Визнання голодомору 1932-33 років в Україні геноцидом – це, передусім, данина пам’яті жертвам, виконання Україною як державою свого обов’язку перед безневинно загиблими. Однак, як зазначає народний депутат України чотирьох скликань Іван Заєць, проблема має і міжнародно-правовий аспект.
Заєць: “Голодомор – це результат злочинних дій тоталітарного більшовицького режиму СССР, які вчинені супроти українців. І коли ми підписали конвенцію, то там є зобов’язання, що держава має розслідувати такі злочини проти людини і народу і надавати політико-правову оцінку цим злочинам, тобто це пряме зобов’язання по міжнародному праву у нас. І, врешті-решт, держава має вживати заходів по недопущенню таких явищ у майбутньому”.
Керівник Центру дослідження геноциду українського народу, доктор історичних наук Василь Марочко зазначає, що громадськість та дослідники провели величезну підготовчу роботу й забезпечили наукове підґрунтя для відповідного рішення Верховної Ради. Тепер, на думку вченого, слово за політиками.
Марочко: “Зараз дві речі треба зробити. Перше – це ухвалити постанову Верховної Ради по визнанню голодомору геноцидом, і друге – спорудити меморіальний комплекс жертвам голоду, щоб справді увічнити і застерегти суспільство від повторення подібного. Бо на жаль, рецидиви на нашій планеті ще є ”.
Що ж до перспектив ухвалення відповідних рішень парламентарями, то, на думку Івана Зайця, шанси на це є.
Заєць: “Безумовно, КПУ буде виступати проти, бо вони навіть сьогодні крізь зуби визнають сам факт голодомору як такий. СПУ мені незрозуміла позиція. Хоча, я думаю, що вони схиляться до того, щоб віддати такі голоси. Що стосується Партії регіонів, то тут треба зважати на екстремістське крило ідеологічне, яке в них є - це всі люди, які скоріше всього проросійську політику здійснюють в Україні, а сьогодні російська влада проти того, щоб голодомор було проголошено геноцидом. Але, я думаю, що сьогодні немає чого ламати списи і на цьому питанні можна продемонструвати єдність і проголосувати за закон, який визначає голодомор як геноцид”.
Для позитивного вирішення проблеми, вважає Іван Заєць, дуже важливо, щоб “Наша Україна” і БЮТ діяли у цьому питанні узгоджено.
Заєць: “Голодомор – це результат злочинних дій тоталітарного більшовицького режиму СССР, які вчинені супроти українців. І коли ми підписали конвенцію, то там є зобов’язання, що держава має розслідувати такі злочини проти людини і народу і надавати політико-правову оцінку цим злочинам, тобто це пряме зобов’язання по міжнародному праву у нас. І, врешті-решт, держава має вживати заходів по недопущенню таких явищ у майбутньому”.
Керівник Центру дослідження геноциду українського народу, доктор історичних наук Василь Марочко зазначає, що громадськість та дослідники провели величезну підготовчу роботу й забезпечили наукове підґрунтя для відповідного рішення Верховної Ради. Тепер, на думку вченого, слово за політиками.
Марочко: “Зараз дві речі треба зробити. Перше – це ухвалити постанову Верховної Ради по визнанню голодомору геноцидом, і друге – спорудити меморіальний комплекс жертвам голоду, щоб справді увічнити і застерегти суспільство від повторення подібного. Бо на жаль, рецидиви на нашій планеті ще є ”.
Що ж до перспектив ухвалення відповідних рішень парламентарями, то, на думку Івана Зайця, шанси на це є.
Заєць: “Безумовно, КПУ буде виступати проти, бо вони навіть сьогодні крізь зуби визнають сам факт голодомору як такий. СПУ мені незрозуміла позиція. Хоча, я думаю, що вони схиляться до того, щоб віддати такі голоси. Що стосується Партії регіонів, то тут треба зважати на екстремістське крило ідеологічне, яке в них є - це всі люди, які скоріше всього проросійську політику здійснюють в Україні, а сьогодні російська влада проти того, щоб голодомор було проголошено геноцидом. Але, я думаю, що сьогодні немає чого ламати списи і на цьому питанні можна продемонструвати єдність і проголосувати за закон, який визначає голодомор як геноцид”.
Для позитивного вирішення проблеми, вважає Іван Заєць, дуже важливо, щоб “Наша Україна” і БЮТ діяли у цьому питанні узгоджено.