Р.С.: «Фелікс Мерітіс» опікується питаннями культурної співпраці всередині Європи. У чому необхідність таких ініціатив? Чому ви зосереджуєтесь саме на культурі?
Л.Б.: Гадаю, є дуже важливим залучати культуру до будь-яких проектів співпраці. Якщо не робити цього, ми втратимо одну з базових основ майбутнього Європи.
Р.С.: Це означає, що Європі зараз бракує культурної співпраці?
Л.Б.: На мою думку, ми стаємо, чесно кажучи, дедалі більш націоналістичними. Кожна країна має певне культурне середовище, але справжнього обміну, справжнього діалогу в Європі сьогодні немає. Якщо взяти, приміром, Нідерланди, то раніше ми брали набагато більшу участь у міжнародних проектах, ми працювали з різними країнами. Але тепер ми націоналістичніші, локальніші. Тому одне з гасел «Фелікс Мерітіс» – заохочувати діалог, і не лише сьогодні, але й завтра, у майбутньому. Інакше, гадаю, ми загубимось і не зможемо розуміти одне одного в розмові про речі, які є сьогодні важливими.
Р.С.: Яким Ви бачите майбутнє Європи, якщо Ваші ініціативи будуть успішними?
Л.Б.: Я сподіваюся, що в ньому знайде своє місце молоде покоління. Саме для цього ми започаткували два проекти: Піпл Нетвок та Гулівер Конект. У проекті Піпл Нетвок ми намагаємося знайти молодих людей, що визначатимуть майбутнє з різних країн. І не лише з ЄС, але й з сусідніх країн, тому що для нас є важливим розмовляти про речі, які будуть принциповими у майбутньому. Для мене дедалі важливіше встановлення діалогу між такими людьми, потім обмірковування цього діалогу, треба мати певні команди, які залучені до цього тривалий уже час, не лише рік або два. Інакше ми загубимось. Бо зараз вирішальна ситуація, і не лише для Європи, але й для всього світу. Це всі мають усвідомлювати і бути готовими діяти відповідально.
Р.С.: Що станеться, якщо цього не робити? Які існують загрози для Європи й світу?
Л.Б.: Гадаю, всі вже визнали, що загрози існують. Наприклад, Амстердам дуже змінився за останні 15 років. Відкритість зникла. Ми стали закритішою спільнотою, більш чорно-білою, менш різноманітною, не гнучкою, не орієнтованою на міжнародний рівень. Якщо ми не сприймемо нових ідей, ми прийдемо в нікуди. Я хочу бути не песимісткою, а реалісткою. Тож зараз насправді необхідно відкрити свідомість для інших культур, інших людей. Не лише в конкретний день, але в процесі.
Р.С.: Що Ви думаєте про роль у цьому процесі країн, які не є членами ЄС, як-от України та Грузії? Чи не існує загроза встановлення нової залізної завіси?
Л.Б.: От саме тому я й кажу щодо країн-сусідів. Це дуже важливо для нас. У Тбілісі ми є співорганізаторами Кавказької фундації, ми започаткували цю ініціативу. Для «Фелікс Мерітіс» важливо розширювати європейську перспективу. Те, що ми робимо, стосується не лише ЄС. Це стосується і Туреччини, і України, і Грузії. Це стосується відчуття європейства.
Р.С.: Які приклади успішних проектів останнього часу Ви б назвали?
Л.Б.: Наприклад, вже згаданий проект Піпл Нетвок. Це чудово – мати безперервний зв’язок між представниками молодого покоління не лише тут, в Амстердамі, але також у Тбілісі, в Ризі...У діалозі беруть участь культурні менеджери майбутнього. Можливо, ми маємо трохи більше досвіду, як організовувати таку справу, але говорімо один з одним відкрито. Ви можете навчити нас чомусь, ми можемо навчити вас чомусь – і так ми зможемо зрозуміти трохи більше про те, де ми живемо. Що ж до Гулівер Конект, то наступного року цьому проекту буде 10 років. Ми започатковували його як проект співпраці представників зі Сходу з культурними організаціями Заходу, а тепер він є ширшим. Тепер ми говоримо: давайте також представники Заходу приїздитимуть на Схід, братимуть участь у фестивалях – і давайте також включати у цей проект Китай, Японію, інші країни... Ми маємо й інші проекти, і ми розроблятимемо нові ідеї у наступні роки. Це те, що мені подобається у «Фелікс Мерітіс»: ми не стоїмо на місці. Робіть щось, розмірковуйте разом із вашими партнерами над тим, що вийшло, продовжуйте працювати з новими ідеями.
