Тісні кімнати, які не бачили капітального ремонту по кілька десятиліть, обшарпані коридори і специфічний запах санвузлів — це картина, типова для дніпропетровських гуртожитків. Збанкрутілим підприємствам-власникам, як виглядає, зараз не до соціальних об’єктів, економічно ж активним підприємствам більше заважають їхні мешканці.
Підприємства–власники здебільшого розглядають гуртожитки як своє майно, а людей — як перешкоду в отриманні від нього прибутку, тому мешканців будь-яким способом намагаються виселити, гуртожитки ж здати в оренду під офіси чи магазини.
Ця проблема бере свій початок з середини 90-их, коли гуртожитки дозволили продавати. Нині Фонд держмайна визнав свою провину — до статутного фонду підприємств, які збирались приватизувати, помилково повписували об’єкти соціальної сфери. Їх попродавали разом з виробничими потужностями. Заступник голови Фонду держмайна Олександр Потімков заявив у Дніпропетровську: «Фонд держмайна сьогодні заявляє: ми помилились. І ми сьогодні видамо інше рішення».
Помилився Фонд – нехай і судиться
Зізнання Фонду держмайна у помилці проблеми не розв’язує. Правозахисники радять мешканцям гуртожитків подавати в суд на Фонд та підприємства і домагатися, щоб їх визнавали законними власниками будівель. Однак представники судової гілки мають великі сумніви у тому, що такі процеси взагалі можуть бути успішними для позивачів.
Олександр Євстигнєєв, суддя Дніпропетровського обласного господарського суду, каже, що судитися за гуртожитки мають не мешканці, а той, хто припустився помилки, — тобто Фонд держмайна: «Єдиним позивачем у цьому процесі може бути Фонд держмайна та його регіональні відділення. За статистичними даними Апеляційного господарського суду, такі позови складають одну соту відсотка. Ніхто до судів з такими позовами не звертається».
У цьому питанні суддів підтримують і профспілки. Де вже судитись, кажуть там, коли кожен другий мешканець гуртожитків у Дніпропетровську не має на руках навіть документів, які б підтверджували його право на помешкання. Клавдія Кращук, заступник голови профспілки працівників сфери підприємництва зазначає: «У судовому процесі стикаються з таким — покажіть, будь ласка, юридичний документ, за яким ви були поселені до гуртожитку. Тільки близько 50% людей виявилися завбачливими і відксерили ордери, а більшість — здали ордери і ці ордери зникли».
Гуртожитки – у комунальну власність
Міська ж влада нині бачить такий вихід із ситуації — попередавати гуртожитки в комунальну власність. Щоправда, попереджує, — це може забрати багато часу і паперів. Від 2005 року в Дніпропетровську все ще передають у комунальну власність більше десятка гуртожитків.
Нині у двох сотнях дніпропетровських гуртожитків мешкають понад 60 тисяч осіб. Це практично кожен десятий працездатний житель обласного центру.
Підприємства–власники здебільшого розглядають гуртожитки як своє майно, а людей — як перешкоду в отриманні від нього прибутку, тому мешканців будь-яким способом намагаються виселити, гуртожитки ж здати в оренду під офіси чи магазини.
Ця проблема бере свій початок з середини 90-их, коли гуртожитки дозволили продавати. Нині Фонд держмайна визнав свою провину — до статутного фонду підприємств, які збирались приватизувати, помилково повписували об’єкти соціальної сфери. Їх попродавали разом з виробничими потужностями. Заступник голови Фонду держмайна Олександр Потімков заявив у Дніпропетровську: «Фонд держмайна сьогодні заявляє: ми помилились. І ми сьогодні видамо інше рішення».
Помилився Фонд – нехай і судиться
Зізнання Фонду держмайна у помилці проблеми не розв’язує. Правозахисники радять мешканцям гуртожитків подавати в суд на Фонд та підприємства і домагатися, щоб їх визнавали законними власниками будівель. Однак представники судової гілки мають великі сумніви у тому, що такі процеси взагалі можуть бути успішними для позивачів.
Олександр Євстигнєєв, суддя Дніпропетровського обласного господарського суду, каже, що судитися за гуртожитки мають не мешканці, а той, хто припустився помилки, — тобто Фонд держмайна: «Єдиним позивачем у цьому процесі може бути Фонд держмайна та його регіональні відділення. За статистичними даними Апеляційного господарського суду, такі позови складають одну соту відсотка. Ніхто до судів з такими позовами не звертається».
У цьому питанні суддів підтримують і профспілки. Де вже судитись, кажуть там, коли кожен другий мешканець гуртожитків у Дніпропетровську не має на руках навіть документів, які б підтверджували його право на помешкання. Клавдія Кращук, заступник голови профспілки працівників сфери підприємництва зазначає: «У судовому процесі стикаються з таким — покажіть, будь ласка, юридичний документ, за яким ви були поселені до гуртожитку. Тільки близько 50% людей виявилися завбачливими і відксерили ордери, а більшість — здали ордери і ці ордери зникли».
Гуртожитки – у комунальну власність
Міська ж влада нині бачить такий вихід із ситуації — попередавати гуртожитки в комунальну власність. Щоправда, попереджує, — це може забрати багато часу і паперів. Від 2005 року в Дніпропетровську все ще передають у комунальну власність більше десятка гуртожитків.
Нині у двох сотнях дніпропетровських гуртожитків мешкають понад 60 тисяч осіб. Це практично кожен десятий працездатний житель обласного центру.