Кілька тижнів тому українська рок-зірка Святослав Вакарчук зі своїм музичним гуртом «Океан Ельзи» легко збирав тисячі фанатів на харківському майдані Свободи. Але отримати достатню підтримку серед політично обережних українців, щоб пройти до українського парламенту 21 липня, може бути вже не так просто.
В Україні вже є дуже свіжий прецедент успішного переходу від індустрії великих розваг до великої політики. У квітні комік-актор Володимир Зеленський переніс славу, яку здобув зігравши президента у телевізійній комедії, на перемогу на реальних президентських виборах.
Перемога Зеленського над все більш непопулярним тодішнім діючим президентом Петром Порошенком наголосила на прагненні виборців до змін і неприязні до вже знайомих політичних облич через п’ять років після Євромайдану.
Як і Зеленський, який заборонив будь-кому, хто вже працював у Верховній раді, бути частиною своїх партійних списків, Вакарчук також залучає до своєї партії «Голос» тільки тих людей, які не мають політичного досвіду в уряді.
Однак, тут у ситуації з Вакарчуком все ж є відмінність: він сам вже був у політиці раніше. Вакарчук отримав місце у парламенті у 2007 році, але потім відмовився від нього, посилаючись на сварки між тодішнім президентом Віктором Ющенком і його прем’єр-міністром Юлією Тимошенко.
Таке минуле, як і флірт Вакарчука з цьогорічними президентськими перегонами (його закликали балотуватися, і опитування вказували на його потенційний успіх, але зрештою він вирішив цього не робити), змусили деяких його потенційних прихильників поставитися до нього скептично.
«Закінчи те, що почав»
На відміну від концертів «Океан Ельзи», на виборчий з’їзд рок-зірки у Слов’янську та Харкові – місті з приблизно 1,4 мільйонами мешканців – прийшли лише кілька десятків потенційних виборців.
В інтерв’ю Радіо Свобода кілька з цих людей сказали, що можуть обрати інше ім’я у виборчому списку через вагання Вакарчука вступати у президентську гонку і його вихід з парламенту.
«Я думаю, якщо ви починаєте щось, ви повинні закінчити це», – сказав 60-річний Юрій Пластун, майор на пенсії та мешканець Слов’янська, який прийшлов на центральну площу міста 1 липня, щоб побачити Вакарчука.
Пластун також сказав, що поки що не визначився і може замість Вакарчука віддати свій голос партії Зеленського «Слуга народу». У той час як він полюбляє Вакарчука, він постійно згадує про те, що рок-зірка вже був законодавцем, але потім покинув свою посаду до кінця строку перебування на ній.
«Як ми можемо бути впевненими у тому, що він знову не зробить те саме?», – запитує виборець.
Вакарчук запевняє, що цього не станеться – тепер він повертається до політики з почуттям обов’язку перед своєю країною, і він сподівається переконати виборців, що цього разу він повністю відданий справі.
«Одна справа входити до парламенту у якості частини команди, слова якої не відповідають діям. Інша справа – мати свою політичну партію однодумців», – пояснює 44-річний Вакарчук.
Фізика, музика, політика
Вакарчуку було 16 років, коли Україна здобула незалежність після розпаду СРСР. Він народився в Мукачеві, біля підніжжя Карпатських гір у далекій західній Україні. Батьки майбутньої рок-зірки викладали фізику в університеті. Спочатку Вакарчук слідував цьому прикладу та отримав докторську ступінь з фізики у Львівському університеті.
Проте під час навчання в університеті у 1994 році він заснував групу «Океан Ельзи». На той час, коли він здобував свою докторську ступінь, його рок-група вже здобула національну славу.
Після того, як «Океан Ельзи» переїхали до Києва, протягом наступних десятиліть популярність групи лише зростала, а пісні Вакарчука стали гімнами двох хвиль протесту, які призвели до політичних змін: спочатку Помаранчева революція 2004 року, а потім Євромайдан у 2014-му.
Цього року «Океан Ельзи» та її шанувальники святкують 25-ту річницю групи серіями шоу, квитки на які розпродані. І оскільки успіх групи приніс Вакарчуку відомість чи не у кожній родині, цей час є досить вдалим для спроб достукатися до своїх виборців.
Концерти та зупинки кампанії
До своїх прихильників Вакарчук звертається через поєднання безкоштовних концертів та більш традиційної агітації. Він проводить передвиборну кампанію в блискучому чорному позашляховику з затемненими вікнами, за якими слідують кандидати і медіакоманда у так званому «автобусі змін» – біло-помаранчевому автотранспорті на 15 осіб з логотипом «Голосу».
