Про бомбардування, руйнування, обстріли...про силу духу людей і древнього міста. Що пережив Чернігів з початку широкомасштабного вторгнення Росії в Україну? І яка тепер ситуація, коли загроза окупації не зникла, але місто живе...Про це очільниця мовлення «Голосу Америки» у Східній Європі Мирослава Гонгадзе поговорила із чернігівським міським головою Владиславом Атрошенком.
– Які були ваші дії, відчуття, думки в ту першу ніч, коли почалося вторгнення?
– В першу ніч, коли почалися воєнні дії, я все-таки думав, що може це підняття градусу перед переговорами, що Путін показує, що він може напасти, але це ще відкотиться назад.
– То ви не вірили, що буде велика війна?
– Я думав до того часу, що це очевидно зашкодить і Росії, що з раціональної точки зору, це економічно та політично невигідно Росії. Тобто, я був переконаний у тому, що здоровий глузд переможе... Все ж це не раціональна історія – війна в 21-му сторіччі.
(За кермом автомобіля мер Чернігова Владислав Атрошенко показав знімальній групі «Голосу Америки» руйнування цивільної інфраструктури міста, завдані російською армією. Зйомки проходили в червні)
– Ми почнемо з місця, де було авіаційне бомбардування житлового мікрорайону російським льотчиком Красноярцевим. Він був збитий, катапультувався і був заарештований.
В цю локацію прилетіло шість авіаційних бомб ФАБ-500
Були обстріли головного поштамту, торгівельного центру, центрального ринку, центральної бібліотеки – це все центральна частина. Перша школа через дорогу.
Тобто, це все надзвичайно близько, це центральна частина. Відповідно, той, хто стріляв по центральній частині, не міг не розуміти, що в зоні ураження перебуває мирне населення.
На цю локацію прилетіло шість авіаційних бомб ФАБ-500, тротиловий еквівалент – півтонни (500 кілограм).
Звісно, ці будинки не підлягають відновленню.
Абсолютно очевидно, що льотчик бачив, що бомбардує цивільних людей
Коли в мене питають, скільки є жертв, то є ще велика кількість людей, які, внаслідок саме таких бомбардувань великими і потужними бомбами – просто згоріли, вони випарувалися від такої високої температури.
Подивіться на стан автомобілів, які були за сорок-п’ятдесят метрів від епіцентру вибуху. Таке враження, що це машини з якогось жахливого атракціону, їх завезли і тут поставили. Ні, вони тут стояли...
Людям здавалось, що вони їх сховали в надійне місце, а бомби вибухали, і була така сила вибуху, така страшна і висока температура.
Я хочу ще раз наголосити: абсолютно очевидно, що льотчик бачив, що тут немає жодного об’єкту військової інфраструктури, що він бомбардує цивільних людей.
– Це той льотчик, про якого ви говорили?
– Так, Красноярцев. Він бомбардував серед білого дня, було приблизно 13:00 – 13:15.
Я під’їхав сюди буквально через п'ятнадцять хвилин після вибуху. Я тут поряд, до речі, знаходився. При мені працювали працівники ДСНС і вони нараховували двадцять п’ять - тридцять тіл загиблих людей, а потім вже, по закінченню, ми знаємо, що майже 50 людей загинули...
– А що зараз?
– Рівень безпеки визначає не наближення до кордону. Подивіться, Росія стріляє з Каспійського моря, їй байдуже чи це Чернігів, чи Львів. Росія орієнтується на знищення інфраструктури.
Війна відкинула Чернігів своєму розвитку на п'ятнадцять -двадцять років. Якщо ми не отримаємо відповідної державної підтримки, або не зможемо залучити кошти на відновлення міста, то з бюджетних надходжень нереально відновити ці втрати, які зазнала інфраструктура.
Ми втратили сьогодні половину бюджетних надходжень за рахунок того, що трудова міграція відбулася в більш безпечні регіони, і бізнес виїхав. Я вважаю, що треба дати податкові преференції тому бізнесу, який залишився тут – за сімдесят кілометрів від агресора.
Хай закінчиться війна, потім ми розберемось. Але війна може тривати довго. Я не можу, як міський голова, сказати чернігівцям: «дорогі чернігівці, оскільки є ризик, то ви поїдьте з міста на три роки, а потім ви повернетесь». Так ми виграєм війну, але втратимо місто.
Випуск-2022 посеред руїн Чернігова: вражаючі фото випускників на тлі завданих Росією руйнувань (фотосвідчення)
Ми працюємо зараз над тим, щоб терміново, за лічені два з половиною місяці, відновить навчальні заклади – ті, які ми можемо сьогодні відновить, щоб прийняти дітей до школи.
Знов таки, так, ризики є, але вони не більші, ніж на сьогоднішній день. Куди прилетить ракета - чи вона прилетить саме в школу, в якій буде знаходиться дитина, чи вона прилетить в той, будинок, до вона буде сидіть.
– За рахунок чого Чернігову вдалося втриматися і не дати російським підрозділам просунутися далі?
– Поки не закінчилась війна, я не хочу ніякого глибокого аналізу...
Але це вже загально відомо: укріпрайони були створені навколо Херсона, але в Херсон зайшли російські війська. Укріпрайонів не було створено навколо міста Чернігова, але в місто Чернігів не зайшли російські війська.
Чому так? На мою думку, не військового фахівця, звісно, завдяки професіоналізму військових і Збройних сил України.
Але, на мій погляд, сила ЗСУ не тільки в наявності боєкомплектів, сучасної зброї, форми... Солдати і офіцери ще мають бути вчасно погодовані – це важлива складова.
Але найважливіша складова – це моральний і бойовий дух. Якраз таки, цю складову в значній мірі сформували прості чернігівці...
Десятки тисяч людей свідомо лишилися в місті, тисячі чернігівців, розуміючи ризики загинути, йшли отримувати зброю в загони територіальної оборони.
Це непідготовані люди, не професійні військові....Вони навіть навчання не проходили перед отриманням зброї, не вивчали тактику, медицину, або будь-які військові науки... Вони пішли брати зброю, щоб воювати і захищати місто, щоб протистояти озброєній, сучасній російській армії.
Я б хотів, щоб героїзм чернігівців і їх самовідданість була відзначена!
Вони могли взяти і поїхати з міста, але вони лишилися під обстрілами, ризикуючи власним життям, підтримувати Збройні Сили, сили територіальної оборони, і вони захистили місто.
