Танки, бронетехніка, артилерія – це лише незначна частина того, що передає Велика Британія Україні під час масштабного вторгнення Росії. Яку роль грає допомога Лондона в обороні та звільненню окупованих територій, як проходить підготовка українських військових у Сполученому Королівстві і яким чином Британія може допомогти Україні вже у найближчому майбутньому?
Танк Challenger 2
Британський танк рухається полігоном, піднімаючись на пагорби, маневруючи поміж деревами та виїздить на умовні позиції для стрільби. За важілями – український танкіст. Один із групи тих, кого уже кілька тижнів знайомлять в Англії із західною технікою.
«Початкова практика на танку – нас вводили в курс справи, а потім уже каталися нормально. Просто нам показували: вправо, вліво, які перепони долати і все. Сама підвіска – краща. Управління – краще. І свої ще плюси цього танка. Як я і сказав – Challenger 2 набагато-набагато кращий. Для мене це нове, в новинку, що по-бойовому треба їхати лежачи. Звикнути можна, в принципі. Ти відчуваєш занадто розслабленість і можна заснути», – посміхаючись каже механік-водій танка Challenger 2 ЗСУ Олександр.
Словом «краще» Олександр порівнює Challenger 2 із Т-80, яким керує останніх 5 років. На ньому і заробив свій бойовий досвід – у тому числі під час звільнення окупованої частини України. Боєць прагнув пересісти з радянського на західний танк.
«Ми їздили і на пряму наводку. Їздили деокуповували Харківську, Донецьку області – це ж Лиман, ось я там був. Ми з закритих не працювали», – продовжує Олександр.
Курс підготовки танкістів сильно стиснений у часі – екіпажі готують роздільно і об’єднають наприкінці курсу. Механіків-водіїв вчать, як обслуговувати танк, і базовому водінню – на техніці без гармати. У кабіні навчального танка перебуває 4 курсантів та інструктор. Один – керує, троє за ним стежать. Таку вправу проганяють раз за разом, щоб навчити українських танкістів керувати західною технікою.
«Мені насправді сподобалося. Це зміна інтенсивності відносно того, що ми, як правило, робимо. У них тепер є дійсно хороше розуміння танка Challenger. Вони прогресують швидше, ніж ми очікували – є життєвий досвід, технічні знання. Дехто з них був механіком-водієм до цього», – каже військовослужбовець армії Великої Британії та інструктор сержант Маклафлан.
Заряджаючий – це нова спеціальність для танкістів Збройних сил України. Тобто цих людей готують з нуля, адже у радянських танках будь-яких модифікацій 3 членів екіпажу і заряджаючих, як у танків натівського зразка, немає.
«Вони вчаться заряджати зброю. Якщо стикнуться з будь-яким типом несправності, які я можу ввести в систему озброєння, будуть знати, як визначити їх, щоб повернутися до бою», – каже військовослужбовець армії Великої Британії та інструктор старший капрал Террар.
«Ми вивчали декілька днів наші танки, для того, щоб мати поняття і порівняння з тим, на чому ми будемо працювати. Звичайно, розуміння в нас було, але дійсно важко. Техніка набагато новіша, краща. І починати все з нуля завжди важко. Але інструктори приємно вражені. В принципі нами задоволені, що нас також радує. Ми хочемо перемоги, в нас немає іншого вибору. Ми приїхали вчитися і воювати», – каже заряджаючий танка Challenger 2 ЗСУ Сергій.
У британських танків нарізна гармата, тоді як у більшості іншої бронетехніки такого класу, як радянської так і натівської – гладкоствольна. Тобто тут особливі боєприпаси. Танк важкий, у повному спорядженні це понад 70 тонн, що, вочевидь, може ускладнити логістику вже в Україні, але за рахунок своїх приладів спостереження та й взагалі більшої досконалості, він може дати українським силам суттєву перевагу на полі бою.
