Юрій Завгородній
З ЛАТВІЙСЬКОГО БЕРЕГАЮрій Завгородній: “Так щоб викликати трохи заздрощів (бо я бачу: тут є мої колеги, які пишуть вірші і видають книжки), кожен автор, твори якого ввійшли в цю антологію, або спадкоємець автора, який має на те право, одержує за кожен рядок на наші гроші дві з половиною гривні”.
Деякі автори були заборонені за радянського часу
Антологія “З латвійського берега” видана за сприяння, як пожартував директор видавництва “Кальварія” Петро Мацкевич, двох етнічних українців – Посла Латвії в Україні Андріса Вілцанса та Посла України в Латвії Рауля Чилачави. В антологію ввійшли твори латвійських поетів з Латвії і з латвійської діаспори, яка існує в багатьох країнах світу. Деякі автори за часів СРСР були заборонені в Латвії.
Загалом в Антології “З латвійського берега” – 73 поети. Добирав поетів та їхні твори для перекладу Юрій Завгородній.
У передмові до цього видання один із найвідоміших латвійських письменників Кнут Скуїнєкс написав: “Ця антологія не є академічною. В ній немає цілеспрямованого знаного літературного напрямку, немає табелю про ранги. Поруч із класиками присутні також маловідомі поети, з творів яких залишиться, можливо, два чи три вірші. Приблизно так збирають трави ввечері на Яна (на Івана Купала), тому що так співано у нашій народній пісні – та найкраща трава, що зірвана ввечері на Яна”.
Доля в Юрія Завгороднього цікава. По батькові він українець з Дніпропетровщини, по мамі – латвієць. До речі, мама похована в Ризі, де він прожив 20 років – до 1989-го. Тоді він, інженер-будівельник за фахом, займав високу і впливову посаду керівника Державної головної експертизи Латвійської РСР і зупинив будівництво Дауґавпілської гідроелектростанції. В кінці 1989 року Юрій Завгородній переїхав в Україну, де працював головним інженером Управління будівництва Чорнобильської АЕС. Паралельно він видавав свої поетичні збірки, в яких завжди були розділи перекладів, як він сказав, із материнської мови на батьківську.
Юрій Завгородній: “Починав я десь років 40 тому вивчати материнську мову, і тоді зайнявся перекладами”
Р.С.: Це ще в Ризі було?
Ю.З.: Так.
Р.С.: А де Ви народилися?
Ю.З.: “Там, де я народився на землях козацьких, це Кодацька паланка неподалік теперішнього Дніпродзержинська. Тато привіз мою маму латвійку туди, щоб я там народився. Мені був один місяць, і мене відвезли в Росію. Я виростав у “русской дєрєвушкє”, там закінчив семирічку”.
Профінансував видання фонд “Культурний капітал”
Кошти на переклад, авторське право і видання першого накладу антології надав один із найбільших у Латвії фондів, які фінансують культурологічні проекти. Це фонд “Культурний капітал”. Цікаво, що перший внесок до фонду зробила латвійська держава, внісши 2 млн. дол. США. А далі фонд живе за рахунок позабюджетних надходжень. Щодня на його рахунок перераховують кошти в розмірі законодавчо встановлених відсотків із продажу тютюну, алкогольних виробів та з доходів азартних закладів (казино, гральних автоматів, букмекерських контор, лотерей тощо).
Антологія “З латвійського берега” видана до ювілейного 10-го Латвійського книжкового ярмарку, який пройде 1-4 березня в Ризі. Ризька презентація відбудеться 22 лютого.
Посол Латвії в Україні Андріс Вілцанс, який є ще за сумісництвом послом в Молдові та Єгипті, а донедавна його функції поширювалися і на посольства Латвії в Азербайджані і Грузії, розповів, що Латвія провела доволі успішні переговори в Брюсселі і в 2007 році одержить від Євросоюзу 7 мільярдів доларів.
Андріс Вілцанс: “Звичайно, зразу виникли запитання, сказав посол, що з ними робити. Перша думка – закопати в землю, тобто вкласти в інфраструктури, в дороги. Але, з іншого боку, ми дивимося на приклад Ірландії, яка вкладала гроші не в дороги, порти, а в освіту, перепідготовку кадрів, тобто в людський фактор. І це дало великий економічний ефект, хоча ще років 20 тому Ірландія належала до найбідніших країн Європи”.
