Конгруентність – це стан цілісності та абсолютної щирості, коли всі частини особистості працюють узгоджено і спрямовані до однієї мети. У перекладі з латини цей термін і означає узгодженість, відповідність. Якщо людина відчуває, думає, говорить і робить одне й те саме, в цей момент часу вона конгруентна.
У принципі, це чудовий стан: усі частини особистості перебувають у злагоді, людині комфортно і приємно. Адже немає конфліктів між альтернативними бажаннями чи можливостями, не потрібно робити вибір, доходити рішення, всі сили спрямовані на досягнення одного результату.
Тож здатність діяти конгруентно – дуже важлива життєва якість. А рецепт її досягнення, на перший погляд, зовсім нескладний: бути собою і займатися тим, до чого лежить душа.
У житті все не так просто…
Але в реальному житті це зовсім не так просто. От, наприклад, сказати шефові все, що ти про нього думаєш, було б цілком конгруентно, але так само конгруентно з його боку було б звільнити тебе наступного ж дня.
Ну, а якщо серйозно, нерідко людина не дозволяє собі бути конгруентною, бо не хоче образити інших або усвідомлює шкоду від здійснення свого цілком щирого бажання, або рахується з суспільною думкою.
Втім, часом неконгруентна поведінка – не така вже й невинна річ: це і лестощі, і брехня, і пошуки особистої вигоди за рахунок інших.
Із іншого боку, стан конгруентності завжди тимчасовий. Мінливе життя повсякчас підкидає нам нові можливості, у нас виникають нові бажання та інтереси.
Абсолютно конгруентна людина не зможе сприймати нові ідеї, вчитися, доходити нових рішень, а це завжди веде до застою. Тож абсолютна конгруентність, як і абсолютна свобода, – річ практично неможлива.
Найконгруентніші – діти. Дорослим складніше…
Абсолютно конгруентними можуть бути лише маленькі діти. Ну, і ще, можливо, божевільні.
Про останніх не будемо. Малята ж – істоти абсолютно щирі та цілісні. Якщо дитина проявляє любов, гнів, страх, ми не маємо жодних сумнівів, що саме це вона і відчуває. Якщо вона чогось прагне, то прагне цього всім єством.
А от із людьми дорослими все набагато складніше. Всі вони відрізняються за своєю конгруентністю, та й одна та сама людина в різний час може мати різний ступінь конгруентності.
Усі ці моменти дуже важливі і в спілкуванні, і в суспільному житті. Тож про них варто поговорити наступного разу.
У принципі, це чудовий стан: усі частини особистості перебувають у злагоді, людині комфортно і приємно. Адже немає конфліктів між альтернативними бажаннями чи можливостями, не потрібно робити вибір, доходити рішення, всі сили спрямовані на досягнення одного результату.
Тож здатність діяти конгруентно – дуже важлива життєва якість. А рецепт її досягнення, на перший погляд, зовсім нескладний: бути собою і займатися тим, до чого лежить душа.
У житті все не так просто…
Але в реальному житті це зовсім не так просто. От, наприклад, сказати шефові все, що ти про нього думаєш, було б цілком конгруентно, але так само конгруентно з його боку було б звільнити тебе наступного ж дня.
Ну, а якщо серйозно, нерідко людина не дозволяє собі бути конгруентною, бо не хоче образити інших або усвідомлює шкоду від здійснення свого цілком щирого бажання, або рахується з суспільною думкою.
Втім, часом неконгруентна поведінка – не така вже й невинна річ: це і лестощі, і брехня, і пошуки особистої вигоди за рахунок інших.
Із іншого боку, стан конгруентності завжди тимчасовий. Мінливе життя повсякчас підкидає нам нові можливості, у нас виникають нові бажання та інтереси.
Абсолютно конгруентна людина не зможе сприймати нові ідеї, вчитися, доходити нових рішень, а це завжди веде до застою. Тож абсолютна конгруентність, як і абсолютна свобода, – річ практично неможлива.
Найконгруентніші – діти. Дорослим складніше…
Абсолютно конгруентними можуть бути лише маленькі діти. Ну, і ще, можливо, божевільні.
Про останніх не будемо. Малята ж – істоти абсолютно щирі та цілісні. Якщо дитина проявляє любов, гнів, страх, ми не маємо жодних сумнівів, що саме це вона і відчуває. Якщо вона чогось прагне, то прагне цього всім єством.
А от із людьми дорослими все набагато складніше. Всі вони відрізняються за своєю конгруентністю, та й одна та сама людина в різний час може мати різний ступінь конгруентності.
Усі ці моменти дуже важливі і в спілкуванні, і в суспільному житті. Тож про них варто поговорити наступного разу.