«У танка є три елементи: вогнева потужність, захист і мобільність. І коли ми порівнюємо Challenger 2 з танками інших союзників чи навіть з російськими танками, то Challenger має хорошу вогневу потужність і захист. Він трохи повільніший, ніж Leopard. У Leopard немає такої гармати і хорошого захисту, як у Challenger 2», – каже підполковник Пьорбрік, військовослужбовець армії Великої Британії.
Підполковник Пьорбрік стикався із радянськими танками ще під час війни у Перській затоці на початку 90-х – воював із ними на першому «Челенджері» – у боях була очевидна різниця в технологіях, хоча вони стикалися і не з найновішою бронетехнікою супротивника.
«Особисто ми не зустріли Т-72, хочу в іракців вони були. Як правило, це були Т-55. А ми використовували еквівалент Т-85, тому що «Челенджері» з’явився у 85 році. Тому у нас було 30 років фори у питанні технологій. Було доволі однобоко – добре бути з цієї сторони», – продовжує підполковник.
Британська зброя для України
За даними видання The Military Balance, на озброєнні Сполученого Королівства є 227 ось таких от Challenger 2. Саме ці дві одиниці не поїдуть до України, тим не менш у британському уряді допускають, що у майбутньому можуть передати Києву ще додаткові британські танки.
«Якщо танки, то 14 танків нам пообіцяли, а в результаті візиту президента Зеленського домовлено, що ця кількість зросте вдвічі. Танки – це був такий проривний момент, коли було необхідно зсунути небажання всіх інших союзників. І, якщо Ви пам’ятаєте, не зважаючи на те, що оголошення було зроблено, саме підтвердження офіційне прем’єр-міністром зайняло майже тиждень для того, щоб він офіційно це повторив. У цей час якраз британці намагалися переконати всіх інших союзників, що є два варіанти: або Британія йде сама з цим оголошенням і пробиває цю «брєш», в яку мають зайти усі інші або давайте усі разом, все ж таки, як один фронт, як НАТО, зробимо цей дуже важливий крок. Я думаю, той самий процес відбувається зараз із винищувачами», – каже посол України у Великій Британії Вадим Пристайко.
За підсумками минулого року Велика Британія – на другому місці за об’ємом допомоги Україні із сумою в 2,3 млрд фунтів (стільки ж буде і в 2023-му), поступаючись лише США. У списку – згадані танки, бронетехніка, артилерія, гелікоптери, 200 тисяч снарядів і тисячі ракет – ППО і протитанкових. А також багато іншого – від дронів до уніформи.
«Ми збираємося передати навіть більш далекобійні високоточні боєприпаси. Але що не потрапляє у заголовки – щоденна і щотижнева поставка артснарядів, протитанкових, протиповітряних систем зі вього світу. Путін сильно розлютився б, якби дізнався про деякі країни, які продають нам майно. Ми збираємо їх і передаємо українцям і саме у цьому та маса допомоги Великої Британії – вона не з наших запасів, а з того, що ми закуповуємо по усьому світу», – каже міністр збройних сил Великої Британії Джеймс Хіппі.
«Зброя має таку властивість, взагалі-то, знищуватися або виходити з ладу і її треба ремонтувати, її треба оновлювати. На озброєння приходять нові зразки – більш далекобійні, більш високоточні. Якщо казати про артилерію, наприклад, нам треба ще сотні і сотні стволів артилерії, щоб перейти повністю на натівський стандарти, нам треба багато бронетехніки, нам треба багато засобів розвідки, безпілотники. Нам треба, врешті-решт, літаки. Тобто якщо казати, що ми вже отримали якусь частину, то нам треба ще набагато більше», – каже директор NEW Geopolitics research network Михайло Самусь.
У Великій Британії Українські військові навчаються на одразу кількох видах бронетехніки. Це танки Challenger 2, БТР Bulldog, а також артилерія AS-90.
БТР Bulldog, артилерія AS-90
Чотири самохідних гармати группою багаторазово повторюють схожі сценарії – виїзд на позицію, умовна стрільба, швидкий відхід. Це вправа для командирів і навідників гармат під контролем інструкторів.
