Дошка Несторові Махну.
На будівлі "Асторії" вже є дошка про перебування тут штабу ГУБРЕВКОМУ. |
(© RadioSvoboda.Ua) |
"Цей будинок належить штабу Махна"
Лідер «Братства» Дмитро Корчинський каже, що його прихильників мало турбує те, кому зараз належить будівля, меморіальна дошка має стати її окрасою: "Всі гасла «махновщини» сьогодні дуже актуальні. "Бий жовтих, поки не посиніють, бий жовтих, поки не посиніють", "Будь-яка Конституція – брехня» –все це правильно. Цей будинок належить штабу Махна. Те, що тимчасово "махновці" не в місті – ну, то нічого, вони повернуться. Ні, Лазаренкові тут нічого не належить, тут все належить "махновцям".
Адміністрація «Асторії» дізналась про сьогоднішню акцію за кілька хвилин до її початку від журналістів. Найбільше стурбовані тим, що з ними нічого не узгоджували, каже черговий адміністратор пані Ніна: "Все належить узгодити. Я нічого не маю проти батька Махна як історичної особистості, але так ніхто не робить”.
Правоохоронці: розберемося
Молодики з "Братства" встановлюють дошку.
Наразі правоохоронці збираються провести перевірку за фактом встановлення дошки. Однак про порушення справи поки що не йдеться. Вчинок "братчиків", кажуть, "тягне" максимум на адміністративне правопорушення.
Нестор Махно: коротка довідка
Нагадаю, провідник українських анархістів Нестор Махно народився 27 жовтня 1888 року в селянській родині в селі Гуляйполе Катеринославської губернії. Приблизно з 1912-го року почав активно працювати в анархо-комуністичній організації.
Навесні 1918 року територія Гуляй-Польського району була захоплена німецькими військами. У липні Нестор Махно почав збройну боротьбу, зібравши невеликий загін. Завдяки підтримці місцевого населення, боротьба була успішною. Махновські частини займали великі населені пункти й довгий час їх утримували. Більшовики використали війська Махна у боротьбі проти військ Денікіна та Врангеля, однак потім розгромили його формування у Гуляйполі. Сам Махно з невеликою групою прихильників вийшов з оточення, перейшов кордон і здався румунській владі. Його відправили до концтабору, звідки він втік до Польщі. Потім переїхав до Парижа, де працював теслярем. Помер у 1934 році. Похований на цвинтарі Пер-Лашез разом із паризькими комунарами.