Українську літературу, яка народилась на Луганщині, відкривають Західній Україні студенти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, що переїхав до Старобільська. Вони розробили інтерактивний проект «Літературна мапа Луганщини».
Борис Грінченко, Василь Стус, Сергій Жадан… Ці імена, здається, знають усі українці, а хтось навіть згадає, що творчість цих людей пов'язана з Луганщиною. Проте найсхідніший регіон славиться не лише цими трьома видатними письменниками.
Ідея витала в повітрі тривалий час, а ось напередодні поїздки до колег з Луцька у 2018 році вона нарешті реалізувалася в проект «Літературна мапа Луганщини».
«Свого часу на різних конференціях в Україні я розказувала людям, що Луганщина – це не лише терикони та чорний сніг. Це і «Три зозулі з поклоном» Тютюнника, і «Лисиче над Дінцем» Сосюри, і словники Грінченка й Даля. І ось так ми вирішили зробити презентацію про наших письменників. До проекту долучилися студенти на той момент другого курсу. Вони обирали якогось письменника й мали розповісти про нього так, щоб люди після цього захотіли прочитати його твори», – розповідає доцент кафедри української філології та загального мовознавства ЛНУ імені Тараса Шевченка Валентина Лєснова.
На «мапу» потрапили і письменники, широковідомі в Україні, такі як Микола Руденко чи Василь Голобородько, і сучасні Любов Якимчук, Олена Ольшанська, Максим Чумак.
Анастасія Горбань зацікавилася поезією Сергія Жадана після його виступу в Старобільську з проектом «Розділові». Тож коли в запропонованому переліку митців побачила це прізвище, не вагалася й обрала саме його для презентації в «мапі».
«Він не лише письменник, але й волонтер. І це дуже актуально зараз. У нас іде війна. Він заснував свій фонд, який дуже багато надав гуманітарної допомоги на Сході України. Це зацікавило. А головне – це відкриває його інакше», – розповіла Анастасія Горбань.
Сергій Тєряєв обрав поета Петра Біливоду, більше відомого як журналіста «Киевских ведомостей» Петра Шевченка. Про те, що він пише вірші, не здогадувалися навіть друзі.
«Петро Шевченко загадково помер. Він розслідував цікаву справу, пов’язану з нашим вищим керівництвом. Поїхав до Києва, щоб виступити в суді, але не повернувся. Цей факт мене так зачепив, що я перечитав його твори наново. І по-іншому став розуміти його вірші, зовсім інший сенс слів. Він – дуже сильна за характером людина, і це мені близьке», – каже Сергій Тєряєв.
«Студенти підбирають такі тексти, що вони переакцентовують увагу на ту екзистенцію, яка підштовхнула письменника написати саме цей твір. «Літературна мапа Луганщини» може постійно модифікуватися залежно від аудиторії, якій цей проект демонструють. Крім того, у планах показати ще одну невідому сторінку Луганщини – це вже твори наших студентів, які так само пишуть вірші», – каже доцент кафедри української літератури ЛНУ імені Тараса Шевченка Світлана Негодяєва.
Свою лекцію «Літературна мапа Луганщини» студенти завершують кліпом «Україна понад усе!». Пісню написали випускники Луганського університету імені Тараса Шевченка.
Зруйнувати міф, що Луганщина російськомовна, нагадати імена, які творили історію української літератури – з таким настроєм студенти їхали до Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк), і їм вдалося здивувати своїх колег. Після побаченого «Літературну мапу Луганщини» студенти та викладачі з Луцька назвали лекцією-потрясінням.
«Ми мали дуже гарну можливість переконатися, що Луганщина – це не тільки край суворих шахтарів, а ще й край, який має багату літературну традицію, а також, що він пахне абрикосами. Окремим відкриттям виявились студенти зі Старобільська, які вони натхенні люди, що шанують свою мову та літературу»,– зазначив декан факультету філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Юрій Громик.
А вже через рік Луганщина знову здивувала Західну Україну – цього разу до Луганської обласної універсальної наукової бібліотеки, що зараз знаходиться в Старобільську, приїжджали колеги зі Львова. За словами директора Львівської обласної бібліотеки для дітей Лариси Лугової, сльози не стримував ніхто.А «мапа» стала емоційно найціннішим здобутком з того, що вони побачили на Луганщині.
«На жаль, у суспільстві все одно залишається стереотип, що на сході – тобто в Луганській і Донецькій областях – мови не знають, культуру не шанують. І взагалі, там Україну не сприймають так, як на заході. І студенти просто вразили тим, якою гарною літературної мовою вони спілкуються, зворушливими історіями письменників, які в російськомовному середовищі зберігали свою українськість. Це було інтерактивне поєднання – вірші читати, біографію розповідали. А крім того, ми ж ще й розуміли, що саме ці студенти втратили свої домівки, ми уявляли скільки їм усього прийшлося пережити. Це в комплексі просто руйнує будь-які стереотипи», – каже Лариса Лугова.
Наступного року студентів запросили показати «Літературну мапу Луганщини» в Тернополі, а також у планах продемонструвати проект військовим, щоб «вони знали, що за україномовний регіон борються».
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org
НА ДОТИЧНУ ТЕМУ:
Український віночок проти російського кокошника. Який справжній національний костюм Донбасу?
Мене вразила «українськість» – етнолог про 1920-і роки на Донеччині
Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії
Потужна мережа ОУН діяла на Донбасі в роки Другої світової – історик
Родина з Луганщини створює мультики для малят українською мовою
