Нові вулиці у Львові: Фаріон і Лемкіна, а академіка Юхновського – ще у пошуку

ЛЬВІВ – 1 січня у Львові відкриють вулицю на честь громадської і політичної діячки, мовознавиці Ірини Фаріон, яку було вбито 19 липня 2024 року.

Також депутати Львівської міської ради ухвалили рішення про перейменування однієї з вулиць на честь польсько-американського юриста Рафаеля Лемкіна, автора терміну «геноцид», який правничу освіту здобув у Львівському університет у 20-х роках ХХ століття.

На сьогодні дискусійним залишається питання щодо назви однієї з вулиць у Львові іменем академіка Ігоря Юхновського.

Як відбувається процедура перейменування вулиць у Львові і чому виникає стільки дискусій довкола цього питання?

Одразу ж після вбивства Ірини Фаріон її однопартійці-депутати Львівської міськради заявили, що у Львові одна із вулиць матиме її ім’я. Це питання, як кажуть, у ручному режимі, було поставлене на голосування на сесії наприкінці листопада 2024 року. І вулиця Технічна, яка розташована неподалік університету «Львівська політехніка», де працювала Ірина Фаріон і звідки була звільнена у листопаді 2023 року й поновилась через суд, була перейменована на її честь.

Власне рішення про вулицю Ірини Фаріон спричинило дискусію у соціальних мережах, а чому досі у Львові немає вулиці юриста і творця юридичного поняття «геноцид» Рафаеля Лемкіна, який досліджував, зокрема, тему Голодомору в Україні.

А у 1953 році у Нью-Йорку він виголосив промову «Радянський геноцид в Україні» з нагоди 20-ї річниці Великого голоду. Лемкін назвав Голодомор «класичним прикладом радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації – винищення української нації».

Рафаель Лемкін пов'язаний зі Львовом. Тут він проживав в одній із квартир на вулиці Замарстинівській, коли навчався у Львівському університеті з 1921 року. На цьому будинку сім років тому встановили меморіальну таблицю. А дописувачі в соцмережах критикували львівську владу, що досі немає у місті вулиці Лемкіна.

Як виявилось, ніхто з громадських організацій не звертався офіційно з таким проханням. Український інститут національної пам’яті (УІНП) закликав львівських депутатів підтримати увічнення Рафаеля Лемкіна у топоніміці та меморіальному просторі Львова. Колишній голова УІНП Антон Дробович обґрунтував це питання на робочій комісії.

І львівські обранці перейменували вулицю Малинову на честь Рафаеля Лемкіна.

«Це символічно, тому що на цій вулиці неподалік місця, де проживав Лемкін, завершуються роботи зі створення Центру для людей, які пройшли складні випробування, тортури. Мова йде про військових, і символічно, що людина, яка ввела у світі термін «геноцид», матиме вулицю на свою честь у Львові», – каже Радіо Свобода заступник міського голови Львова Андрій Москаленко.

Вулиця академіка Юхновського

Але ще одне питання, яке стосується перейменування вулиці у Львові, є на порядку денному. Мова про вулицю імені академіка Ігоря Юхновського (1925–2024).

Ігор Юхновський був першим віцепрем’єр-міністром України у 1992–1993 роках, фізиком-теоретиком, фронтовиком Другої світової війни, народним депутатом України чотирьох скликань, у першу каденцію очолював парламентську опозицію Народної ради. А за президентства Віктора Ющенка Ігор Юхновський керував Українським інститутом національної пам’яті. У 2005 році йому присвоїли звання «Герой України».

Про те, що така вулиця має бути у Львові, говорили одразу ж після його смерті 26 березня 2024 року. І, як розповів Радіо Свобода український історик, громадський діяч Андрій Гречило, який з 2000 року входить до складу робочої комісії Львівської міськради з питань перейменування вулиць, обговорювали, яка б вулиця могла бути названа на честь академіка Юхновського. Це мало б бути місце, яке пов’язано або ж із його роботою, або місцем проживання чи іншою діяльністю.

Втім, комісію випередила Львівська обласна військова адміністрація, яка без погодження з міською робочою комісією, у лині 2024 року перейменувала вулицю Бучка на Юхновського, згідно з рекомендацією робочої групи з питань декомунізації при Львівській ОВА.

Відповідне розпорядження підписав керівник обласної адміністрації. Адже 27 липня 2023 року набув чинності Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімів».

Він дозволяє начальникам обласних військових адміністрацій видавати розпорядження про демонтаж об’єктів радянської пропаганди та перейменування вулиць на території окремих громад, у разі їх бездіяльності. Громади мають пів року, щоб самостійно визначитися з запропонованими новими назвами. А якщо не зможуть це зробити, протягом наступних трьох місяців нові назви мали б бути за розпорядженням голів громад.

«Щодо вулиці Юхновського я не згоден, що область самостійно перейменувала вулицю Буйка. Юхновський не мав до цієї вулиці нічого і ще й написали професор Юхновський. Потім швидко змінили на академік вже підписане розпорядження. Питання перейменування вулиці на честь Юхновського робоча комісія притримує до 100-річчя академіка (1 вересня 2025 – 100 річчя академіка – ред.). Тому з родиною узгоджували питання, щоб знайти вулицю, яка була б пов’язана з академіком. Тому що не можна будь-як це робити», ‒ пояснює Андрій Гречило.

