Про початок свята сповістили гармати
з бійниць Дубенського замку
Князь Василь-Костянтин Острозький отримав Магдебурзьке право від польського короля Сигізмунда Першого. Це право було своєрідним дозволом проводити міжнародні ярмарки і торги. Магдебурзьке право було вже поширене в Європі й давало великі самоврядні права, розповідає директор Державного історико-культурного заповідника «Місто Дубно» Петро Смолін. Після того, коли в Дубна забрали магдебурзьке право до Києва, місто стало занепадати.
Що давало Магдебурзьке правоТак звані контракти тривали впродовж місяця, починаючи з другого дня різдвяних свят, участь у них брали до тридцяти тисяч людей. Місцева влада збирала мито із заїжджих купців, торги приносили мільйонні прибутки, у місті виріс кам’яний замок, у палацах якого згодом діяла перша трупа під керівництвом хрещеного батька польського театру Войцеха Богуславського. Справами міщан відала виборна міська влада.
Головні герої - Тарас Бульба і війт
Нині ж мешканці Дубна гучно відзначили півтисячолітній ювілей Магдебурзького права у їхньому місті. Були тут і урочисті гарматні залпи, і змагання лицарів, і інсценування давніх подій. У відреставрованому Тронному залі Дубенського замку зібралися історики, археологи, культурологи, геральдисти та краєзнавці з України й Білорусі, щоб обговорити вплив магдебурзького права на транформацію владних структур у місті упродовж чотирьох століть. Нині магдебурзьке право в чомусь продовжується, зауважив старший співробітник заповідника Микола Пшеничний. Наприклад, Президент не може ані призначити, ані звільнити міського голову — так само, як було в давні часи.
Письменник і художник Микола Тимчак по-своєму готувався до свята – подарував місцевій кав’ярні картини з зображенням Тараса Бульби і героїчної дубенської княжни Беати Костелецької, яка змогла відвести від міста навалу ординців.
Нині в Дубні повним ходом ідуть реставраційні роботи й археологічні розкопки, на які за останні два роки держава виділила сім мільйонів гривень. Як вважає Микола Пшеничний, місто має усі підстави стати серйозним туристичним центром, тому, що «Дубно не периферія, периферія там, де нічого не роблять».