Вакарчук стверджує, що концерти з політикою не пов’язані, але на початку шоу він виводить кандидатів «Голосу» на сцену, щоб представити їх натовпу.
Така тактика досить схожа на ту, яку використовував Зеленський. Тоді під час президентської кампанії його критикували за гастролі з його комедійною трупою «Квартал 95» та безкоштовні виступи з політичними промовами.
У ситуації з Вакарчуком критики мало, якщо вона взагалі є. Співак каже, що це тому, що його не підтримують так звані олігархи, незважаючи на чутки про підтримку з боку магната Віктора Пінчука. Вакарчук такий зв’язок заперечує. Зеленський стикався з питаннями щодо його зв’язків зі спірним мільярдером Ігорем Коломойським, але нині президент України заперечує, що він чимось зобов’язаний магнату.
44-річний Вакарчук вільно володіє англійською мовою і двічі навчався в США – семестр політології в Єльському університеті в 2015 році і два семестри в Центрі демократії і верховенства права в Стенфордському університеті в 2017 році. Він каже, що намагається бути собою, чого, за його словами, бракувало українській політиці протягом десятиліть.
«Люди люблять чесність, люди люблять щирість», – сказав він в інтерв’ю, додавши: «Однією з проблем, які має зараз українська політика, є повна відсутність автентичності».
Одне нещодавнє опитування показало, що в частині виборів за партійними списками, яка заповнить половину з 450 місць у Раді, 42,3% виборців, які визначилися з кандидатом, віддадуть свої голоси за партію Зеленського і 7,2% за партію Вакарчука. Це поставило б «Голос» на четверте місце, долаючи необхідний для проходу у парламент бар’єр в 5%.
Але інші опитування дають «Голосу» менший відсоток, включаючи принаймні одне опитування, яке свідчить про те, що партії Вакарчука взагалі не вдасться отримати місця за партійними списками.
Яким би не був результат, парламент, ймовірно, міститиме багато політично недосвідчених осіб.
«Нас очікує наймасштабніше оновлення депутатського корпусу парламенту за всю історію незалежної України», – писав політичний аналітик Володимир Фесенко 7 липня у статті на Українській правді.
Інший від Зеленського?
Незважаючи на деяку схожість, Вакарчук каже, що його партія відрізняється від партії Зеленського. Хоча кандидати «Голоса» можуть бути молодими (їхній середній вік – 37 років, що менше, ніж у будь-якій іншій партії) – він припустив, що вони володіють більшим досвідом.
«Необхідно мати нові обличчя, але цього недостатньо. Достатньо, щоб ці люди знали, що робити», – сказав він. «Це стосується нових, молодих професіоналів – молодих не тільки віком, але й у ставленнях і принципах».
З такою ж позицією виступив 29-річний Іван Примаченко, підприємець, який отримав освіту в Стенфорді.
«Я думаю, що у нас немає жодного політичного досвіду, але кожен член команди має великий досвід у своїй сфері», – сказав він напередодні концерту «Океан Ельзи» у Харкові. Примаченко йде під номером 23 у списку партії «Голос» і міг би отримати місце в парламенті.
«Деякі кандидати від партії вже «вплинули на політичні зміни без парламентського мандату», – заявив він.
Ще одна відмінність, на яку вказує Вакарчук, полягає в його політиці щодо пожертвувань на виборчі кампанії, які, за його словами, приймаються тільки від донорів, яких його працівники перевіряють на рахунок зв’язків з «олігархами». Сумнівний внесок у розмірі два мільйони гривень нещодавно був відхилений, сказав він.
Схід та Захід
Коли подорожує по країні, Вакарчук каже, що він тут не для того, щоб «подобатися всім».
«Коли я приїжджаю на Донбас, то кажу те саме, що і у Львові – що Україна повинна йти до Європи, що нам треба вступати в НАТО», – сказав він в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Я говорю ті ж самі речі – іноді іншою мовою, буквально», – додав він, посилаючись на переважно україномовний захід і переважно російськомовний схід.
Повідомлення рок-зірки не завжди добре приймаються, і це нормально, каже лідер «Голосу».
У Харкові, коли він виступав перед пам’ятником відомого українського поета Тараса Шевченка, його повідомлення про більш тісні політичні та військові зв’язки із Заходом були більш-менш добре сприйняті і отримали оплески.
Однак у Слов’янську, місті, яке історично мало тісніші зв’язки з Росією і підтримувало політичні партії, які сприяють кращим відносинам з величезним східним сусідом України, Вакарчука чекав більш скептично налаштований натовп.
