Ігрова кімната. Чим гратися українським дітлахам?

СПІВАЮТЬ, СВІТЯТЬСЯ, РУХАЮТЬСЯ...

Ті, хто пам’ятає часи, коли одним із найпопулярніших гасел був заклик “Усе найкраще дітям!”, не забув, напевно, й іграшки, що пропонувалися тоді в магазинах. Мама-педагог одного з авторів цих слів відмовилася тоді купувати ляльку, бо радянська промисловість не придумала нічого кращого, ніж пофарбувати волосся іграшки в рожевий колір. Був і другий варіант – синє волосся. Мама вважала, що така “оригінальна” лялька псує дітям естетичний смак. Зараз вибір іграшок такий, що може задовольнити будь-які смаки. Коли заходите до дитячого магазину, у вас розбігаються очі. Саме це трапилося і з нашою кореспонденткою Лесею Штогрин, коли вона відвідала один із найбільших таких магазинів у Києві:

“Співають, світяться, рухаються. Теперішні іграшки — просто диво, порівняно з тими, якими ми гралися в дитинстві. “Обрати щось одне дуже важко”,— говорить літня пані, яка вже 40 хвилин намагається придбати подарунок онуці та блукає павільйоном, площа якого понад півтори тисячі квадратних метрів.

Тут більше 20 тисяч різновидів іграшок. Переважно вони виробляються за кордоном, але є й українські, констатує товарознавець Олена Леоненко:

“Хотілося б, звичайно, щоб було більше вітчизняних іграшок, але, на жаль, їх небагато. Є у нас іграшки з Київщини, Луцька – конструктори, посуд, ракетки, м’яка набивна іграшка, вироби з дерева та інше”.

Якісно іграшки іноземного та вітчизняного виробництв не відрізняються, продовжує Олена Леоненко, адже вся представлена у магазині продукція обов’язково має сертифікат. Мається на увазі документ, що підтверджує якість іграшки та гарантує її безпеку для дитини. Самим же дітям байдуже, де зроблена лялька чи ведмедик. Головний критерій для малюків – подобається або не подобається.

11-річна Настя обожнює ляльки, а особливо Барбі.І хоча їх у неї вже чотири – п’яту придбати не завадить, вважає дівчинка:

“Я вже доросла, однак мені подобається у це грати. Не те, щоб любов з першого погляду, але подобається!”

Проте незважаючи на захопленість стрункими і довгоногими ляльками, Настя на Барбі бути схожою не хоче”.

МОТАНКА ПРОТИ ТРАНСФОРМЕРА

Незважаючи на засилля Барбі, робокопів, трансформерів, “наворочених” конструкторів, різноманітного пластикового сурогату, залишаються популярними і саморобні іграшки. Це доводить майстриня Людмила Тесленко-Пономаренко. Вона власноруч робить так звані мотанки — ляльки, яких можна створити із підручного матеріалу. Раніше вони мали майже містичне значення. Вважалося, що ляльки-мотанки поєднують світ живих зі світом ненароджених та мертвих. Зараз такі іграшки розкуповують на сувеніри-обереги. Втім, можна робити мотанки самим і гратися. Людмила Тесленко-Пономаренко:

“Голову робили із текстильного матеріалу, а приєднували до будь-чого – до колодки, патичка, сіна, соломи...Робиться лялька обертанням навколо осі. Її можна створити без допомоги інструментів (ножиць або голки). Саме тому, що її просто робити, таку іграшку легко робити з дітьми. Вони тоді її особливо люблять”.

СУЧАСНІ ДІТИ БАЛУВАНІ

Сучасні діти балувані, розмірковує актор, батько трьох дітей, Богдан Бенюк. Від такого розмаїття іграшок малюки ними фактично не граються, часто їх радує не сама забавка, а поповнення новим примірником власної колекції. Богдан Бенюк зауважує, що його покоління вміло дорожити іграшками – куплена цяцька прирівнювалася до скарбу. При цьому актор згадує свій дитячий скарб:

“Це була вантажівочка із жерсті. Така машинка була у мене єдиною, і я грався нею досить довго – десь до 6-го класу. Ми дбали про неї, берегли, мили. Тобто, це викликало в мені певні мотиви, що потім знадобилися у житті. Приносячи цю машинку з двору, я мусив її почистити, покласти у сухе місце”.

Загалом дітям варто гратись у те, що формує їхнє позитивне ставлення до навколишнього світу, переконує київська вчителька молодших класів Лідія Володимирівна. У її класі діти самі роблять ляльки, а потім з ними бавляться. Адже дуже важливо, щоб малеча у грі пристосовувалася до реального життя: про когось піклуватися, когось годувати, розповідати казку на ніч, укладати спати... І лялька тут — найкращий друг, вважає Лідія Володимирівна:

“Пошиття такої ляльки за правильними пропорціями впливає на правильне формування розвитку дитини. У нашому дитинстві це були ігри на вулиці – у ляльки, дочки-матері, рухливі змагання. Зараз такого немає, дітей варто вчити гратись”.



Аудіозапис програми. Перший випуск: Аудіозапис програми. Другий випуск: