Р.С.: Звучить дещо настрашуюче. Що воно таке – інтеґральний художник?
В.Х.: Я займаюсь життям у всіх вимірах значення цього слова. Тобто, для мене життя – це не тільки, коли людина їсть, п’є... Життя – це креативна бутність.
Р.С.: Інтеґральний – отже, якийсь багатовимірний, так? В.Х.: Багатовимірність, так. Одновимірність є лише у крапки. А крапка – це завершення речення. Тобто, двовимірність це вже лінія, а багатовимірність це вже мистецтво.
Р.С.: Від метафори трохи приземлимось. Отже, ти – інтеґральний художник. Тобто, ти малюєш і правою, і лівою рукою і допомагаєш ще й ногою? Чи як? В.Х.: Кожного разу мені доводилося пояснювати. Що, ось, фотороботи роблю, метаграфія, тобто, оброблена фотографія, проза, вірші, музику пишу. Але це було дуже довго. То я просто все це інтегрував і назвав інтеґральне мистецтво.
Р.С.: Володимире, а як ти втілюєшся у всі свої іпостасі? Скажімо, з 9-ї по 1-у ти пишеш музику, з 2-ї до 4-ї пританцьовуєш біля мольберту, а вже, скажімо, ввечері займаєшся чимось іншим, чи як? В.Х.: Я не попадаю туди, я звідти не випадаю. Тобто, навіть коли я сплю, я програмую своє мислення. Я бачу там деякі образи, які потім будуть втілені чи в графіку, чи в музику. Можна сказати, що це шизофренія, але це гірше, чи краще, бо це, більше ніж шизо, Це мета- ( багатовимірна) “френія”.
Р.С.: Але роздвоюватися важко. Хтось би навіть страждав від цього. А як ти? В.Х.: Якщо сказати російською мовою: “Можна раздваіваться, можна растраіваться... Но я нє расстраіваюсь, когда я растраіваюсь.”
Р.С.: Все ж таки, хто ти найбільше: художник, поет, музикант? В.Х.: Поділити не можна, як людину розчавити на печінку, шлунок... Я єдиний.
Р.С.: Офіційно ти – художник. Ти член Спілки художників, ти відомий митець... В.Х.: А неофіційно не можу поділити це.
Р.С.: Як живе інтеґральний художник? Звучить, кажу, страшнувато, але інтеґральні художники – теж люди. В.Х.: Дуже багато часу проводжу в інтернеті. Два роки тому на мій сайт “Харченко.сом” прийшов мільйонний відвідувач.
Р.С.: Напрямок твого сайту – це теж мистецтво, різноманітне, не обмежене жодними рамками? В.Х.: Так-так-так. Воно так і називається: “інтегральноє іскусство”.
Р.С.: У що уречевлюється оця твоя багатогранність – якісь виставки, книжки? В.Х.: У мене було більше ніж 30 виставок у 5 країнах світу. Диплом “Єврографіки” в 2003 році, трієнале міжнародне. Цього року мають вийти дві книжки, це проза й поезія. Щоб трошки пробудити слухачів, я можу прочитати деякі свої коротенькі вірші. Це так звані “мафори”. Тобто, малі форми. Вони дуже так по темі. “Отопітєльний сєзон”. “Топят?” – спросілі сосєді./ “Топят”, - хмуро сказала Муму.”
Р.С.: Дуже, до речі, актуально. Це незабаром має вийти книжка? В.Х.: Так, це має вийти в цьому році.
Р.С.: Як правило, з такими людьми мусить відбуватися щось цікаве. Було щось таке, пов’язане з твоєю діяльністю? В.Х.: Моя діяльність, як інтеґрального художника перетікає до магії. Тому що мистецтво в українській етимології йде від міст, від магії. На відміну від російського “іскусство”, де є просто “іскушеніє”.
Р.С.: Тобто, ти ще й якийсь мольфар, як кажуть в Карпатах? Дощ можеш викликати? В.Х.: Навпаки, хмару відігнати.
Р.С.: А, скажімо, коли збираєтеся з друзями, з тим же поетом Олексієм Зараховичем, можеш ось так, “льогкім двіжєнієм рукі”, щоб виникла зайва пляшка коньяку. В.Х.: Це завжди. Це завжди. Без цього не буває. Тільки не зайва. Зайвих не буває.
Р.С.: І насамкінець ще вірш від інтеґрального художника Володимира Харченка. В.Х.: Ще один актуальний. “Ко мнє прішлі сєводня дєньгі./ Ім повєзло. Я аказался дома.” І я хотів би всім слухачам побажати, щоб до них приходили гроші. І щоб вони були вдома. Заходьте в інтернет. “Харченко.сом”.
