Живий голос Василя Стуса цього дня звучав зі щойно перевиданого Національною радіокомпанією однойменного диску, котрий вперше побачив світ у 2004 році. Її керівник Віктор Набруско вважає таке перевидання громадянським обов’язком українців. Він зазначає, що тепер на Рівненщині Стуса зможуть слухати у кожній школі.
«Орбіта Стуса була дуже незручна в той час, повірте. Орбіта Стуса, його постать надзвичайно некомфортна й незручна й сьогодні для багатьох наших очільників, провідників і політиків. І тому наше й ваше спільне завдання – наблизити Стуса і все зробити для того, щоб його погляди й переконання справді стали частинкою нашого з вами світорозуміння, світовідчуття і світосприйняття», – наголошує Віктор Набруско.
Час смерті – так звана «перебудова»
Стуса слухали, аналізували, згадували. Як зізналася одна з організаторів читань, редактор газети «День» Лариса Івшина, у Стусовій долі її вражає навіть сам час його смерті – так звана «перебудова».
Лариса Івшина: «Чекали великих змін, чекали великого льодоходу. Але, чесно кажучи, дуже мало хто тоді, хто не був втаємничений, міг собі уявити, що те, що для багатьох пов’язувалося з великими надіями, для одного з найбільших поетів України і для Громадянина – це був смертний час. Померла людина, яку карали за те, що вона була геніальною, любила Україну, мала почуття гідності, хотіла жити вільно у своїй країні, а це не було можливим… Ми ще дуже мало віддалилися від цього часу. І наскільки змінився наш світ сьогодні, наскільки ми зробили багато, щоб віддалитися від тієї прірви, яка ковтала найбільш талановитих дітей України? І чи сьогодні ми можемо бути безпечні за найталановитіших своїх співвітчизників?»
Дні Василя Стуса тривають. Своє слово про нього ще скажуть в стінах академії Директор Інституту літературознавства Микола Жулинський та син поета – лауреат Шевченківської премії Дмитро Стус.