«Все виходить, ми стараємось. Буває таке, що на 2 чи 3 секунди у нас трошки довше. Але ми стараємося ці 2 чи 3 секунди прибрати. Я хочу навчитися, я все на льоту схоплюю, навчаюся і допомагаю своєму екіпажу, якщо у них щось не виходить. Для мене навчання тут не є якоюсь проблемою», – каже артилерист ЗСУ Олександр.
«Щойно ви виїдете з лісу у визначену точку правильно – ви зможете поїхати у свій ліс. Можете розділитися. Щойно ви зрозумієте навчання правильно – зможете використати знання в інших ситуаціях. Необхідно навчитися – це те, що ми робимо зараз. Пізніше, після курсу, вони будуть вільними – у власній AS-90 знайдуть свою позицію для виконання отриманого завдання. І це буде де завгодно. А поки – вони тренуються. У майбутньому – використають так, як використають», – каже артилерист Збройних сил Великої Британії підполковник Боттерілл.
В Україні дійсно артилерію використовують по-іншому – як правило по одній гарматі, аби уникнути виявлення з повітря, але британці спеціально навчають людей західним підходам – і не лише у тактиці.
«Треба трошки забути, чому нас раніше вчили, і переходити на англійські методи навчання і умови, і цифри, і так далі, але я думаю, що для того, щоб ми в Україні себе показали і трошки напрягли орків – нам треба це знати, нам треба це вивчати. Час – він покаже, він редагує, скільки буде застосовуватися гармат, по яких цілях ми будемо працювати. Старший начальник все розкаже і покаже», – зазначає артилерист ЗСУ Сергій.
Озброєння 155 калібру в української армії у різних 11 видів установок. Саме ця виглядає доволі знайомо, оскільки її башта, цієї установки, AS-90, використовується на польській самохідній артустановці Krab.
Ось так установка, принаймні частково, виглядає зсередини. Поки стріляють і заряджають на реалістичному симуляторі, який імітує усі рухи установки – навіть поштовх від пострілу. Спільна робота екіпажу, як і бойова стрільба на полігоні – це фінальний етап підготовки.
«Ви звикаєте тут, щойно зробили кілька пострілів, але вперше – відчуття, ніби стріляєте зі справжньої гармати. А потім усе стає звичним. І коли ви вперше стріляєте з реальної гармати – тоді знову з’являється адреналін. Тому що ви знаєте, що щось вилітає з того боку», – каже артилерист Збройних сил Великої Британії капітан Стіф.
«Наводиться все на комп’ютері – підраховує, все робить. Ми тільки за комп’ютером слідкуємо, які ми координати задаємо, як воно вираховує, тільки дивимось поправки. Як стріляти, як наводити, як подавати, на випадок, якщо щось зламається. Ми все повністю проходимо, тому що навідник він має бути і командиром, командир має бути і навідником. Навіть «механ» має розуміти команди, що робити, в разі, якщо когось треба буде підмінити», – каже артилерист ЗСУ Олександр.
Як розповів Донбас Реалії посол України у Великій Британії Вадим Пристайко, усього самохідних гармат AS-90 Британія передасть 33 одиниці. Але до цього були й інші гармати, як і інше озброєння. І, принаймні частина цієї допомоги залишається непублічною і, почасти, передовою.
«Такої розмови, яку, напевно, ведуть мої колеги десь в інших країнах: з приводу ескалації, у мене такої розмови з британцями немає. Тому що Велика Британія, як країна, яка має давню традицію військову, яка поважає своє військо і довіряє військовим під час ухвалення рішень, вони, в принципі, уже давно усвідомили, що всі червоні лінії, які накреслила Кремль – це червоні лінії, які влаштовують лише їх. І це призведе нас, щонайменше, до стабілізації і їх зариття в нашу рідну землю, ми їх потім звідки не виковиряємо. Тому розмова про те, що є якісь спеціальні види озброєнь, які ми хочемо, а нам не дають – немає», – каже Вадим Пристайко.