Р.С.: Інтеґральний – отже, якийсь багатовимірний, так? В.Х.: Багатовимірність, так. Одновимірність є лише у крапки. А крапка – це завершення речення. Тобто, двовимірність це вже лінія, а багатовимірність це вже мистецтво.
Р.С.: Від метафори трохи приземлимось. Отже, ти – інтеґральний художник. Тобто, ти малюєш і правою, і лівою рукою і допомагаєш ще й ногою? Чи як? В.Х.: Кожного разу мені доводилося пояснювати. Що, ось, фотороботи роблю, метаграфія, тобто, оброблена фотографія, проза, вірші, музику пишу. Але це було дуже довго. То я просто все це інтегрував і назвав інтеґральне мистецтво.
Р.С.: Володимире, а як ти втілюєшся у всі свої іпостасі? Скажімо, з 9-ї по 1-у ти пишеш музику, з 2-ї до 4-ї пританцьовуєш біля мольберту, а вже, скажімо, ввечері займаєшся чимось іншим, чи як? В.Х.: Я не попадаю туди, я звідти не випадаю. Тобто, навіть коли я сплю, я програмую своє мислення. Я бачу там деякі образи, які потім будуть втілені чи в графіку, чи в музику. Можна сказати, що це шизофренія, але це гірше, чи краще, бо це, більше ніж шизо, Це мета- ( багатовимірна) “френія”.
Р.С.: Але роздвоюватися важко. Хтось би навіть страждав від цього. А як ти? В.Х.: Якщо сказати російською мовою: “Можна раздваіваться, можна растраіваться... Но я нє расстраіваюсь, когда я растраіваюсь.”
Р.С.: Все ж таки, хто ти найбільше: художник, поет, музикант? В.Х.: Поділити не можна, як людину розчавити на печінку, шлунок... Я єдиний.
Р.С.: Офіційно ти – художник. Ти член Спілки художників, ти відомий митець... В.Х.: А неофіційно не можу поділити це.
Р.С.: Як живе інтеґральний художник? Звучить, кажу, страшнувато, але інтеґральні художники – теж люди. В.Х.: Дуже багато часу проводжу в інтернеті. Два роки тому на мій сайт “Харченко.сом” прийшов мільйонний відвідувач.
Р.С.: Напрямок твого сайту – це теж мистецтво, різноманітне, не обмежене жодними рамками? В.Х.: Так-так-так. Воно так і називається: “інтегральноє іскусство”.
Р.С.: У що уречевлюється оця твоя багатогранність – якісь виставки, книжки? В.Х.: У мене було більше ніж 30 виставок у 5 країнах світу. Диплом “Єврографіки” в 2003 році, трієнале міжнародне. Цього року мають вийти дві книжки, це проза й поезія. Щоб трошки пробудити слухачів, я можу прочитати деякі свої коротенькі вірші. Це так звані “мафори”. Тобто, малі форми. Вони дуже так по темі. “Отопітєльний сєзон”. “Топят?” – спросілі сосєді./ “Топят”, - хмуро сказала Муму.”
Р.С.: Дуже, до речі, актуально. Це незабаром має вийти книжка? В.Х.: Так, це має вийти в цьому році.
Р.С.: Як правило, з такими людьми мусить відбуватися щось цікаве. Було щось таке, пов’язане з твоєю діяльністю? В.Х.: Моя діяльність, як інтеґрального художника перетікає до магії. Тому що мистецтво в українській етимології йде від міст, від магії. На відміну від російського “іскусство”, де є просто “іскушеніє”.
Р.С.: Тобто, ти ще й якийсь мольфар, як кажуть в Карпатах? Дощ можеш викликати? В.Х.: Навпаки, хмару відігнати.
Р.С.: А, скажімо, коли збираєтеся з друзями, з тим же поетом Олексієм Зараховичем, можеш ось так, “льогкім двіжєнієм рукі”, щоб виникла зайва пляшка коньяку. В.Х.: Це завжди. Це завжди. Без цього не буває. Тільки не зайва. Зайвих не буває.
Р.С.: І насамкінець ще вірш від інтеґрального художника Володимира Харченка. В.Х.: Ще один актуальний. “Ко мнє прішлі сєводня дєньгі./ Ім повєзло. Я аказался дома.” І я хотів би всім слухачам побажати, щоб до них приходили гроші. І щоб вони були вдома. Заходьте в інтернет. “Харченко.сом”.