16 грудня 1989 року у румунському місті Тімішоара почалися виступи на захист пастора Ласло Токеша, якого комуністична влада хотіла позбавити парафії. Для придушення заворушень влада використала військових –було вбито понад сотню маніфестантів. Реакція народу була подібна до випрямлення пружини, яку тривалий час стискали. Уже 22-го грудня повстанці зайняли будівлю ЦК Компартії. Чаушеску та його дружина втекли на гелікоптері, який чекав їх на даху, але їх швидко спіймали і 25-го грудня після вироку військового трибуналу розстріляли.
Чому румуни – найбільші єврооптимісти?
Румунські події стали єдиною кривавою революцією на східноєвропейському просторі кінця 80-х. Цим вони відрізняються від “оксамитових” революцій в інших країнах. Керівник української редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія Василь Каптару пов’язує такий розвиток подій з особливою жорстокістю тоталітарного режиму Чаушеску: "Можливо, це тому, що румунська комуністична влада була особливо жорстокою. В останні роки комунізму люди одержували світло, газ і тепло лише по кілька годин на день. Телебачення демонстрували теж лише по 2-3 години, а хліб можна було купити лише по картках. І це тому, що Чаушеску хотів будь-якою ціною віддати всі борги Румунії достроково".
Після кривавого повалення кривавого диктатора темп реформ у Румунії був набагато повільнішим, ніж, наприклад, у Польщі, Чехії та Угорщині. Та попри повільність, процес очищення тривав доволі послідовно. Сьогодні країна вже є членом НАТО і з 2007 року стане членом ЄС. Василь Каптару пояснює феномен цього поступу послідовністю стратегічного напрямку політики Румунії: “Головним пріоритетом всіх посткомуністичних урядів було повернення до лави демократичних держав, від яких країна була відірвана внаслідок ялтинської зустрічі керівників трьох держав. Усі уряди, незалежно від політичного кольору та партійної доктрини, підтримали євроатлантичні та європейські прагнення Румунії, а румуни є найбільшими єврооптимістами поміж країн Центральної та Східної Європи. Так само ще на початку 90-х років комуністична партія була офіційна заборонена".
Для румунського суспільства характерне те, чого українцям ще бракує
Послідовність та чітку визначеність стратегічного напрямку розвитку називає головною причиною євроінтеграційного успіху Румунії і український експерт – директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко. Він підкреслює, що саме цих рис забракло Україні, хоча стартові умови останньої на шляху до Європи були кращими за румунські: "У 91-му році Україна мала вищий рівень розвитку і вищий рівень соціальних стандартів, ніж Румунія. Але протягом 10-15 років реформ Румунія не тільки наздогнала, але й значно випередила Україну. Сьогодні там, скажімо, рівень зарплати в півтора-два рази вищий, ніж в Україні. Це тому, що в Румунії політики дискутували дуже гостро – і про зміст економічних реформ, і про велику власність. І були там проблеми з корупцією, і залишаються значними. Однак там ніколи не було дискусій з приводу стратегічного вибору щодо ЄС і НАТО. А ми, як бачимо, досі там, де були 15 років тому і ще не зробили свого вибору”.
Румунія разом з Болгарією стануть 26-м та 27-м членами ЄС вже 1-го січня наступного року. Останньою інформацією про європейські перспективи України було повідомлення посла Німеччини Рейнхардта Шефферса: сьогодні надати Україні перспективу членства в ЄС неможливо.
Чому румуни – найбільші єврооптимісти?
Румунські події стали єдиною кривавою революцією на східноєвропейському просторі кінця 80-х. Цим вони відрізняються від “оксамитових” революцій в інших країнах. Керівник української редакції Всесвітньої служби Радіо Румунія Василь Каптару пов’язує такий розвиток подій з особливою жорстокістю тоталітарного режиму Чаушеску: "Можливо, це тому, що румунська комуністична влада була особливо жорстокою. В останні роки комунізму люди одержували світло, газ і тепло лише по кілька годин на день. Телебачення демонстрували теж лише по 2-3 години, а хліб можна було купити лише по картках. І це тому, що Чаушеску хотів будь-якою ціною віддати всі борги Румунії достроково".
Після кривавого повалення кривавого диктатора темп реформ у Румунії був набагато повільнішим, ніж, наприклад, у Польщі, Чехії та Угорщині. Та попри повільність, процес очищення тривав доволі послідовно. Сьогодні країна вже є членом НАТО і з 2007 року стане членом ЄС. Василь Каптару пояснює феномен цього поступу послідовністю стратегічного напрямку політики Румунії: “Головним пріоритетом всіх посткомуністичних урядів було повернення до лави демократичних держав, від яких країна була відірвана внаслідок ялтинської зустрічі керівників трьох держав. Усі уряди, незалежно від політичного кольору та партійної доктрини, підтримали євроатлантичні та європейські прагнення Румунії, а румуни є найбільшими єврооптимістами поміж країн Центральної та Східної Європи. Так само ще на початку 90-х років комуністична партія була офіційна заборонена".
Для румунського суспільства характерне те, чого українцям ще бракує
Послідовність та чітку визначеність стратегічного напрямку розвитку називає головною причиною євроінтеграційного успіху Румунії і український експерт – директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України Олександр Сушко. Він підкреслює, що саме цих рис забракло Україні, хоча стартові умови останньої на шляху до Європи були кращими за румунські: "У 91-му році Україна мала вищий рівень розвитку і вищий рівень соціальних стандартів, ніж Румунія. Але протягом 10-15 років реформ Румунія не тільки наздогнала, але й значно випередила Україну. Сьогодні там, скажімо, рівень зарплати в півтора-два рази вищий, ніж в Україні. Це тому, що в Румунії політики дискутували дуже гостро – і про зміст економічних реформ, і про велику власність. І були там проблеми з корупцією, і залишаються значними. Однак там ніколи не було дискусій з приводу стратегічного вибору щодо ЄС і НАТО. А ми, як бачимо, досі там, де були 15 років тому і ще не зробили свого вибору”.
Румунія разом з Болгарією стануть 26-м та 27-м членами ЄС вже 1-го січня наступного року. Останньою інформацією про європейські перспективи України було повідомлення посла Німеччини Рейнхардта Шефферса: сьогодні надати Україні перспективу членства в ЄС неможливо.