18 вересня відбулося відкриття виставки «Донбас: переPROчитання образу» у Національному музеї історії України. Звідки з’явилася назва «Донбас» і чому сучасні українські історики називають її «гібридною»? Коли почався опис цього регіону України та світу як прорадянського та проросійського? Та наскільки «культ праці, день шахтаря, земля терору» – про реальний Донбас? Відповіді на це українські історики знайшли в архівах. Багато документів, представлених на виставці, публікуються вперше. Про виставку Радіо Донбас.Реалії розповів її співавтор, співробітник Українського інституту національної пам’яті, історик Ігор Каретников.
– Пане Каретников, розкажіть детальніше про виставку. Як збирався матеріал?
– У Національному музеї історії України відкрилася виставка. Ми створили її на основі документів Центрального державного архіву громадських об’єднань, Галузевого архіву СБУ. Також у нас був документ, який ще ніколи не публікувався з Державного архіву Донецької області.
Основна мета виставки – показати Донбас під іншим кутом зору, не таким, яким він зараз створений – негативний медійний образ Донбасу, не без допомоги Російської Федерації. В основному вона і є генератором цієї ідеї створення такого образу Донбасу з метою, щоб Донбас не сприймався українцями і його легко можна було б віддати.
– А що за негативний образ?
Політика Росії відома – «там, де розмовляють російською мовою, то наші співвітчизники»
– Донбасу не пощастило, він весь час виступає ідеологемою, міфом. У радянські часи це героїчний образ тільки шахтарів Донбасу, попри те, що це не тільки шахти, а й металургія, машинобудівництво, сільське господарство, риболовство.
А з розпадом Радянського Союзу поступово на початку 2000 років починає складатися образ люмпенізованого й проросійського регіону.
Поступово виникло уявлення й російськовідданного Донбасу як не української території. Такий мем, створений російською пропагандою, на жаль, був спожитий і в українському суспільствіІгор Каретников
Політика Росії відома – «там, де розмовляють російською мовою, то наші співвітчизники». Поступово виникає уявлення російськомовного й російськовідданного Донбасу як не української території. Такий мем, створений російською пропагандою, на жаль, був спожитий і в українському суспільстві.
– Коли саме почалося створення цього мему?
– Образ радянського Донбасу теж не відповідав реалії, що це український Донбас.
Більшовики розуміли важливість цього регіону, і Росія це розуміє. Ми вже відчуваємо втрату цієї території.
А продовження цього мему – це початок 2000-х років із приходом до влади Путіна, активізувалася інформаційна війна проти України, і як складова цієї інформаційної війни – спрямована пропагандистська атака на територію Донецької та Луганської областей.
– Образ Донбасу культивувався всередині самої України.
Меседж антиукраїнського Донбасу спрямований на українців. Він не для російського споживання
– Цей меседж антиукраїнського Донбасу і спрямований на українців. Він не для російського споживання.
– Який образ відкриває ця виставка? Яким Донбас був і є насправді?
– Це наше бачення, я не кажу, що він такий насправді. Це бачення мого Донбасу, мого Донецька, в якому я народився і зростав. І моє бачення зовсім не відповідає тому образу Донбасу, який створено зараз.
Виставка складається з 20 банерів. Це не є плавна історія Донбасу, а етюдна виставка – окремі епізоди з історії України, які підтверджують або деконструюють той чи інший образ Донбасу.
Один з перших банерів у нас називається «Не таке вже й дике поле». Коли кажемо про давню історію Донбасу – «дике поле», у нас таке уявлення, що там нікого немає, там ніхто не живе. Але археологічні знахідки свідчать про те, що і 20 тисяч років тому люди мешкали на цих територіях, полювали на бізонів, займалися промислами. Є невеличка замальовка про прадавніх шахтарів, коли кремінь став основним знаряддям праці. У крейдових покладах люди робили невеличкі копальні.
Ми говоримо про козацькі заселення, заселення німцями, греками, євреями цієї території, які також є громадянами України. Ми говоримо про місця пам’яті, де розстрілювали й таємно ховали репресованих.
Ми повернулися до історії «Молодої гвардії», як створювався про неї міф і що треба ще зробити, щоб вийти на стежку правди про цю організацію.
Також ми говоримо про те, як працював донецький КДБ. Документ знайдений випадково про секретне засідання Донецького бюро обкому партії, де розглядалися заходи обласного КДБ з «припинення антирадянської діяльності».
– Якого періоду стосується документ і наскільки масштабною була тоді антирадянська діяльність на території Донецької області?
– Це засідання 1963 року. Як на мене, для того образу радянського, пролетарського Донбасу, діяльність людей, організацій вражає.
– На одному з плакатів вашої виставки написано, що Донбас – це гібридний топонім. Що мається на увазі?
Український дослідник Євграф Ковалевський і гадки не мав, який негативний зміст може отримати абревіатура назви «Донбас»
– Український дослідник Євграф Ковалевський, який є автором назви «Донецький кам'яновугільний
басейн», і гадки не мав, який негативний зміст може отримати абревіатура цієї назви «Донбас», коли називав цей край у 1929 році.
Абревіатура «Донбас» набула негативного змісту, вона ніколи не відповідала дійсному образу Донбасу, тому й кажемо, що це гібридне.
Назва вже прижилася і ми від цього не відмовимося. Але якихось донецьких або донбасівців не має бути – ми взагалі ніколи себе так не називали. Повернутися до розуміння Донецька та Луганська область, а якщо Донбас, то це тільки Донецький кам'яновугільний басейн і більше нічого.
– Які висновки можуть зробити мешканці інших регіонів України з того, що відбувається на Донбасі, в яких є сталий образ Донбасу? Що б ви їм сказали, як виходець з цього регіону та співавтор виставки?
Донбас не гірший і не кращий за інші регіони України. Він такий, як є і він є частиною України
– Донбас не гірший і не кращий за інші регіони України. Кожен регіон має свої особливості, має певні особливості й Донбас. Він такий, як є, і він є частиною України.
Я зараз би радив не слухати те, що кажуть російські політики про Донбас. Це суцільна інформаційна психологічна кампанія, спрямована на українського слухача з метою створити негативний образ Донбасу. І я думаю, що без деокупації та реінтеграції Донбасу, мова про українську самостійну соборну державу неможлива.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу)
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
Український віночок проти російського кокошника. Який справжній національний костюм Донбасу?
Мене вразила «українськість» – етнолог про 1920-і роки на Донеччині
Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик
Родина з Луганщини створює мультики для малят українською мовою
