Р. С.: Іран поновив діалог з ООН і МАГАТЕ, але чи це справді готовність Тегерану до співпраці, чи це намір завуалювати розвиток своєї ядерної програми?
Ґ. Шульте: Мені здається, усі країни - члени ООН і МАГАТЕ сподіваються на справжню співпрацю, але ми воліємо бачити її справжність. Перед тим як погодитись на співробітництво, Іран висував вимоги і до Ради Безпеки ООН, і до нашої агенції. Ми мали серйозні проблеми у процесі переговорів і пізніше, коли дійшло до відвідин експертами Араку і їхньої роботи на АЕС. Також Іран досі не погоджується підписати протокол, що для МАГАТЕ – вельми серйозна річ: ми маємо отримати від Тегерану гарантії щодо інформування міжнародної спільноти про ядерну програму, щодо ситуації на АЕС. Також Іран має підтримати пропозиції Ради Безпеки. І хоча ми віримо, що надалі співпраця між Нью-Йорком, Віднем і Тегераном буде справжньою, але також розуміємо, що з боку Тегерану це насправді може бути окозамилюванням.
Р. С.: Іран неодноразово заявляв про готовність сідати за стіл переговорів. А Рада Безпеки тим часом – з подачі США – посилювала санкції проти Тегерану, критикувала його ядерну програму. То чи реально усім зацікавленим сторонам сісти за стіл переговорів і почати діалог «з нуля»?
Ґ. Шульте: Вимоги Ірану, розроблені та оприлюднені вищими чільниками держави, полягали у наступному: світова спільнота мала би погодитись з нелегальними ядерними роботами Ірану, перш ніж вести переговори про них. Дізнавшись про ядерну програму Ірану, МАГАТЕ пропонував організувати міжнародну конференцію, але Іран відмовився. ООН, перш ніж запровадити санкції, мала свої пропозиції для Ірану, теж відкинуті керівництвом цієї країни. Тепер Іран погодився вести переговори, водночас продовжуючи роботи в Араку. Таким чином не дотримуються вимоги Ради Безпеки, міжнародного права, переговори знаходяться у підвішеному стані.
Р. С.: Але можна чути і критику на адресу Сполучених Штатів, які також певним чином причетні до прискорення Іраном ядерної програми. Тобто, варто було сісти за стіл переговорів раніше, коли Тегеран був до цього готовий. Яка Ваша відповідь на цю критику?
Ґ. Шульте: Моя відповідь: не треба переводити це питання у площину двосторонніх американсько-іранських взаємин. Ядерна програма Ірану – це стосується Ірану і країн – членів ООН; фактично, це питання Ірану та усього іншого світу. У цьому питанні, США тісно співпрацюють з європейськими партнерами, з Росією і Китаєм – з усіма тими, хто стурбований так званою “іранською ядерною кризою”. Навіть ті держави, які раніше зберігали нейтралітет, звертаються тепер до Ірану з проханням поступитися в ім’я стабільного безпечного розвитку людства. МИ сподіваємося, лідери Ірану почують ці слова, і я можу також нагадати, що США ухвалили рішення продовжити ці переговори.
Р.С.: Посол Шульт, іранська ядерна криза стала до певної міри частиною Вашого життя. Ви працюєте з цим щодня. Чи вже помітно закінчення цієї кризи, і чи це станеться це найближчим часом?
Ґ. Шульте: Це залежить від рішень, які ухвалить Тегеран. Ми усі, хто бере участь у переговорному процесі. Сподіваємось на якнайшвидше його закінчення, тим більше, що і в самому Ірані відчувається певна втома. Адже ця держава має значний потенціал, вона може стати лідером у своєму регіоні. Але повторюю: її лідери повинні зробити правильні висновки й ухвалити рішення не лише в ядерній галузі. А і в інших сферах також. Вони мають підтримати мирний процес на Близькому Сході, а не підбурювати до протилежного. Вони мають боротися з тероризмом, а не підтримувати його. Нинішня криза, на жаль, негативно позначається на житті іранського народу.
