Співзасновник і перший голова
Української Гельсінкської Групи
Микола Руденко.
"Можливо, це був один з перших етапів у визвольній боротьбі українського народу, коли приймали участь у цій боротьбі не тільки етнічні українці, але і росіяни, і євреї. Було поєднання зусиль різних етносів, різних релігій у цій підпільній боротьбі. І ще дуже важливо, що це була боротьба за права людини. Не тільки за Україну, не тільки за її відокремлення від радянської імперії, а і така універсальна цінність, як права людини".
Упродовж кількох наступних років Група оприлюднила близько півсотні документів щодо порушень прав людини в Україні. Учасники групи діяли підкреслено відкрито та наголошували на тому, що керуються не політичними, а гуманітарно-правовими мотивами. Попри це, влада кілька разів заарештовувала членів Групи, проте щоразу на їхнє місце приходили нові правозахисники. Нарешті, у березні 1981 року всі 37 учасників Групи опинилися в ув’язненні або на засланні, а Юрій Литвин, Валерій Марченко, Василь Стус та Олекса Тихий невдовзі загинули у радянських концтаборах. Говорить співзасновник Української Гельсінкської групи Мирослав Маринович:
"Для мене Українська Гельсінкська група була ( чи виявилася) сенсом мого життя і тим поворотним пунктом, який визначає це життя. Правильно прийняте рішення у правильний момент твого власного життя, сміливість стати на точку зору правди і добра було визначальним для мого життя. І я щасливий своєю долею і Богом за те, що схилили мене прийняти це правильне рішення".