Згідно з новим законопроектом про Кабмін Прем’єр-міністр призначається на посаду Верховною Радою за поданням Президента, а не за поданням парламентської коаліції, як це було досі. Згідно зі статтею 8 (пункт 2) нового закону, подання про призначення парламентом на посаду Прем’єра Президент вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у 15- денний термін. Відповідно до цієї ж статті, глава держави також матиме право не підтримати запропоновану коаліцією кандидатуру і поінформувати парламент про причини такого відхилення.
Згідно з пунктом 9 (стаття 8), у разі відхилення Верховною Радою кандидатури Прем’єра, Президент вносить на розгляд парламенту подання про призначення на цю посаду.
Однак чи це буде повторне подання на одну і ту ж особу, чи це може бути уже інша кандидатура, у законі чітко не прописано. Не виключено, що на цьому ґрунті між парламентом та Президентом можуть виникати постійні суперечки із залученням Конституційного Суду.
У законопроекті також мовиться про призначення й звільнення міністра оборони й міністра закордонних справ виключно з ініціативи і за поданням Президента, а не з ініціативи Прем’єра.
Раніше це міг зробити Прем’єр, як це було свого часу з міністром закордонних справ Борисом Тарасюком. Попри наполягання Президента на тому, щоб Тарасюк залишився на своїй посаді, урядова команда на чолі з Віктором Януковичем не впускала його на засідання Кабміну і глузувала з міністра.
Президентська команда також бажає, щоб програма діяльності уряду схвалювалася Верховною Радою одночасно з представленням кандидатури Прем’єр-міністра, а програма діяльності уряду має базуватися на погоджених політичних позиціях і програмних завданнях коаліції депутатських фракцій у Раді.
У Секретаріаті Президента пояснюють таку ініціативу тим, що мовляв, недоцільно обирати Прем’єр-міністра, а через місяць знову йому висловлювати довіру через підтримку програми уряду.
Серед нововведень також є норми, які стосуються координації діяльності між членами Кабінету Міністрів та іншими керівниками центральних органів виконавчої влади. Зокрема, урядовці позбавляються можливості давати чиновникам різних рівнів доручення. Президент наполягає, щоб це відбувалось виключно на рівні актів Кабміну.
Стосовно ж діяльності міністерств, то згідно з новим законом, заступники міністрів підбиратимуться виключно міністрами, а уже потім ці кандидатури розглядатиме уряд. Таким чином міністри можуть отримати більше самостійності у формуванні своєї команди, одначе навзамін вони мають стати відповідальнішими за свої відомства і сфери.
Новий законопроект також пропонує внести зміни у відносинах з органами влади на місцях. Зокрема главам адміністрацій надається право відмовляти у розгляді та затвердженні кандидатури на посаду того чи іншого територіального органу, що пропонує уряд. У документі також ліквідована стара норма, що дозволяла Кабміну скасовувати акти місцевих держадміністрацій.
Президент хоче зробити Тимошенко залежною і керованою?
Новим законопроектом пропонується відновити право Президента вносити в парламент питання про відповідальність Кабміну.
Пропонується також скорегувати норму, яка передбачає скріплення актів Президента підписами Прем’єра й окремих міністрів.
Серед іншого передбачено і можливість включення членів уряду й керівників інших органів виконавчої влади до складу створюваних Президентом робочих груп, що було заборонено чинним законом про уряд.
Законопроектом передбачено і зміни у відносинах між Президентом, Кабміном, парламентом, а також Радою національної безпеки і оборони. Ющенко зокрема хоче закріпити контролюючі функції Ради нацбезпеки і оборони та Секретаріату Президента над діяльністю Кабміну і пропонує можливість участі своїх представників на засіданнях Кабінету Міністрів.
Перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак , презентуючи новий проект закону про Кабмін минулого тижня, заявив, що такі зміни удосконалять стосунки між цими інституціями.
Насправді, на думку аналітиків, це зробить уряд більш залежним, а відповідно створить дискомфорт у роботі команди Тимошенко. Як відомо, попереднє прем’єрство Тимошенко було позначене таким же тотальним контролем як з боку Президента, так і секретаря РНБО (тоді ним був Петро Порошенко). Як наслідок, Юлія Тимошенко була відправлена у відставку, і в країні почалася політична криза. Через скандали про корупцію, недовіру один до одного, обопільну радикальну критику та несумісність позицій та поглядів помаранчева команда зазнала великих втрат у електоральній підтримці та суттєво зіпсувала свій імідж в очах демократичного світу.