Л.Б.: Гадаю, є дуже важливим залучати культуру до будь-яких проектів співпраці. Якщо не робити цього, ми втратимо одну з базових основ майбутнього Європи.
Р.С.: Це означає, що Європі зараз бракує культурної співпраці?
Л.Б.: На мою думку, ми стаємо, чесно кажучи, дедалі більш націоналістичними. Кожна країна має певне культурне середовище, але справжнього обміну, справжнього діалогу в Європі сьогодні немає. Якщо взяти, приміром, Нідерланди, то раніше ми брали набагато більшу участь у міжнародних проектах, ми працювали з різними країнами. Але тепер ми націоналістичніші, локальніші. Тому одне з гасел «Фелікс Мерітіс» – заохочувати діалог, і не лише сьогодні, але й завтра, у майбутньому. Інакше, гадаю, ми загубимось і не зможемо розуміти одне одного в розмові про речі, які є сьогодні важливими.
Р.С.: Яким Ви бачите майбутнє Європи, якщо Ваші ініціативи будуть успішними?
Л.Б.: Я сподіваюся, що в ньому знайде своє місце молоде покоління. Саме для цього ми започаткували два проекти: Піпл Нетвок та Гулівер Конект. У проекті Піпл Нетвок ми намагаємося знайти молодих людей, що визначатимуть майбутнє з різних країн. І не лише з ЄС, але й з сусідніх країн, тому що для нас є важливим розмовляти про речі, які будуть принциповими у майбутньому. Для мене дедалі важливіше встановлення діалогу між такими людьми, потім обмірковування цього діалогу, треба мати певні команди, які залучені до цього тривалий уже час, не лише рік або два. Інакше ми загубимось. Бо зараз вирішальна ситуація, і не лише для Європи, але й для всього світу. Це всі мають усвідомлювати і бути готовими діяти відповідально.
Р.С.: Що станеться, якщо цього не робити? Які існують загрози для Європи й світу?
Л.Б.: Гадаю, всі вже визнали, що загрози існують. Наприклад, Амстердам дуже змінився за останні 15 років. Відкритість зникла. Ми стали закритішою спільнотою, більш чорно-білою, менш різноманітною, не гнучкою, не орієнтованою на міжнародний рівень. Якщо ми не сприймемо нових ідей, ми прийдемо в нікуди. Я хочу бути не песимісткою, а реалісткою. Тож зараз насправді необхідно відкрити свідомість для інших культур, інших людей. Не лише в конкретний день, але в процесі.
Р.С.: Що Ви думаєте про роль у цьому процесі країн, які не є членами ЄС, як-от України та Грузії? Чи не існує загроза встановлення нової залізної завіси?
Л.Б.: От саме тому я й кажу щодо країн-сусідів. Це дуже важливо для нас. У Тбілісі ми є співорганізаторами Кавказької фундації, ми започаткували цю ініціативу. Для «Фелікс Мерітіс» важливо розширювати європейську перспективу. Те, що ми робимо, стосується не лише ЄС. Це стосується і Туреччини, і України, і Грузії. Це стосується відчуття європейства.
Р.С.: Які приклади успішних проектів останнього часу Ви б назвали?
Л.Б.: Наприклад, вже згаданий проект Піпл Нетвок. Це чудово – мати безперервний зв’язок між представниками молодого покоління не лише тут, в Амстердамі, але також у Тбілісі, в Ризі...У діалозі беруть участь культурні менеджери майбутнього. Можливо, ми маємо трохи більше досвіду, як організовувати таку справу, але говорімо один з одним відкрито. Ви можете навчити нас чомусь, ми можемо навчити вас чомусь – і так ми зможемо зрозуміти трохи більше про те, де ми живемо. Що ж до Гулівер Конект, то наступного року цьому проекту буде 10 років. Ми започатковували його як проект співпраці представників зі Сходу з культурними організаціями Заходу, а тепер він є ширшим. Тепер ми говоримо: давайте також представники Заходу приїздитимуть на Схід, братимуть участь у фестивалях – і давайте також включати у цей проект Китай, Японію, інші країни... Ми маємо й інші проекти, і ми розроблятимемо нові ідеї у наступні роки. Це те, що мені подобається у «Фелікс Мерітіс»: ми не стоїмо на місці. Робіть щось, розмірковуйте разом із вашими партнерами над тим, що вийшло, продовжуйте працювати з новими ідеями.
