – бабах! А потім ще раз і теж сильно. Приблизно за кілометр від нас, там, де саме був заводський відстійник. І сірий стовп диму над ним одразу ж виріс».
Саме наприкінці серпня 2018 року жителі Армінська і Перекопа почали скаржитися на напади задухи та головний біль. Дерева і дахи будинків вкрилися маслянистим нальотом, а відкриті металеві предмети, особливо нікельовані, почали швидко іржавіти. Після оголошення в регіоні надзвичайної ситуації влада розгорнула евакуацію дітей у санаторії Євпаторії.
За повідомленнями, першими поспішили вивезти на батьківщину своїх домочадців російські прикордонники ФСБ. Для них одразу ж після окупації Криму збудували кілька багатоповерхівок в Армянську та Джанкої. Не виключено, що вони повторно зробили це після вибухів у Новофедорівці минулого року та поблизу Джанкоя у селі Майське.
Так само, схоже, мають вчинити жителі семи вулиць Філатівки, а також Армянська й інших населених пунктів північного Криму, де поблизу у великій кількості сконцентровані російські війська. Або ж подбати про надійні укриття, запаси продовольства та води. Адже в умовах військових дій ще на далеких підступах до Перекопу вогневого ураження можуть зазнати накопичення сил і засобів ворога, його логістика, оборонні споруди. Російська влада вже не може замовчувати вибухи, що почастішали на Кримському півострові.
Тим часом в Україні дедалі частіше заявляють, що після спроб Росії анексувати ще чотири українські області – Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку – стало зрозуміло, що військовий сценарій відновлення контролю над Кримським півостровом став ключовим.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