Схоже, що новий закон про Кабмін спрямований на чергове приборкання Ющенком Тимошенко. На це вказує зокрема поведінка глави держави на засіданні уряду, в якому він брав участь. Незважаючи на те, що у Кабміні господинею є Тимошенко, президент демонстративно вказав на регламент у часі її виступу. У той же час сам глава держави говорив близько 3-х годин.
Не дають спокою главі держави, на думку спостерігачів, і прем’єрські рейтинги, які значно перевищують президентські. Чинний закон про Кабмін дозволяв принаймні Тимошенко на паритетних началах говорити з главою держави і без перешкод реалізовувати виборчі обіцянки. У разі ухвалення нового закону про Кабмін руки Тимошенко будуть зв’язані Президентом. Останній знову матиме можливість приписувати собі добрі здобутки уряду і нещадно критикувати Тимошенко за урядові прорахунки.
Запропонований законопроект про Кабмін подається як новий, що передбачає скасування старого. 21 грудня 2006 року Верховна Рада ухвалила закон «Про Кабінет Міністрів України», що регламентує діяльність уряду. Однак Президент наклав на нього вето.
Але уже в січні 2007 року парламентська більшість Януковича за допомогою опозиційної фракції БЮТ подолала президентське вето. (Тоді лідер БЮТ пояснювала свою позицію тим, що мовляв, ми допомогли подолати вето, шоб упорядкувати стосунки Прем’єра з Президентом, а соратник Тимошенко Олександр Турчинов прямо заявляв, що робили усе це для себе, себто під прем’єрство Тимошенко).
5 лютого 2007 року Ющенко звернувся в Конституційний Суд із проханням перевірити на відповідність Конституції низки положень закону про Кабмін. Але Конституційний суд відмовив Президентові у відкритті провадження в справі конституційності цього закону.
Новий закон про Кабмін – початок нової війни за владу?
У Секретаріаті Президента заявляють, що Президент волів би, щоб проект закону про Кабмін був розглянутий у Верховній Раді як невідкладний.
Депутати отримали новий законопроект на руки 15 січня і уважно вивчають. Але президентські ініціативи стосовно змін статусу Кабміну уже викликають неоднозначну оцінку як у БЮТ, так і в НУНС. Окремі депутати цих фракцій заговорили про повернення до президентсько-парламентської системи правління в державі. Хоча у Секретаріаті Президента це категорично заперечують. Окремі БЮТівці не бачать сенсу і в ухваленні нового закону. На їхню думку, варто лише привести чинний закон у відповідність до Конституції, тобто скасувати окремі норми, які суперечать Основному закону.
У БЮТ також вважають неприйнятними ініціативи щодо посилення контролю над урядом з боку РНБО та Секретаріату Президента і натякають, що не збираються позбавляти конкурентних переваг свого лідера у намаганні поборотися за владу з першою особою держави.
Кілька днів тому Юлія Тимошенко у відповідь на запропонований Президентом законопроект лише заявила, що це обмежує її права. Однак учора вона уже сказала, що БЮТ, швидше, підтримає цей закон у Раді.
Така поступливість може означати небажання Тимошенко йти на конфлікт з Ющенком. Це також може бути свідоцтвом її президентських амбіцій.
Але до президентських виборів ще далеко. Зараз Тимошенко — прем’єр, і на цій посаді їй доведеться діяти, а точніше виживати, за правилами Ющенка, а не власними. Чи витримають у неї нерви, попри запевнення, що вона наростила собі товсту шкіру і стала невразливою?
Можливо прем’єра заспокоює те, що за будь-яких обставин, скандалів, вона має переваги, принаймні в електоральній любові, тобто там, де не витримують нерви якраз у Ющенка. Рейтинг Президента є суттєво нижчим, ніж у Прем’єра.
Якими будуть стосунки цих двох людей за півроку, не береться прогнозувати ніхто. Але те, що ці двоє боротимуться за владу між собою ще дуже довго, очевидно.
