Анклав під назвою Придністровська Молдавська Республіка постав на території Молдови 2-го вересня 1990-го року і виявився вельми живучим. Не останню роль у цьому, особливо на перших етапах, відіграла 14-та російська армія. Після розвалу СССР вона перейшла в підпорядкування не Молдові, а Росії. Коли 1992-го року між Молдовою і Придністров’ям виник збройний конфлікт, перемогла саме ПМР. Перемогла фактично за російської збройної підтримки. Це призвело до консервації сепаратистського анклаву.
План Ющенка
Здавалося, що проблема могла нарешті зрушити з місця два з половиною роки тому, коли Україна висунула план розв’язання Придністровського конфлікту (так званий план Ющенка). Проте переговори у форматі 5+2 (тобто, за участі представників Молдови, Придністров’я, а також Росії, України та Румунії і спостерігачів – ЄС та США) через деякий час знову зайшли в глухий кут.
Проте спеціальний представник ЄС у Молдові Калман Міжей в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що план Ющенка зберігає своє значення. «Зусилля України й зокрема план Ющенка є дуже важливими у розв’язанні конфлікту, і Європейський Союз дуже вітає участь і партнерство України в переговорному процесі».
В Придністров’ї конфлікт не має релігійного чи етнічного підґрунтя
Утім, проблемою в переговорному процесі є брак ефективних засобів примусу у випадку саботажу переговорів. Фактично, доводиться покладатися на добру волю президента самопроголошеної республіки Ігоря Смірнова. А він зазвичай не демонструє готовності до компромісу: «Була затверджена на всенародному референдумі конституція, і там записано, що Придністровська Молдавська Республіка є незалежною демократичною державою».
Спеціальний представник ЄС у Молдові Калман Міжей не погоджується з тим, що в Придністров’ї панує демократія і називає становище в галузі прав людини в невизнаній республіці «дуже важким». Проте він налаштований оптимістично: «Ми дуже сподіваємося, що в межах пакету можливих рішень для розв’язання Придністровського конфлікту ми зможемо запровадити й ініціативи щодо демократизації, які дуже збігаються за напрямком з планом Ющенка».
На думку Калмана Міжея, підставою для оптимізму щодо можливого розв’язання придністровського конфлікту є те, що він, на відміну від багатьох інших, не має релігійного чи етнічного підґрунтя.
План Ющенка
Здавалося, що проблема могла нарешті зрушити з місця два з половиною роки тому, коли Україна висунула план розв’язання Придністровського конфлікту (так званий план Ющенка). Проте переговори у форматі 5+2 (тобто, за участі представників Молдови, Придністров’я, а також Росії, України та Румунії і спостерігачів – ЄС та США) через деякий час знову зайшли в глухий кут.
Проте спеціальний представник ЄС у Молдові Калман Міжей в інтерв’ю Радіо Свобода сказав, що план Ющенка зберігає своє значення. «Зусилля України й зокрема план Ющенка є дуже важливими у розв’язанні конфлікту, і Європейський Союз дуже вітає участь і партнерство України в переговорному процесі».
В Придністров’ї конфлікт не має релігійного чи етнічного підґрунтя
Утім, проблемою в переговорному процесі є брак ефективних засобів примусу у випадку саботажу переговорів. Фактично, доводиться покладатися на добру волю президента самопроголошеної республіки Ігоря Смірнова. А він зазвичай не демонструє готовності до компромісу: «Була затверджена на всенародному референдумі конституція, і там записано, що Придністровська Молдавська Республіка є незалежною демократичною державою».
Спеціальний представник ЄС у Молдові Калман Міжей не погоджується з тим, що в Придністров’ї панує демократія і називає становище в галузі прав людини в невизнаній республіці «дуже важким». Проте він налаштований оптимістично: «Ми дуже сподіваємося, що в межах пакету можливих рішень для розв’язання Придністровського конфлікту ми зможемо запровадити й ініціативи щодо демократизації, які дуже збігаються за напрямком з планом Ющенка».
На думку Калмана Міжея, підставою для оптимізму щодо можливого розв’язання придністровського конфлікту є те, що він, на відміну від багатьох інших, не має релігійного чи етнічного підґрунтя.