Смерть Захарченка, шахтарські бунти, псевдовибори і відключення мобільного зв’язку. Чим запам’ятався 2018 рік на непідконтрольній Києву частині сходу України? У чиї руки перейшла економіка регіону? І хто виграв від перестановок в угрупованнях «ЛНР» і «ДНР», які підтримує Росія? Журналісти спеціального проекту «Донбас.Реалії» підвели підсумки року на окупованих російськими гібридними силами територіях Донбасу.
Ватажок угруповання «ДНР» Олександр Захарченко убитий. Вибух в кафе «Сепар» – найгучніша подія року на окупованій частині Донбасу. Російські медіа одностайно звинувачують Україну, політики скасовують зустрічі в «нормандському форматі», а в окупованому Донецьку починається підкилимна боротьба за «спадщину» покійного. Команда Захарченка – Олександр Тимофєєв («Ташкет») і Дмитро Трапезников – проти «спікера» так званої «ради» угруповання «ДНР» Дениса Пушиліна.
«Були жорсткі конфлікти всередині цього угруповання за ресурси, за вплив між польовими командирами», – каже аналітик Кальміуської групи Віталій Сизов.
Крісло під ватажком Захарченком хиталося ще за кілька місяців до вибуху. Експерти кажуть: Кремль навмисно прибирає одіозних ватажків, щоб підштовхнути Україну до прямих переговорів з бойовиками.
«Одіозні фігури були, і Плотницький, і Захарченко. Сьогодні менш одіозні. І я думаю, що шлях України один – це сідати за стіл переговорів і безпосередньо розмовляти і з керівництвом Росії, і залучати до цієї розмови й людей, які сьогодні представляють тимчасово неконтрольовані території України», – зауважує голова Донецької ОДА у 2014-2015 роках Олександр Кіхтенко.
«Спадщина» Захарченка в результаті перейшла до колишнього агітатора фінансової піраміди МММ Дениса Пушиліна.
Бунт шахтарів
У лютому на підконтрольній угрупованню «ЛНР» території шахтарі найбільших вугільних підприємств вимагали погасити заборгованість із зарплати.
«Керівництво» виправдовувалось: рахунки заблоковані через міжнародні санкції, під які потрапила фірма-прокладка з південноосетинською реєстрацією «Внешторгсервис».
До весни бойовики розрахувалися із шахтарями. Але вже влітку в інтернеті з’явилося відео нового бунту – робітники «Ровеньківського пивзаводу» звинуватили угруповання «ЛНР» в рейдерстві.
«Сьогодні вони завод заберуть, а завтра прийдуть в наші будинки і все позабирають», – такі скарги лунали на стихійних мітингах робітників.
Приватний бізнес в окупації – під ударом на тлі хронічного погіршення соціально-економічної ситуації.
«Я отримав два повідомлення, одне стосується прийняття «рішення» окупаційною адміністрацією про закриття «Харцизького канатного заводу». А інше – закриття заводу «Силур». «Світле майбутнє», на жаль, не настало», – розповідає заступник міністра з тимчасово окупованих територій Георгій Тука.
«Опозиціонер» Ходаковський
Бойовик, командир батальйону «Восток» Олександр Ходаковський – головний критик верхівки угруповання «ДНР» і порушник спокою. Навесні він здійснив скандальний вояж – з центру окупованого Донецька на передову. Але українські військові на провокацію не піддалися. А гучні викриття Ходаковського лише призвели до його зникнення з Донецька.
«Опозиційний» бойовик не зміг повернутися навіть після вбивства Захарченка. Напередодні псевдовиборів його не пустили на Донбас російські прикордонники. Ходаковський тоді припустив, що тепер має статус «тимчасово непропущених».
Вистава року – «вибори»
Головна вистава року – так звані «вибори» ватажків угруповань «ЛНРA та «ДНР». В результаті ніхто не сумнівається. Реальних конкурентів до гонки не допускають. Пасічник і Денис Пушилін – безальтернативні лідери.