Ґ. Шульте: Мені здається, усі країни - члени ООН і МАГАТЕ сподіваються на справжню співпрацю, але ми воліємо бачити її справжність. Перед тим як погодитись на співробітництво, Іран висував вимоги і до Ради Безпеки ООН, і до нашої агенції. Ми мали серйозні проблеми у процесі переговорів і пізніше, коли дійшло до відвідин експертами Араку і їхньої роботи на АЕС. Також Іран досі не погоджується підписати протокол, що для МАГАТЕ – вельми серйозна річ: ми маємо отримати від Тегерану гарантії щодо інформування міжнародної спільноти про ядерну програму, щодо ситуації на АЕС. Також Іран має підтримати пропозиції Ради Безпеки. І хоча ми віримо, що надалі співпраця між Нью-Йорком, Віднем і Тегераном буде справжньою, але також розуміємо, що з боку Тегерану це насправді може бути окозамилюванням.
Р. С.: Іран неодноразово заявляв про готовність сідати за стіл переговорів. А Рада Безпеки тим часом – з подачі США – посилювала санкції проти Тегерану, критикувала його ядерну програму. То чи реально усім зацікавленим сторонам сісти за стіл переговорів і почати діалог «з нуля»?
Ґ. Шульте: Вимоги Ірану, розроблені та оприлюднені вищими чільниками держави, полягали у наступному: світова спільнота мала би погодитись з нелегальними ядерними роботами Ірану, перш ніж вести переговори про них. Дізнавшись про ядерну програму Ірану, МАГАТЕ пропонував організувати міжнародну конференцію, але Іран відмовився. ООН, перш ніж запровадити санкції, мала свої пропозиції для Ірану, теж відкинуті керівництвом цієї країни. Тепер Іран погодився вести переговори, водночас продовжуючи роботи в Араку. Таким чином не дотримуються вимоги Ради Безпеки, міжнародного права, переговори знаходяться у підвішеному стані.
Р. С.: Але можна чути і критику на адресу Сполучених Штатів, які також певним чином причетні до прискорення Іраном ядерної програми. Тобто, варто було сісти за стіл переговорів раніше, коли Тегеран був до цього готовий. Яка Ваша відповідь на цю критику?
Ґ. Шульте: Моя відповідь: не треба переводити це питання у площину двосторонніх американсько-іранських взаємин. Ядерна програма Ірану – це стосується Ірану і країн – членів ООН; фактично, це питання Ірану та усього іншого світу. У цьому питанні, США тісно співпрацюють з європейськими партнерами, з Росією і Китаєм – з усіма тими, хто стурбований так званою “іранською ядерною кризою”. Навіть ті держави, які раніше зберігали нейтралітет, звертаються тепер до Ірану з проханням поступитися в ім’я стабільного безпечного розвитку людства. МИ сподіваємося, лідери Ірану почують ці слова, і я можу також нагадати, що США ухвалили рішення продовжити ці переговори.
Р.С.: Посол Шульт, іранська ядерна криза стала до певної міри частиною Вашого життя. Ви працюєте з цим щодня. Чи вже помітно закінчення цієї кризи, і чи це станеться це найближчим часом?
Ґ. Шульте: Це залежить від рішень, які ухвалить Тегеран. Ми усі, хто бере участь у переговорному процесі. Сподіваємось на якнайшвидше його закінчення, тим більше, що і в самому Ірані відчувається певна втома. Адже ця держава має значний потенціал, вона може стати лідером у своєму регіоні. Але повторюю: її лідери повинні зробити правильні висновки й ухвалити рішення не лише в ядерній галузі. А і в інших сферах також. Вони мають підтримати мирний процес на Близькому Сході, а не підбурювати до протилежного. Вони мають боротися з тероризмом, а не підтримувати його. Нинішня криза, на жаль, негативно позначається на житті іранського народу.