Політично Лондон часто робить перший крок, підвищуючи рівень підтримки України новим озброєнням. Так було із танками. Вадим Пристайко каже, що вже є домовленість про озброєння, що перекриє усю глибину окупованої території, не уточнюючи, про що йдеться. Рішення про бойові літаки – у випадку Великої Британії це Eurofighter Typhoon, за словами британської сторони – поки немає.
«Очевидно, що коли вчергове ми проходимо через новий рівень передачі будь чого – це виглядає як заохочення для інших, щоб зробити те ж саме. Сполучене Королівство дуже пишається, що було незмінно першою країною, які проходила через це. Свого роду, наша роль у світі. Я не знаю, хто першим піде на передачу винищувачів. Але хто б це не був – він заохотить інших наслідувати приклад», – каже Джеймс Хіппі.
Вуличні бої. Тактика
У Сполученому Королівстві українським військовим дають базові навички, які необхідні на полі бою. Зокрема серед них – це бої у високоурбанізованій місцевості, які вважаються одними із найскладніших. Інструктори тут відіграють роль поганих хлопців, намагаються відтворити бойові дії максимально близькими до реальності.
«У всіх напрямках – як наверх, знизу, по сторонах. У міській забудові – це дуже тяжко. Особливо, коли заходимо всередину. Багато кімнат нам незнайомих, то треба дуже швидко орієнтуватися і розуміти, куди направлятися. Як відпрацювати певні етапи», – каже військовослужбовець ЗСУ з позивним «Гуф».
«Індивідуальні навички, яким ми навчаємо, будуть використані і з іншими типами споруд: як наблизитися до них, як зайти у двері, як зачищати кімнати, як піднятися сходами та інші речі. Ми вчимо їх основам, які можна пристосувати і використати в бою. Звісно ж, у більших будівлях усе це займатиме більше часу, більше ресурсів і боєприпасів. Як і солдатів, але навички можна буде використати і в тих умовах», – каже військовослужбовець армії Великої Британії майор Мідлтон.
Після першого заходу інструктор, який постійно стежить за бійцям з боку, щось інтенсивно пояснює групі перед тим, як відправити їх на друге коло.
«Я не можу сказати, що він був незадоволений. Він був задоволений, однак ми допустилися помилки в тому, що ми неправильно перевіряли двері. В цілому – ці навчання дуже корисні. Ми тільки повернулися з навчань з лісу, де ми виживали протягом 5 днів і проходили підготовку розвідкою, маскування, диверсії, засідки», – каже військовослужбовець ЗСУ Андрій.
«Вони тренують дуже добре. Дуже добре все пояснюють. Якщо щось не розуміють – вони пояснюють ще раз. Ставлення у них дуже хороше до нас. Те, що під час тренувань – так, будуть жорсткі команди. Ми повинні реагувати жорстко, швидко і ефективно», – каже «Гуф».
Тренування: поле бою
Схилом донизу швидко біжать британські військові – вони імітують російську піхоту, що намагається стрімко захопити українські рубежі після розвідки безпілотника і артобстрілу. Британці кажуть, що не можуть відтворити масштаб руйнувань як в Україні, але в іншому намагаються максимально підняти рівень стресу для українців, яким після бою необхідно евакуювати поранених.
«Я застав окупацію 24 лютого. На роботі у себе. Ми якраз виїхали сіяти горох біля Чорнобаївки. Буквально 500 метрів поле було. Прилетів туди снаряд. Ми зрозуміли, що почалася війна. Повернули техніку на базу і пішли у військкомат для того, щоб записатися в тероборону», – каже військовослужбовець ЗСУ Володимир.
Тоді для Володимира з Херсону не знайшлося автомата, а за кілька днів обласний центр був втрачений. Тепер Володимир – контрактник. Став ним лише після звільнення міста, де провів увесь час окупації.