Люди, з якими кореспонденти програми «Донбас.Реалії» спілкувалися на вулицях окупованих бойовиками міст, часом казали, що їм не до «виборів». Тому бойовики намагалися усіма силами заохотити жителів проголосувати на «виборах». У хід йшли ярмарки на «ділянках», безкоштовні поповнення мобільного та вірусні інтернет-ролики.
Донбас і мобільний зв’язок
На початку 2018 року зник мобільний зв’язок окупованої частини Донбасу з рештою України. Основна версія мобільного блекауту – пошкодження кабелю компанії Vodafone в «сірій зоні». Зв’язок з’явився тільки в кінці місяця. За цей час донеччани і луганчани в паніці скуповували сім-карти місцевих мобільних операторів «Фенікс» і «ЛугаКий».
Бойовики непогано заробили, залишивши без зв'язку місцевих жителів. «Донбас.Реалії» підрахували: виручка на продажах стартових пакетів в ці дні сягала близько 24 мільйонів гривень.
Куди зник Плотницький?
Колишній ватажок угруповання «ЛНР» зник ще в листопаді 2017 року – після збройного протистояння з тандемом тутешніх «силовиків» Пасічника і Корнета. Відтоді Ігор Плотницький так і не з’явився на публіці – ні в Луганську, ні в Мінську, де він досі нібито є підписантом угод, ні в Москві. Екс-бойовики стверджують: екс-ватажок перебуває у в’язниці.
«Він живе в «Хрестах» [петербурзьке СІЗО – ред.] зараз і дає дуже хороші свідчення», – про це розповів в інтерв’ю Youtube-каналові проросійських бойовиків PolitWera колишній соратник першого «голови» «ЛНР» Валерія Болотова Владлен Заруба.
Але російські правозахисники не знайшли Плотницького в спецізоляторі. Немає слідів луганського ватажка і в Воронежі, де зареєстрований бізнес його сина. Єдина зачіпка – фотографія, де Плотницкий нібито обідає в московському кафе, могла бути зроблена ще в минулому році.
«Внешторгсервис» – монополіст року
2018-й – рік максимальної концентрації промисловості окупованої частини Донбасу в руках бенефіціарів таємничої фірми «Внешторгсервис». У Донецьку її очолює колишній російський чиновник Володимир Пашков. Навіть новий так званий «прем’єр-міністр» угруповання «ДНР» пов’язаний із цією структурою.
Монополістом на поставку і збут продукції з окупованих районів Донецької та Луганської областей стала фірма «Газ-альянс» українського олігарха-втікача Сергія Курченка. Навесні цього року Міністерство економіки Росії безпосередньо заборонило іншим трейдерам контактувати з угрупованнями «ЛНР» і «ДНР». Ображені російські фірми навіть написали колективний лист президентові Росії Володимиру Путіну. Але безрезультатно. Структури Курченка продовжують контролювати трафік вугілля і металу.
«Після введення «блокади» ми фактично передали контроль практично над всією промисловістю регіону в руки цього мерзотника Курченка, якого тут чекаємо не дочекаємося», – каже заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука.
«Пенсійні туристи»
Сотні тисяч так званих «пенсійних туристів» щомісяця відправляються у небезпечну подорож через лінію розмежування.
«На сьогоднішній день Україна має борг перед цими громадянами в розмірі 62 мільярди гривень. Принаймні зараз держава визнала. І це теж прогрес цього року», – зауважує експерт Центру інформації про права людини Альона Луньова.
Блокпости, черги, огляди. Рік на непідконтрольних Києву територіях Донбасу був бурхливим на події, але загалом ситуація практично не змінилася. Жителі окупованої частини Донбасу, з якими спілкувались «Донбас.Реалії», не втрачають надії на зміни на краще.
– Чи вірите ви, що війна може закінчитися?
– Інакше й жити неможливо, треба тоді відразу лягати в могилу.
– Хотілося б, звичайно, вірити, надія вмирає останньою, скажімо так. Але поки таких передумов я не бачу.
Жителі Донбасу втомилися жити в стані невизначеності. Бурхливий 2018-й, рік продовження конфлікту, полегшення не приніс.
ДИВІТЬСЯ ПОВНИЙ ВИПУСК ПРОГРАМИ «ДОНБАС.РЕАЛІЇ»:
