Мирослав МариновичА тепер подивимось ближче до цього конкретного випадку. Люстрація завжди приносить біль, тому що вона не ставить питання про те, як людина вела себе після того, коли вона підписала угоду про співпрацю з КГБ. Це по-перше. По-друге, люстрація зовсім не аналізує, якою була та співпраця. Добре, людина підписала з якихось міркувань. Але яку кривду вона нанесла суспільству? І в цьому є глибинна слабкість люстрації, і це дуже чітко проявляється зараз в польському суспільстві. Воно розколене. Одна частина вважає, що такі акції потрібно проводити для того, щоб унеможливити колабораціонізм з будь-якими агресорами, нападниками в майбутньому. Інші вважають, що люстрація сліпа, і що спроби польської преси очорнити всіх і вся є уже понад міру. Тому я сповнений дуже змішаних почуттів: і якихось позитивних, і виразно негативних. І я поки що не можу в собі збалансувати їх».