«За вагомий внесок у розвиток національної освіти», – так написано у наказі про нагородження Ірини Магрицької, доцента-філолога із Східноукраїнського університету. Їй вручили орден княгині Ольги ІІІ ступеня. Її внесок – це не тільки дослідження фольклору та діалектів Луганщини.
«Я спочатку не вірила, що таке може бути взагалі!»
Ірина Магрицька розповіла Радіо Свобода: «Записували у північних районах Луганської області розповіді людей про природу, про обряди, про звичаї. Записували, що вони пам’ятають про історію свого села. Ми все це робили з метою зафіксувати мовлення людей. Але коли я слухала розповіді про 32-й, 33-й рік, я спочатку не вірила, що таке може бути взагалі! Коли мати з’їдає свою дитину, коли люди вимирають селами…».
Пані Магрицька плакала разом із людьми, які пам’ятають ті жахливі роки. Відтак вирішила зібрати подібні свідчення,щоб це залишились нащадкам – як пам''ять і застереження. Нині Ірина Магрицька очолює Луганський обласний філіал Асоціації дослідників Голодоморів в Україні. Організовані нею експедиції працювали у 170 селах.
Ірина Магрицька планує видати двотомник «Голодомор 1932-1933 років у Луганській області. Свідоцтва очевидців». Там будуть зібрані спогади без жодних редагувань та літературних правок.
Серед спогадів буде і такий: «Сусіди були, Семен Панченко порубав жінку, дітей усіх – одна дівчинка осталась. З’їли усіх. Прийшли – а вона на печі сидить боїться. «Ну що, Семен?» – «Та, – каже, – упорався з усіма». Чавун стоїть на печі – варить останню. Ну й ту ж дівку дожидає».
Місцева влада не зацікавлена у відзначенні роковин Голодомору?
Цими днями на Луганщині проходять заходи зі вшанування пам’яті жертв Голодомору. Проте незрозуміло, де все це відбувається? Немає жодних анонсів про участь у вшануванні луганського міського голови Сергія Кравченка та голови облради Валерія Голенка. Ці особи належать до Партії регіонів.
Прибічники згаданої партії інколи вдаються і до активних дій. У багатьох селах Луганської області є масові поховання 1932-33 років, але місцевим жителям, як зазначає Ірина Магрицька, там не дають навіть хреста поставити.
Ірина Магрицька: «Що заважає?.. Я, коли була у селах, спілкувалася з людьми. Є такі, котрі хочуть поставити хрести на місці поховань, бо люди показують ці могили. А буває так, що люди чують погрози з боку своїх же односельців, які ідеологічно по-іншому мислять».
Цього року у Луганську гучно відзначали 65-у річницю створення підпільної організації «Молода гвардія». Потім обласна рада обурено відповідала Президентові на вшанування 100-річчя Романа Шухевича.
Жертви Голодомору – це постраждалі від радянської влади. Але луганська влада не бажає акцентувати на цьому увагу. Керівництво області взяло участь наразі лише у двох заходах щодо роковин Голодомору – у Сватові, на півночі області, де встановили мармуровий хрест та у Києві, разом із Президентом, і все.
«Я спочатку не вірила, що таке може бути взагалі!»
Ірина Магрицька розповіла Радіо Свобода: «Записували у північних районах Луганської області розповіді людей про природу, про обряди, про звичаї. Записували, що вони пам’ятають про історію свого села. Ми все це робили з метою зафіксувати мовлення людей. Але коли я слухала розповіді про 32-й, 33-й рік, я спочатку не вірила, що таке може бути взагалі! Коли мати з’їдає свою дитину, коли люди вимирають селами…».
Пані Магрицька плакала разом із людьми, які пам’ятають ті жахливі роки. Відтак вирішила зібрати подібні свідчення,щоб це залишились нащадкам – як пам''ять і застереження. Нині Ірина Магрицька очолює Луганський обласний філіал Асоціації дослідників Голодоморів в Україні. Організовані нею експедиції працювали у 170 селах.
Ірина Магрицька планує видати двотомник «Голодомор 1932-1933 років у Луганській області. Свідоцтва очевидців». Там будуть зібрані спогади без жодних редагувань та літературних правок.
Серед спогадів буде і такий: «Сусіди були, Семен Панченко порубав жінку, дітей усіх – одна дівчинка осталась. З’їли усіх. Прийшли – а вона на печі сидить боїться. «Ну що, Семен?» – «Та, – каже, – упорався з усіма». Чавун стоїть на печі – варить останню. Ну й ту ж дівку дожидає».
Місцева влада не зацікавлена у відзначенні роковин Голодомору?
Цими днями на Луганщині проходять заходи зі вшанування пам’яті жертв Голодомору. Проте незрозуміло, де все це відбувається? Немає жодних анонсів про участь у вшануванні луганського міського голови Сергія Кравченка та голови облради Валерія Голенка. Ці особи належать до Партії регіонів.
Прибічники згаданої партії інколи вдаються і до активних дій. У багатьох селах Луганської області є масові поховання 1932-33 років, але місцевим жителям, як зазначає Ірина Магрицька, там не дають навіть хреста поставити.
 |
| Встановлений Хрест у Сватові |
| (RadioSvoboda.Ua) |
Цього року у Луганську гучно відзначали 65-у річницю створення підпільної організації «Молода гвардія». Потім обласна рада обурено відповідала Президентові на вшанування 100-річчя Романа Шухевича.
Жертви Голодомору – це постраждалі від радянської влади. Але луганська влада не бажає акцентувати на цьому увагу. Керівництво області взяло участь наразі лише у двох заходах щодо роковин Голодомору – у Сватові, на півночі області, де встановили мармуровий хрест та у Києві, разом із Президентом, і все.