Авдіївка на Донеччині однією з перших стикнулась з війною, яку у 2014 році почала Росія проти України. Після трьох місяців окупації і звільнення вона лишалась прифронтовою, але продовжувала працювати, рости, розвиватись і навіть гарнішати. Велике вторгнення принесло Авдіївці російські артилерійські снаряди, ракети, бомби і війська агресора на порозі. Вона потерпала, але трималась. Та до десятої річниці вторгнення Авдіївка не дожила – під час масованого наступу її знищила армія РФ. Він почався 10 жовтня і тривав до 17 лютого, коли головком ЗСУ Олександр Сирський оголосив про вихід ЗСУ. Проєкт Радіо Свобода «Донбас Реалії» розповідає про міста на сході України, які російська армія стерла з лиця землі – цього разу про Авдіївку.
«Як же тут було гарно»
З Авдіївкою пов'язана більша частина життя волонтера та мешканця Авдіївки Олексія Савкевича.
«Будинок, коли я востаннє заїжджав, був без вікон, без дверей, але стояв. Сумно, коли заходиш у свій дім, щось знаходиш – неможливо ж все вивезти – знаходиш, наприклад, доньчин кубик Рубіка, і думаєш «о, можливо, він колись знадобиться», і забираєш. Найсумніше, це оці постійні думки про те, як же тут було гарно», – розповідає Олексій.
Сім'ю Олексій вивіз із міста ще у лютому 2022-го, після початку повномасштабного вторгнення. Сам же повернувся до Авдіївки, щоб допомагати тим, хто виїхати не зміг.
«Для мене було відкриттям ще, що дуже багато людей маломобільних в Авдіївці. Я навіть не міг здогадуватись, що їх так багато. [Людей] зносили з 9-х, з 8-х поверхів, я навіть не пригадаю, скільки людей або без ноги, або хто не міг пересуватися. Ми якось заходимо, бачимо картину: лежить людина, курить, а у неї в стелі – дірка, і там «градина» (снаряд для РСЗВ «Град» – ред.) висить», – ділиться Олексій.
Під час своїх поїздок до Авдіївки волонтер часто провідував Аркадія, який до великої війни працював у музичній школі. Аркадій вирішив залишитись у місті. Взимку 2023-го його вбив російський снаряд.
Вперше Росія окупувала Авдіївку у 2014 році, коли РФ розпочала війну проти України. Але за три місяці місто вдалося звільнити.
«У той час в мене, наприклад, не було якоїсь такого остраху, що... Ні, хоча я пам'ятаю, коли в Донецьк їхав через блокпост, я трошки боявся, що зараз своєю поведінкою видам те, що не хочу їх (військових РФ та підконтрольних РФ збройних формувань – ред.) тут бачити», – пригадує Олексій.
Відтоді Авдіївка стала прифронтовим містом – давалося взнаки близьке сусідство з окупованим Донецьком.
«Пам'ятаю, як в 2017 році був тиждень, здається, взимку, коли теж якась була активізація бойових дій. По місту прилетіло, когось вбило і у нас на стадіоні зробили такий штаб МНС, поставили намети, обігрів, тому що був ризик, що перебили опалення від заводу», – згадує Олексій.
Від окупації до Жадана, від Жадана до бомб
Авдіївка – у недавньому минулому промислове місто. Тут був понад десяток підприємств, серед яких і найбільший у Європі виробник коксу, сірчаної кислоти та міндобрив – Авдіївський коксохімічний завод із досить великою промзоною. Його ненадовго законсервували у 2015-му, під час активних бойових дій, але невдовзі роботу відновили.
2018-го Авдіївка почала перетворюватися на місто фестивалів. Олексій із колегами також організовував різноманітні творчі заходи, куди приїжджали відомі українські музиканти, письменники, художники. Вони, своєю чергою, розписували стіни багатоповерхівок. Вийшла навіть алея муралів.
«Я пам'ятаю навіть, коли Сергій Жадан питав: «Олексій, а є якісь безпекові гарантії?» – жартує Олексій.
Восени 2021 року в Авдіївці пройшов останній фестиваль, а до березня 2023-го через російські штурми від міста майже нічого не залишилося.
«На мою думку, авіацію використовують для того, щоб просто зруйнувати місто, щоб просто стерти його з лиця землі. Вони працюють ФАБами, це фронтові авіабомби, які просто нищать будівлі, заводи і людей», – казав український військовослужбовець Радіо Свобода у березні 2023-го.
«Ворог сконцентровує свої сили, щоби відсунути нас від підніжжя Донеччини. В тактичному плані вона дуже вигідна, тут є і залізнична розв’язка, яка йде з Донецька, постачання зброї, постачання БК (боєкомплекту – ред.), також вона розташованій на висоті», – пояснював тоді важливість Авдіївки інший український військовослужбовець.
16 лютого 2024-го українські військові вийшли з Авдіївки. На той момент, за даними Нацполіції, у місті залишалося 700 цивільних.
Читайте також: Авдіївка: все, що треба знати про оборону, дії РФ та вихід ЗСУ
«Видатна битва»
«Що визначає масштабність битви? Чи можна назвати битву за Авдіївку масштабною, битву, яка точилася 10 років? Звісно, так. Якщо ж ми говоримо про кількість сил та засобів, які були задіяні у цій битві, то співвідношення сил та засобів було 1:5, 1:7», – каже Донбас Реалії воєнний аналітик Сергій Грабський.
За його оцінками, з російського боку Авдіївку штурмувало 40-50 тисяч.
«Розділимо на 8 або на 10 і виходить, що це 5-7 тисяч наших військ, тобто фактично 2 бригади. 2 бригади на фоні десятків бригад. Чи можна назвати це масштабною битвою, виходячи з кількісних показників? Ну я би сказав ні. Але за напруженістю, за інтенсивністю боїв, за відчайдушністю цих боїв – про це можна говорити як про видатну битву, яка, власне, залишила свій слід в історії цієї війни вже остаточно», – зазначає він.
Олексій сподівається, що ще туди повернеться. Хоча і розуміє: від тієї Авдіївки лишаться самі спогади.
«У нас там був великий дерев'яний стіл, така черешня була красива, і навесні, коли вже теплішало, ми починали вже снідати чи обідати на вихідних за цим столом. І самі, коли були з дітьми, і до нас також приїжджали знайомі журналісти часто, чи друзі, і всім дуже подобалося таке родинне коло, іноді ввечері на гітарі грали. Ну, мабуть, оці родинні вечори вже не повернуться в будь-якому разі», – каже волонтер.
Таких міст як Авдіївка – десятки лише на Донеччині. Підрахувати точну кількість вщент зруйнованих армією РФ українських населених пунктів – складно. Коли в Українському інституті національної пам'яті готували фотовиставку «Стерті з лиця землі», намагалися через державні інституції визначити хоча б приблизну цифру. Станом на вересень минулого року лише в Донецькій області нараховували 41 повністю знищений населений пункт.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
Форум