Дніпропетровські училища та коледжі випускають працівників «мертвих спеціальностей», замість таких необхідних на ринку праці слюсарів, електрозварювальників та будівельників. Як наслідок, констатують фахівці, безробіття з одного боку і брак висококваліфікованих кадрів з іншого.
Робітничу спеціальність не шанують
Начальник відділу найму Нижньодніпровського трубопрокатного заводу Ольга Нененко каже, що зараз на підприємстві катастрофічно не вистачає електрозварників, вальцювальників та різників холодного металу. За кожного фахівця тому, хто його приведе на роботу, ладні платити непогані преміальні.
«Престижність отримання робітничої спеціальності значно впала. Батьки стараються відправити дітей навчатися до вишів. А випускники вищих навчальних закладів вже не дуже прагнуть працювати на робітничих точках»,— каже пані Наненко.
Розв’язати проблему браку робочих рук в області взялися канадці. Вони запевняють, що кадрова біда України в тому, що замовлення на фахівців формують у міністерських кабінетах, а не на місцях.
Спробували й втілити нову ідею на практиці: у Дніпродзержинську перелік спеціальностей для вищого технічного училища вже складає Дорадча рада. Це об’єднання, яке включає керівників заводів. Світлана Шмельова, регіональний координатор українсько-канадського проекту «Децентралізація управління професійним навчанням в Україні», каже, що на навчальні заклади має впливати регіональний бізнес та регіональна промисловість. «Вони мають говорити нам: потрібні робітники таких-то спеціальностей. Вони повинні вміти те-то, і їх потрібно стільки-то і тоді-то. І оце ми теж робимо».
90% «робочих» випускників уже працюють
На Дніпропетровщині до проекту поки долучили тільки два навчальні заклади – Дніпропетровський навчально-виробничий центр №2 і Дніпродзержинське вище професійне училище. Цього року вони випустили слухачів «пілотних» груп, створених на замовлення підприємств, за фахом «токар» і «опоряджувальник будівельний». 90% випускників уже з роботою.
Міцні «робочі» руки Дніпропетровщині необхідні як ніколи, стверджує директор обласного центру зайнятості Олександр Надтока: «При збільшенні обсягів виробництва ми маємо невідповідне зменшення безробітних. Ми маємо дуже великий дефіцит деяких робітничих кадрів, станочників, будівельників різного профілю, й особливо націлених на нові та інноваційні технології».
А втім, підготовку нових кадрів «на замовлення» поки що фінансово підтримує тільки канадська сторона, на закупівлю обладнання для училищ виділили 50 тисяч доларів. Загальна вартість проекту, що триватиме до 2010-го року, 6 міліонів доларів. На Дніпропетровщині сподіваються, що іноземні партнери не пошкодують коштів і продовжать співпрацю.
Робітничу спеціальність не шанують
Начальник відділу найму Нижньодніпровського трубопрокатного заводу Ольга Нененко каже, що зараз на підприємстві катастрофічно не вистачає електрозварників, вальцювальників та різників холодного металу. За кожного фахівця тому, хто його приведе на роботу, ладні платити непогані преміальні.
«Престижність отримання робітничої спеціальності значно впала. Батьки стараються відправити дітей навчатися до вишів. А випускники вищих навчальних закладів вже не дуже прагнуть працювати на робітничих точках»,— каже пані Наненко.
Розв’язати проблему браку робочих рук в області взялися канадці. Вони запевняють, що кадрова біда України в тому, що замовлення на фахівців формують у міністерських кабінетах, а не на місцях.
Спробували й втілити нову ідею на практиці: у Дніпродзержинську перелік спеціальностей для вищого технічного училища вже складає Дорадча рада. Це об’єднання, яке включає керівників заводів. Світлана Шмельова, регіональний координатор українсько-канадського проекту «Децентралізація управління професійним навчанням в Україні», каже, що на навчальні заклади має впливати регіональний бізнес та регіональна промисловість. «Вони мають говорити нам: потрібні робітники таких-то спеціальностей. Вони повинні вміти те-то, і їх потрібно стільки-то і тоді-то. І оце ми теж робимо».
90% «робочих» випускників уже працюють
На Дніпропетровщині до проекту поки долучили тільки два навчальні заклади – Дніпропетровський навчально-виробничий центр №2 і Дніпродзержинське вище професійне училище. Цього року вони випустили слухачів «пілотних» груп, створених на замовлення підприємств, за фахом «токар» і «опоряджувальник будівельний». 90% випускників уже з роботою.
Міцні «робочі» руки Дніпропетровщині необхідні як ніколи, стверджує директор обласного центру зайнятості Олександр Надтока: «При збільшенні обсягів виробництва ми маємо невідповідне зменшення безробітних. Ми маємо дуже великий дефіцит деяких робітничих кадрів, станочників, будівельників різного профілю, й особливо націлених на нові та інноваційні технології».
А втім, підготовку нових кадрів «на замовлення» поки що фінансово підтримує тільки канадська сторона, на закупівлю обладнання для училищ виділили 50 тисяч доларів. Загальна вартість проекту, що триватиме до 2010-го року, 6 міліонів доларів. На Дніпропетровщині сподіваються, що іноземні партнери не пошкодують коштів і продовжать співпрацю.