Заступник мера Андрій Москаленко додає, що Львівська обласна військова адміністрація отримала право, згідно з законом, самостійно перейменовувати вулиці, але перш аніж ухвалювати рішення з міською владою ніхто нічого не погоджував.

«Після спілкування з міською робочою комісією і обласною ми вирішили, що пошукаємо іншу вулицю на честь Юхновського. Зараз триває обговорення. А вулиця Бучка перейменована на честь наймолодшого Героя України, військовослужбовця Павла Думанського (19-річний воїн загинув 20 листопада 2022 року, прикриваючи побратимів – ред.). Була одна з думок назвати Наукову іменем Юхновського», ‒ говорить Андрій Москаленко, заступник міського голови Львова.

У 2011 році Львівська міськрада ухвалила положення про порядок перейменування вулиць, скверів: заявки від громадян чи організацій розглядаються комісією один раз в рік до Дня міста Львова; комісія засідає, визначає комплекс питань, які надійшли протягом року; змінили склад комісії, до 10 осіб. Відтак, перш ніж поставити питання про перейменуванні вулиці на розгляд депутатів на сесії, має бути обґрунтоване рішення робочої комісії і відбутись громадське слухання, але цей механізм не є прописаний у законодавстві. Тому відбувається це і з дотриманням процедури, і в ручному режимі, коли обранці ставлять питання про зміну назви вулиці на голосування і більшістю голосів підтримують.

З початком повномасштабної війни виникла велика потреба назвати вулиці імена українських захисників. З такими пропозиціями до міської влади звертаються різні середовища. Ці питання розглядають без погодження робочої комісії, в ручному режимі.

У час великої російсько-української війни у 2022 році у Львові нарахували понад 30 вулиць, названих іменами російських діячів на кшталт Боткіна, Глінки, Менделєєва, Чайковського. Чужі назви дерусифіковані і перейменовані.

«До 1994 року ми перейменували 500 вулиць з 1300 на кшталт різних Кірова, Фрунзе, про які давно забули у Львові, що таке було. Нагадаю, що є ще одна експертна комісія при УІНП, куди я вхожу, і вона виконує закон про декомунізацію і дерадянизацію. Але місцеві депутати часто вносять свої пропозиції про перейменування з голосу і все це відбувається в ручному режимі. У робочу комісію входять фахові історики. Вони на кожен запит громадян про перейменування реагують і все ж варто аби комісія ухвалювала своє рішення, бо можна краще порадити і зробити. Тому що є досить необґрунтовані пропозиції. Для прикладу, перейменувати Китайську, Корейську. Мова про Північну чи Південну Корею? Ми обґрунтовуємо, що не варто бавитись у політику. Чи була пропозиція перейменувати Переможну, бо вона не так звучить. А ми зараз за що боремося?

Слід виходити з того, що вулиці називають передусім з огляду того, щоб орієнтуватися у місті. У різні часи прив’язували до якихось особливостей, щоб людина мала полегшену орієнтацію. Валова, Руська, площа Святого Юра, Підвальна Арсенальна. Вони прив’язані до об’єктів. Іменами людей почали вулиці у Львові називати вже трішки пізніше, десь у ХІХ столітті. А у ХХ столітті радянська влада взялась до цього із посиленою пропагандою.

На нинішній вулиці Героїв Майдану одразу ж після приходу радянських «освабадітєлєй» з’явився картон з написом вулиця Гвардійська. Радянська влада діяла моментально, бо вважала, що це пропаганда і її слід поширювати», ‒ говорить історик Андрій Гречило.

Масово перейменували до 1994 року вулиці, які носили радянські імена, назви. З цим не виникало жодних дискусій. Депутати голосували одноголосно. Але були необдумані пропозиції, коли дехто ініціював перейменування Глибокої. Але робочій комісії вдалося утримати цю давню назву вулиці, яка відображає її рельєф.

«Крім ручного режиму в перейменуванні вулиць є й законодавство, яке забороняє називати вулиці, парки імена ще живих людей. Але цього не дотримуються в Україні. Я, на загал, є противником називати вулиці на честь людей. Хіба лише на честь дуже видатних осіб, які пов’язані зі Львовом. Область не комунікувала з міською комісією і декомунізувала одну з вулиць іменем Петра Франка, сина Івана Франка. У нас є вулиця Івана Франка, площа, а тепер уявімо пишуть комусь Франка і такий номер. Бо будь мудрим? Куди бігти? Так не можна робити», ‒ зазначає Андрій Гречило.

У Львові від час його розвитку вулиці називали залежно від ремесла мешканців – шевців, бляхарів, кравців, пекарів. А ще у місті жили вірмени, євреї і був вірменський, єврейський квартали.

Мало хто знає, що одна з найстаріших вулиць у Львові, якій понад 150 років, Огіркова. Це невеличка вуличка в районі Підзамче. Колись там були соляні потоки і продавали огірки. Так і з’явилась назва.

Львів, який називають столицею кави, а цей напій сюди привіз у ХVII столітті підприємець Юрій Кульчицький, лише торік отримав вулицю Кавову, яка розташовується у центрі міста. Перша львівська кав’ярня відкрилася в 1829 році.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

До Львова перевезли з Покровська і перепоховали останки воїна УПА, громадського діяча Данила Шумука