Мабуть, символічним для долі радянських пам’ятників у Таджикистані те, що на місці величезної статуї Володимира Леніна в столиці Душанбе з’явився не менш величний пам’ятник засновникові у 10-му столітті першої держави таджиків Ісмаїлові Сомоні. До речі, пам’ятник Ленінові у столиці знесли під час революційних подій 1991 року.
Демонтовані вже сотні пам’ятників
У цій азійській республіці за минулі після розвалу СРСР роки було ліквідовано сотні пам’ятників Леніну, Фрунзе, іншим, дрібнішим радянським діячам 20-их, 30-их років та післявоєнних часів. Деякі зі знесених монументів були замінені історичними таджицькими постатями на кшталт Авіцени, а в деяких місцях на заміну збудували просто фонтани. Наприклад, нещодавно в південному таджицькому місті Кулоб знесли пам’ятники двом радянським генералам 20-их років. Але це нікого не здивувало і не привернуло уваги засобів інформації.
Місцевий чиновник Ахмад Ібрагімов так пояснив дії влади: «Статуї генералів Томіна і Шаталова були ліквідовані, бо вони належали до своєї історичної доби. Це не вандалізм чи порушення закону, але це й не героїчний акт».
Не чіпають лише пам’ятники Другої світової війни
У ставленні пересічних громадян столиці Таджикистану проглядається навіть певна апатія до знесення пам’ятників. Наприклад, жителька Душанбе, Саломат, каже: «Це не має для мене ніякого значення. Це справа влади – зносити чи зберігати пам’ятники. А для мене байдуже – чи є тут пам’ятник Леніну чи Авіцені». У 90-ті роки, під час громадянської війни в Таджикистані, у деяких ісламських регіонах взагалі були знесені всі пам’ятники – і російські, і таджицькі. У долині Рашт, наприклад, ісламісти знесли навіть пам’ятник жертвам землетрусу 1949 року, ці дії були засуджені центральною владою республіки. Хоча на сьогодні пам’ятники радянської доби, зокрема і Леніну, ще височать у багатьох населених пунктах Таджикистану. Для всього потрібен час. Не зачіпають тут лише пам’ятники Другої світової війни.
Демонтовані вже сотні пам’ятників
У цій азійській республіці за минулі після розвалу СРСР роки було ліквідовано сотні пам’ятників Леніну, Фрунзе, іншим, дрібнішим радянським діячам 20-их, 30-их років та післявоєнних часів. Деякі зі знесених монументів були замінені історичними таджицькими постатями на кшталт Авіцени, а в деяких місцях на заміну збудували просто фонтани. Наприклад, нещодавно в південному таджицькому місті Кулоб знесли пам’ятники двом радянським генералам 20-их років. Але це нікого не здивувало і не привернуло уваги засобів інформації.
Місцевий чиновник Ахмад Ібрагімов так пояснив дії влади: «Статуї генералів Томіна і Шаталова були ліквідовані, бо вони належали до своєї історичної доби. Це не вандалізм чи порушення закону, але це й не героїчний акт».
Не чіпають лише пам’ятники Другої світової війни
У ставленні пересічних громадян столиці Таджикистану проглядається навіть певна апатія до знесення пам’ятників. Наприклад, жителька Душанбе, Саломат, каже: «Це не має для мене ніякого значення. Це справа влади – зносити чи зберігати пам’ятники. А для мене байдуже – чи є тут пам’ятник Леніну чи Авіцені». У 90-ті роки, під час громадянської війни в Таджикистані, у деяких ісламських регіонах взагалі були знесені всі пам’ятники – і російські, і таджицькі. У долині Рашт, наприклад, ісламісти знесли навіть пам’ятник жертвам землетрусу 1949 року, ці дії були засуджені центральною владою республіки. Хоча на сьогодні пам’ятники радянської доби, зокрема і Леніну, ще височать у багатьох населених пунктах Таджикистану. Для всього потрібен час. Не зачіпають тут лише пам’ятники Другої світової війни.