«Я під час окупації залишився там, тому що уже виїзду з міста не було 1 березня. В зв’язку з тим, що в мене є татуювання – прапор України, мене могли одразу на блокпосту затримати і взяти в полон, а в гіршій ситуації просто розстріляти. Таких людей я знаю. У мене знайомого просто вбили. Я хочу звільнити свою країну», – каже Володимир.
Торік у Британії підготували понад 10 тисяч українських військових в рамках операції Interflex. Цьогоріч планують подвоїти кількість. Усього з українцями в Британії працюють інструктори з 9 держав: Канади, Литви, скандинавських країн та інших.
«Якщо ми можемо підготувати 50 тисяч військовослужбовців швидко у наших партнерів в різних країнах, то навіщо готувати 50 тисяч військовослужбовців на території України. Ми ідемо найефективнішими шляхами і використовуємо всі можливості, які тільки є. Звичайно, краще готувати, коли процеси йдуть паралельно, а не послідовно», – каже Михайло Самусь.
Якщо йдеться про тривалу підтримку, то передавати озброєння з армійських складів доволі просто і швидко, але, у перспективі, недостатньо, адже по всій Європі запаси обмежені десятиліттями роззброєння. Тих же танків у Британії в 90-х були тисячі, а зараз лише кілька сотень.
«По деяких видах озброєнь треба відновлювати виробництво просто зараз. І часто ми говоримо про різні види – деякі дуже складно виробити, деякі більш короткий час займає. Наприклад, це відомі комплекси NLAW і комплекси протиповітряні Starstreak. Їх випускає фабрика, яка розташована у Британії і тут набагато простіше. Є можливість відновити виробництво. Ми цим займаємось, я якраз планую наступного тижня відвідати цю фабрику, щоб подивитися, що ми можемо ще зробити і яка потрібна допомога, щоб це відбулося», – каже Вадим Пристайко.
«Термінове введення в експлуатацію індустріальних можливостей – це те, щодо чого ми працюємо з українським урядом близько 9 останніх місяців. Це комбінація введення в експлуатацію промисловості по світу, а також співфінансування у вашу промисловість в Україні. Думаю, люди забувають, наскільки велика Україна. І тут багато виробництв, які досі працюють 24/7, випускаючи значну кількість речей для військових зусиль українців. І важливо, щоб ми це підтримували – логістичні ланцюжки для цих виробництв. Так само, як і тут – у Британії. Або те, що віддаємо зі зберігання», – каже Джеймс Хіппі.
Через високоінтенсивну війну з Росією Україні одночасно необхідно усе: багато підготовлених людей, багато техніки і персоналу, який зможе її грамотно використовувати. Ці запити, із часом, не зменшуються – адже Україна формує нові підрозділи для майбутніх операції проти російських військ.
«Усе важливо. Без базових потреб буде важко продовжувати ефективні бойові дії, а без сучасної високоточної далекобійної зброї буде важко проводити сучасні операції. Тобто можна проводити операції як росіяни – за методикою Першої світової, Другої світової війни, кидаючи «м’ясо» і використовуючи базове озброєння, а можна використовувати базове озброєння плюс високоточне далекобійне озброєння, яке створює умови для суттєвого зниження втрат з нашого боку і знищення противника таким чином, що він потім був не здатний до проведення ефективних ні оборонних, ні наступальних операцій», – каже Михайло Самусь.
Тривалість або об’єм підтримки України від деяких держав залежить, у тому числі, від успішності на полі бою – тому так багато зараз говорять про майбутній український наступ. Але Британія – одна із тих країн, яка підтримувала Україну ще до лютого минулого року, що може вказувати на довготривалу підтримку Києва у війні, попри затягування. До прикладу, в урядовому документі «Глобальна Британія в епоху конкуренції», яку можна вважати Оборонною стратегією офіційного Лондона до 2030 року, Росія названа головною загрозою для безпеки країни.
