Андрій Бабицький
Однак сам «Договір про мир і принципи стосунків» не був реалізований із низки причин. І російський парламент не ратифікував його, і воєнне та політичне керівництво Росії прагнуло реваншу.
Але й Президент Масхадов також не зміг контролювати ситуацію в Чечні, вважає Андрій Бабицький: «Слабкість Масхадова, його небажання вступати в якісь суперечності з учорашніми польовими командирами, які очолили кримінальні групи по всій території республіки… І великою проблемою було те, що Чечня залишалася безперервно джерелом тероризму. Тому що з її території постійно здійснювалися напади на сусідні республіки».
Цим і скористався майбутній новий господар Кремля Володимир Путін, який розпочав 21 вересня 1999 року, ще будучи прем’єром Росії, нову війну проти Чечні. Всім відомі його слова, сказані тоді 24 вересня: «Ми будемо переслідувати терористів усюди… Ви мені вже пробачте, в туалеті спіймаємо — то і в сортирі їх „замочимо“, врешті-решт. Усе, питання закрите остаточно!»
А після цього, 29 вересня 1999 року, російські війська ввійшли на територію Чечні, і розпочалася друга чеченська війна. А в березні 2005-го російські спецслужби вбили законно обраного Президента Чечні Аслана Масхадова.
І договір 12 травня 1997 року став історією, вважає Андрій Бабицький: «Сьогодні вже, коли зрозуміло, що Масхадову не поталанило скористатися з цього договору, з його можливостей для досягнення незалежності, для організації якогось нормального життя, — важко називати його якимось досягненням. Що стосується Єльцина, то він передав владу і договір із Ічкерією своєму спадкоємцеві, який розпочав війну в Чечні набагато більш жорстоку, безжалісну і кровопролитну, аніж вів сам Єльцин».
У новітній історії Чечні навіть не прийнято говорити про президентство Дудаєва та Масхадова. Офіційно сьогодні першим Президентом Чечні вважається колишній муфтій Ахмат Кадиров, якого вбили чеченські партизани у травні 2004 року.
Матеріали до теми:
Рамзан Кадиров офіційно став президентом Чечні