Під час розподілу Польщі між Німеччиною та Радянським Союзом Олекса Гірник утік із в’язниці і повернувся на Львівщину. У Стрию він був заарештований удруге, тепер уже НКВД, вивезений до Житомирської області і за звинуваченням у зраді Батьківщини засуджений до 8 років ув’язнення. Відбував покарання у концтаборах на Уралі.
Спротив поневоленню
Після звільнення мешкав у Калуші неподалік від рідних Богородчан. У січні 1978 року 65-річний Олекса Гірник вирішив вчинити самоспалення на знак протесту проти русифікації України.
«Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець».
19 січня Олекса Гірник виїхав до Києва, відвідав Софійський собор та Києво-Печерську лавру. Ввечері 20 січня він приїхав до Канева, піднявся на Чернечу гору, тричі обійшов навколо могили Тараса Шевченка і на північному схилі гори розкидав майже тисячу саморобних листівок з протестом проти русифікації. Близько третьої години ночі Олекса Гірник облив себе бензином і підпалив. Вранці його тіло знайшли співробітники міліції, і від них про вчинок Олекси Гірника стало відомо у Каневі та Калуші, а згодом у Польщі та у країнах Західної Європи.