А часопис Independent повідомляє, що шестеро засуджених перебувають у лівійському ув''язненні вже 7 років. Рік по тому, як вони 1998 року почали працювати в дитячій лікарні міста Бенгазі, у дітей почали констатувати віч-інфекцію. 2001 року свій власний вердикт їм оголосив лівійський лідер Муамар Кадафі. Він заявив, що начебто медсестри і лікар таємно провадили досліди із впливу вірусу на дітей за дорученням ЦРУ або ізраїльської розвідки.
“Болгарські жінки сказали, що їх катували електрошоком, щоб домогтися їхнього зізнання. Дві з них заявили, що їх ґвалтували. Палестинський лікар Ашраф Гасан теж зазначив, що зазнав страшних тортур, перш ніж сказати, наче працює на Мосад”, – наголошує щоденник.
А видання Scotsman розповідає про повернення агентів Скотланд-Ярду з Росії після завершення двотижневої місії з розслідування справи про смерть Александра Литвиненка – колишнього агента російських спецслужб, котрого отруїли радіоактивним полонієм у Лондоні.
“Смерть пана Литвиненка напружила російсько-британські стосунки і дала життя низці припущень, включно з тим, що його вбили аґенти Кремля, або, навпаки, люди, які прагнуть дискредитувати президента Владіміра Путіна”, – зауважує шотландська газета і повідомляє, що в Лондоні виявлено певний, хоча й незначний рівень зараження полонієм-210 ще трьох осіб – працівників одного з готелів.
А щоденник Times пише ще про одну історію, яка нині в центрі уваги британців. Як припускають, сомалієць Мустаф Джама, що є головним підозрюваним у справі про вбивство жінки-поліцейської Шарон Бешенівськи, втік із Великої Британії. Та скандал розгоряється не лише через сам цей факт, а через можливий спосіб утечі. Згідно з поліцією, він скористався паспортом своєї сестри і вбрався в традиційний жіночий одяг із паранджею. Імміграційні ж чинники на летовищі Гітроу не спромоглися попросити злочинця відкрити обличчя. Це сталося попри стан підвищеної безпеки на летовищі через терористичні акти в Лондоні 7 липня 2005 року. Як дізналася газета, імміграційна служба перевіряє на виїзді з країни жінок-мусульманок, що носять паранджу, дуже рідко.