Як живе Харцизьк під контролем бойовиків? Які підприємства там працюють? Яку зарплату отримують робітники і скільки коштують продукти? Хто і як із Харцизька «Америку виганяє»? Про це розповідають журналісти спеціального проекту Радіо Свобода «Донбас.Реалії».
Місто промислових гігантів і один із найбільших населених пунктів непідконтрольного Україні Донбасу. Харцизьк знаходиться далеко від лінії фронту, але війна не могла не вплинути на життя міста.
Пам'ятник Леніну на центральній площі і спокійний ритм провінційного містечка.
«У нас місто взагалі перспективне. Красиве, симпатичне, маленьке, зручненьке…» – так місцеві жителі кажуть про Харцизьк.
Місто розташоване у 30-ти кілометрах на схід від Донецька. Це п’яте за кількістю жителів місто на непідконтрольній Україні частині Донбасу. До початку бойових дій тут жили близько ста тисяч людей.
«Звичайно, до війни більше жило… Але багато хто повернувся, близько 70 відсотків того, що було до війни», – розповідає місцева жителька журналістам «Донбас.Реалії».
У розпалі робочого дня життя кипить на місцевому ринку. Продукти – тутешні, або привезені з Росії. Мешканці Харцизька нарікають на високі ціни. Кажуть, що в таких умовах доводиться економити.
Люди кажуть, що «є все, але дуже дорого і сильно подорожчало, особливо для пенсіонерів – це взагалі нестерпно», «для нашого гаманця хотілося б подешевше… Ну а що робити?».
Заводи під началом бойовиків
У Харцизьку головним джерелом доходів завжди вважалися шахти і промислові підприємства.
«Два містоутворюючих – трубний і канатний, «Силур» – це канатний завод. До речі, московська останкінська вежа тримається на наших канатах, харцизьких», – пояснює місцевий житель. І додає – заводи працюють зі «змінним успіхом».
«Харцизький трубний завод» – підприємство, що мало стратегічне значення для економіки і безпеки України, але з 2015 року виробництво на заводі було призупинено. Підприємство спеціалізувалося на трубах великого діаметру для будівництва магістральних трубопроводів.
У березні 2017 року бойовики угруповання «ДНР» ввели «зовнішнє управління» і заявили про відновлення потужностей.
Ще один харцизький завод «Силур», що спеціалізується на виготовленні канатів зі сталі, арматурного дроту та сітки, також відновив виробництво під началом бойовиків у 2017 році. В угрупованні «ДНР» у квітні цього року звітували – «за рік роботи «Силур» повністю зміг відновити потужності виробництва».
На місцевих підприємствах піарилась ще попередня верхівка угруповання «ДНР». Раніше приїжджав Захарченко, тепер їздить Пушилін. Новий ватажок бойовиків також прогнозує роботу на повну потужність Харцизькому трубному заводу. Але щодо зарплат таких райдужних передбачень не дає.
«Ну, невисокі у нас зарплати – 5, 6, 7 тисяч… Маленькі», – переконує жителька Харцизька.
«Одна електричка, не дуже зручна»
Через Харцизьк проходить залізниця до Росії, але поїздів прямого сполучення із сусідньою країною немає. На вокзалі – небагатолюдно. Пасажирських потягів не так вже й багато. Електрички ходять до Ясинуватої, Іловайська і до прикордонного пункту Успенка.
«Одна електричка, яка не дуже зручна, скажімо так, до Успенки, хотілося б до Ростова їхати відразу», – каже місцева жителька.
«Поки ні, але нам обіцяли, що буде прямий потяг до Росії», – додає до цього ще одна мешканка Харцизька.
Містом курсують старенькі тролейбуси. А в Донецьк і Макіївку можна дістатися на маршрутці.
«Америко, забирайся» – Музей історії Харцизька
Чи не головна пам’ятка Харцизька – музей історії міста. У ньому відчувається ще радянський дух. Експозиції про шахтарську працю, місцеву промисловість та Другу Світову війну.
Але тепер в музеї під контролем угруповання «ДНР» кілька стендів вже про війну сучасну. Манекени бойовиків, розірвані снаряди і пропагандистські кліше про фашистів і Америку. Зокрема, на одному із стендів написано: America get out («Америко, забирайся»).
Однак відвідувачів в музеї «Донбас.Реалії» не застали.
Дещо віддалений від лінії фронту Харцизьк намагається жити звичайним життям. Але, як кажуть місцеві, це не завжди виходить.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
