Стіл та чотири стільці на фоні червоно-чорної тканини. Це мінімалістичні декорації вистави «Кишеньковий театр». На сцені студенти Інституту мистецтв. На перший погляд, нічого незвичайного. Але емоційність акторів змушує не відривати погляд від дійства упродовж години.
Робота творчого центру «Апарте» вже традиційно збирає повну залу глядачів,уже є кілька призів щорічного і вже авторитетного у театральних колах всеукраїнського фестивалю «Курбалесія» – за кращу чоловічу роль та режисуру.
Вистава про кожного з нас
Вистава «Кишеньковий театр» складається з п’яти новел французького драматурга Жана Кокто, герої яких чекають, шукають, мріють і страждають. А в результаті виявляється, що всі це персонажі – лише вигадка умовного шоу-мена. Режисер вистави Юлія Тараненко вважає, що така маріонеточна історія – про кожного з нас: «Про людей, які грають почуттями, своїм життям, які будують свої ілюзорні світи, щоб якомога менше торкатися реальності. Бо реальність завжди вбиває».
Зброя режисера – жіноча відвертість
До новел Кокто Юлія Тараненко додала власні вірші. Зізнається, що втручатися у прозу класика сучасної літератури спочатку соромилася. Однак тепер пересічний глядач не відрізняє, який шматок тексту належить їй, а який відомому французу.
Для Тараненко «Кишеньковий театр» – дипломна вистава. До речі, на екзамені за неї отримала п’ятірку. Раніше в Харкові Юля була більше відома як телевізійний журналіст – працювала на культурологічному каналі. Тепер вона перспективний постановник, режисуру якого критики в один голос називають «відверто жіночою». І Юля не бачить у цьому нічого поганого. «Для себе я визначаю так, що вона має бути менш жорсткою, ніж чоловіча, – розмірковує Юлія. – Чуттєвішою. Але вона може мати такі вади, як відсутність стрункої логіки».
Єдина проблема, зізнається Тараненко, її м’який характер. Тому на майданчику під час репетицій режисерський диктат взагалі відсутній. Зараз театр «Апарте» готує нову виставу за п’єсою сучасного болгарського драматурга Яни Добрєвої «Тепло в листопаді».
Робота творчого центру «Апарте» вже традиційно збирає повну залу глядачів,уже є кілька призів щорічного і вже авторитетного у театральних колах всеукраїнського фестивалю «Курбалесія» – за кращу чоловічу роль та режисуру.
Вистава про кожного з нас
Вистава «Кишеньковий театр» складається з п’яти новел французького драматурга Жана Кокто, герої яких чекають, шукають, мріють і страждають. А в результаті виявляється, що всі це персонажі – лише вигадка умовного шоу-мена. Режисер вистави Юлія Тараненко вважає, що така маріонеточна історія – про кожного з нас: «Про людей, які грають почуттями, своїм життям, які будують свої ілюзорні світи, щоб якомога менше торкатися реальності. Бо реальність завжди вбиває».
Зброя режисера – жіноча відвертість
До новел Кокто Юлія Тараненко додала власні вірші. Зізнається, що втручатися у прозу класика сучасної літератури спочатку соромилася. Однак тепер пересічний глядач не відрізняє, який шматок тексту належить їй, а який відомому французу.
Для Тараненко «Кишеньковий театр» – дипломна вистава. До речі, на екзамені за неї отримала п’ятірку. Раніше в Харкові Юля була більше відома як телевізійний журналіст – працювала на культурологічному каналі. Тепер вона перспективний постановник, режисуру якого критики в один голос називають «відверто жіночою». І Юля не бачить у цьому нічого поганого. «Для себе я визначаю так, що вона має бути менш жорсткою, ніж чоловіча, – розмірковує Юлія. – Чуттєвішою. Але вона може мати такі вади, як відсутність стрункої логіки».
Єдина проблема, зізнається Тараненко, її м’який характер. Тому на майданчику під час репетицій режисерський диктат взагалі відсутній. Зараз театр «Апарте» готує нову виставу за п’єсою сучасного болгарського драматурга Яни Добрєвої «Тепло в листопаді».