Щонайменше 1500 осіб зникло безвісти під час збройного конфлікту на Сході України, свідчить Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Цифра неточна: зібрати повні дані неможливо, адже є цілі родини, що зникли під час конфлікту. Наразі в МКХЧ залишаються відкритими 690 справ щодо зниклих безвісти осіб. Як шукати зниклих, і що передбачає закон?
За даними МКХЧ, переважна більшість зниклих осіб – близько 96 відсотків – це чоловіки, середній вік яких 40 років. Більшість із них були годувальниками в своїх родинах. Половина із числа зареєстрованих зниклими безвісти – цивільні особи.
Звести всі дані в єдиний реєстр зниклих безвісти мала б спеціальна комісія, але вона жодного разу так і не зібралася, хоча закон щодо зниклих безвісти ухвалили ще рік тому.
Через те, що закон не працює повною мірою, родичі зниклих осіб не мають статусу постраждалих і, таким чином, не можуть розраховувати на допомогу, каже мати зниклого військового Ядвіга Лозинська – голова громадської організації «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти і загиблих».
«Там сказано, що Кабінет міністрів повинен створити комісію, куди повинні були увійти представники різних державних організацій плюс Міжнародний Червоний Хрест. Разом вони повинні були створити реєстр безвісти зниклих в Україні, – говорить Ядвіга Лозинська. – Відповідно до закону, комісія повинна постійно працювати при уряді як консультаційний орган», – наголошує Лозинська.
Основна проблема в тому, що процедура організації розшуку таких осіб не відповідала нормам міжнародного гуманітарного права, каже правозахисниця, голова організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук. За її словами, після визнання самого факту зникнення і відкриття кримінального провадження правоохороннні органи вважали, що зробили максимум із можливого. Заявники спілкувалися з правоохоронними органами тільки один раз, коли вони подавали відомості про зниклу людину.
Закон не працює повною мірою, хоча і минув уже цілий рікОлександра Матвійчук
«Рік тому був ухвалений закон про правовий статус осіб, зниклих безвісти, який привів цю процедуру у відповідність до норм міжнародного гуманітарного права. Зараз, на жаль, цей закон не працює повною мірою, хоча і минув уже цілий рік. Комісія, яка мала бути створена відповідно до цього закону, має вести єдиний реєстр зниклих безвісти за особливих обставин і здійснювати проактивну роботу. Але вона і досі не сформована, і жодного разу не зібралася на засідання», – каже Матвійчук.
Особа набуває статусу зниклої безвісти тоді, коли заявник подає заяву про факт зникнення – або за рішенням суду.
«Закон закріплює права родичів осіб, зниклих безвісти. Це право знати про долю своїх родичів, отримувати достовірні відомості про їхнє перебування, про обставини загибелі, право отримати їхнє тіло, право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством. Є можливість призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника. Ці права передбачені законом, але фактично запрацювати на повну силу закон зможе тільки після того, як почне працювати ця комісія, яка координує всі зусилля різних органів державної влади щодо розшуку осіб, які зникли» – пояснює Олександра Матвійчук.
Внесення до реєстру осіб, що зникли безвісти, виконується Національною поліцією, Службою безпеки України, Міністерством оборони і самою комісією.
«Ця комісія мала б збирати інформацію від друзів і близьких зниклих людей. Крім того, подавати заяви можуть не тільки родичі, але і знайомі зниклих осіб, за умов, що є підтвердження необхідності відкривати провадження».
Крім того, має бути передбачена можливість проводити розшук навіть тоді, коли в особи немає родичів.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите)
