Стаття у британській
«Daily Telegraph» вийшла під заголовком «Демократія засмучує Владіміра Путіна». Ось цитата: «Пан Путін – це небезпечна людина, якій довго потурала несмілива міжнародна спільнота. Чи зроблена непереборна пані Тимошенко із більш твердого матеріалу? Виглядає на те, що ми скоро про це дізнаємося».
«Financial Times» вміщує статтю про Юлію Тимошенко під назвою «Сильна і популістська дивачка». У статті, зокрема, мовиться: «Не певним є, чи ця амбітна дивачка винесла урок з помилок, які призводили до завершення її попередніх періодів при владі… Тимошенко вела кампанію на популістській платформі, обіцяючи збільшення пенсій, соціальних виплат та наступу на корупцію. У минулому вона більше, ніж інші лідери, намагалася в уряді виконувати такі обіцянки. Та виглядає, що вона зрозуміла: цей екстраваґантний підхід може завдати шкоди міжнародній репутації України як надійного партнера. З 2005 року вона намагалася дещо приглушити свій радикальний імідж. Вона більше наголошує на підтримці здорової економічної політики й близьких стосунків з Європейським Союзом».
Успішна демократизація та рух до центруШвейцарська
«Neue Zürcher Zeitung» вбачає в добрих результатах Тимошенко показник успішної демократизації України: «Ці парламентські вибори виразно підтверджують: Україна, що існує як незалежна держава лише 16 років, зробила великий крок до західно-європейської концепції демократії».
А угорська
«Népszabadság» вважає, що всі три головні українські партії нині політично зробили рух у бік центру: «Ющенко більше не є «улюбленцем Заходу», а Янукович «кишеньковим песиком Путіна» (як його колись назвав провідник угорської опозиції Віктор Орбан). Зі свого боку, Юлія Тимошенко більше не хоче ревізувати результати приватизації державних підприємств… Сьогодні ці політики роблять зусилля, щоб підтримувати добрі стосунки з Росією і брати до уваги стратегічні інтереси російського президента Владіміра Путіна. Це стосується і нафто-, і газогонів, якими транспортуються до Європи російські нафта та газ».
Зближення з Заходом та ЄСМатеріал у британській
«Independent» вийшов під назвою «Не всі революції завершуються так, як нам хочеться». У ній авторка Мері Деєвскі зазначає, що три роки після Помаранчевої революції Україна внаслідок нових виборів і далі залишиться поділеною «між реформаторами та консерваторами, між східною та західною частинами, між тими, кого притягає особистий магнетизм Тимошенко, і тими, хто його щиро боїться». Газета припускає, що якщо й досі третина виборців не сприйняла ідей Помаранчевої революції, то цього, можливо, вже ніколи не станеться. Стаття висловлює сумнів, що Україні потрібне швидке зближення із Заходом: «Чим більше буде таких близьких результатів виборів, тим краще …, друзі і сусіди України розумітимуть, що Помаранчева революція народила не клон Естонії чи навіть Польщі, а країну, що все більше живе своїм власним життям».
На противагу до цього матеріалу данський щоденник
«Politiken», погоджуючися щодо політичного поділу країни, водночас зазначає, що відстань, яка відділяє Україну від ЄС, є відносно незначною: «Це тому, що навіть партія Віктора Януковича хоче членства в ЄС і більше не є такою охочою до сприйняття диктату Москви, як це було раніше. ЄС має визначитися і виразно дати зрозуміти, що спільнота готова задовольнити надії України на членство».
Матеріали до теми: Євродепутат: «Всі партії у ВР мають співпрацювати, інакше не буде очікуваного поступу»
Розстановка парламентської шахівниці
Українські вибори та польська дуель (огляд польської преси)
ХТО З КИМ І ПРОТИ КОГО? В очікуванні майбутньої коаліції...
Європейські спостерігачі: «Україна починає нову сторінку історії»
Слабкість української політики – індивідуальні інтереси над інтересами держави
Європейська преса впевнена у перемозі помаранчевих
