Наприкінці 19-го століття на місці нинішнього Донецька англійській підприємець Джон Юз заснував металургійне виробництво. Від цього часу веде своє існування мільйонне місто, яке спочатку отримало ім''я засновника заводу і мало назву Юзівка. Саме Джон Юз на затонулому в Азовському морі пароплаві «Орел» знайшов гудок і наказав встановити його на заводі.
Гудку призначалося оголошувати про початок та закінчення роботи. Співробітник Донецького металургійного заводу Володимир Кругликов вже півстоліття подає сигнали та опікується станом гудка.
Володимир Кругликов: «Він був однотональний з пароплава. Потім уже на заводі створили новий гудок. Він гуде мелодійніше. У нього зараз подвійна тональність».
Пан Кругликов розповідає, що у часи війни робітники заводу зняли гудок і сховали. А після визволення міста місцеві мешканці знову почули його у звичні години. У 60-ті роки в Радянському Союзі розпочали активну боротьбу із шумом на вулицях міст. І гудок знову замовк. Але донеччани почали масово запізнюватись на роботу. І місцева влада звернулася до Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.Генсек дозволив відновити гудок.
Потребує відновлення, але як це зробити – не знають
Конструкція вже давно потребує профілактики або відновлення. Але на заводі не знають, як це зробити. Заступник керівника головного інженера цеху МК ЗАТ «Донецьксталь» – МЗ» Віталій Міщенко скаржиться, що зробити це неможливо, адже жодного креслення системи гудка не збереглося.
Віталій Міщенко: «З того моменту, як його встановили, він до сьогодні й працює. Але пропрацювати його концепцію за умов безперервної роботи ми не можемо. Його конструкція невідома. Треба відімкнути гудок та знімати його геометричні розміри, що є неможливим».
На заводі упевнені, що відімкнути гудок бодай на годину є порушенням традиції. Отож скільки ще протримається символ Донецька, не знають.
У Донецьку кажуть, що гудок має власну душу. І залежно від погоди навіть гуде на різні голоси. Він, як живий, і донеччани вважають його голосом свого міста.
Гудку призначалося оголошувати про початок та закінчення роботи. Співробітник Донецького металургійного заводу Володимир Кругликов вже півстоліття подає сигнали та опікується станом гудка.
Володимир Кругликов: «Він був однотональний з пароплава. Потім уже на заводі створили новий гудок. Він гуде мелодійніше. У нього зараз подвійна тональність».
Пан Кругликов розповідає, що у часи війни робітники заводу зняли гудок і сховали. А після визволення міста місцеві мешканці знову почули його у звичні години. У 60-ті роки в Радянському Союзі розпочали активну боротьбу із шумом на вулицях міст. І гудок знову замовк. Але донеччани почали масово запізнюватись на роботу. І місцева влада звернулася до Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва.Генсек дозволив відновити гудок.
Потребує відновлення, але як це зробити – не знають
Конструкція вже давно потребує профілактики або відновлення. Але на заводі не знають, як це зробити. Заступник керівника головного інженера цеху МК ЗАТ «Донецьксталь» – МЗ» Віталій Міщенко скаржиться, що зробити це неможливо, адже жодного креслення системи гудка не збереглося.
Віталій Міщенко: «З того моменту, як його встановили, він до сьогодні й працює. Але пропрацювати його концепцію за умов безперервної роботи ми не можемо. Його конструкція невідома. Треба відімкнути гудок та знімати його геометричні розміри, що є неможливим».
На заводі упевнені, що відімкнути гудок бодай на годину є порушенням традиції. Отож скільки ще протримається символ Донецька, не знають.
У Донецьку кажуть, що гудок має власну душу. І залежно від погоди навіть гуде на різні голоси. Він, як живий, і донеччани вважають його голосом свого міста.